12.11.1904 р. До Івана Пулюя

Високоповажний добродію!

Київський цензор пропустив для мене один примірник українського перекладу «Біблії». Я прочитав переклад і бачу, що як такий примірник подати в наш святий синод, то він його не пропусте через ті зміни в перекладі, як в Вас зроблено.

В перекладі вставлено багато Ваших місцевих слів, котрих і я не втямлю, бо їх не знаю. От, приміром, ті слова:

Чамбул в 1-й книзі Самуїла, голова 13, ст. 17 і 18, цебто рота, загін, ескадрон чи що;

хосен, хісно – там же в Самуїла – гл. 19, ст. 4;

чемно – там же, гл. 30, ст. 21;

розопсотилась столиця – пророк Ісаія, гл. 1, ст. 21, псьотить – пускать вітер задом… Треба б сказати – розпаскудилась, розпустилась столиця;

став він стручений з престола – пророк Даниїл, гл. 5, ст. 20;

цар бутній… недоста мені – книга Есфирь, гл. 5, ст. 13;

не надоложив шкоди – Есфирь, гл. 7, ст. 4;

стрібуй нас – Даниїл, гл. 1, ст. 12, 14;

стребуємо заговорити – Іов, гл. 4, ст. 2;

борше – Йов, гл. 4, ст. 19;

мурарів – 1 книга Параліпоменон, гл. 14, ст. 1, мурівщиків;

в вістильницю храму – 2 книга Параліпоменон, гл. 5, ст. 4;

рук штукарських – 1 книга Параліпоменон – гл. 29, ст. 5; штукарі – це шутніки по-великоруськи – комедіанти; штукарський – комедіянський; треба сказати – штучницьких;

хісно – 2 книга Параліпоменон, гл. 13, ст. 12;

благий – там-таки, гл. 7, ст. 3, благий, благенький значить добрий, але дурненький, ідіот;

колиби – 2 книга Параліпоменон, гл. 14, ст. 15. В творах М. Коцюбинського 1903 p., Київ, на стор. 420 «На крилах пісні» автор каже: «Я почав прислухатись… що голоси лунали з молдавської «колиби», себто островерхої комишової халабуди, яку звичайно ставлять по виноградниках для вартового… Це слово молдавське – по-нашому треба б сказати – курені;

розопсотив Юдею – 2 книга Параліпоменон, гл. 28, ст. 19, розпустив;

нім – перед тим нім упокорився – там-таки, гл. 33, ст. 19;

ймившись – там-таки, гл. 13, ст. 19;

здую – великоруське – зідму, там-таки, гл. 16, ст. 3-й;

в застав в заставу – 5 книга Мойсеева, гл. 24, ст. 6.

Ці слова при наступаючому виданні треба доконечно повикидати. Бо звичайно святий синод дасть для перегляду «Біблію» будлі-якому архиєреєві-українцеві, як давав він переклад «Євангелії». Архієрей не розбере цих слів і може наложити veto тільки через це. Окрім того, в «Біблію» вставлено чимало великоруських слів без ніякісінької потреби, як-от: влюбив (вподобав )його, дворян двірських; дівиця, поступок (вчинок); любовався (милувався); просьб (прохання); упрямо (уперто). Переіначені ймення, як-от Сет (Сиф), Абдій (Авдій) і т. д., теж вражають нас так, що часом ми не впізнаємо біблійних осіб під тими йменнями.

З такої причини і я прошу Вас, добродію, і інші тутешні наші люде просять Вас, як видаватимете друге видання «Біблії», то держіться оригіналів перекладу, не зміняючи ні слів, ні граматичних форм мови, а мені навіть не зміняйте таких форм, як покоління, насіння, насіннє, бо між словами, згаданими мною вище, багато слів не нашого коріння, а якихсь чужоземських, вхоплених, мабуть, в сусідніх народів або дуже стародавніх, що зістались в Вас і в Чернігівщині од часів староття, як-от стрібуйте, стребуємо, церковнослов’янське потребіте. На півночі Чернігівщини в Городнянському повіті кажуть: «Молоко добре й свіже, отстребуйте молока», цебто: попробуйте, покуштуйте.

На Україні скрізь це староття позабувалось, а збереглось воно тільки в Карпатах та в поліських нетрях, де ззичайно старовина держиться довго од того, що там, в лісах та в вас в горах між людьми нема єднання такого, яке буває на рівнинах та в степах, де люде далі їздять і більше єднаються між собою.

Видання «Біблії» гарне, чепурне і незвичайно дешеве!! Та ще й в палятурках, зовсім-таки недешевих.

Чи швидко пак розійдеться це видання «Біблії»? Чи добре воно йде в суспільство?

З щирим поважанням до Вас зістаюсь

Іван Левицький.

Примітки

Вперше надруковано в «Літературному архіві», 1931, № 1-2, стор. 150 – 151. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 204).

…слів, котрих і я не втямлю. – Відповідаючи на цей лист І. Нечуя-Левицького, І. Пулюй писав:

«…я зредагував тілько п’ять книг Мойсея і Ваш переклад, книгу Рути. Той Ваш переклад зовсім вірний, і надіюсь, що такі будуть і другі переклади Ваші. Дальшу редакцію робив коректор біблійного товариства, давний мій знайомий священик Слюсарчук, котрому я поручив найбільше про те дбати, щоб не було помилок друкарських, щоб нічого не пропущено та щоб всюди була однакова правопись. У всьому ж мусив він держатись тих норм, як я поставив у зредагованому п’ятикнижжю Мойсея» (ЦНБ АН УРСР, віділ рукописів, ф. І, № 30858).

хосен, хісно – на коректурному примірнику «Молитовника», що зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР (ф. І, № 27829), є напис рукою І. Нечуя-Левицького:

«В цих листках єсть слово хісно, воно галицьке, значить користь по-українському. Я його не справив. Справте його, бо ніхто не зрозуміє його. В Галичині ще кажуть: хосенний – корыстный, хосень – польза. Таких слів наставили галичани при виданні багацько і в переклади Куліша, і мої. Колиби – курені і т. д.»

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 429 – 430.