Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Купола : історичний альманах / Купола, вип. 2 (2005 р.) / Гетьманська столиця

Гетьманська столиця

Наталя Реброва

Музей-заповідник «Гетьманська столиця»

Батурин…

Батурин, який пройшов шлях від гетьманської столиці до символу української державності.

Батурин, який, перебуваючи на самому піку свого розвитку, приніс себе в жертву майбутньої незалежності України.

Іван Мазепа Палац Розумовського
Іван Мазепа Палац Розумовського

Батурин, який є символом високої жертовності, патріотизму, сили духу українського народу у боротьбі за гідне місце серед народів світу.

Батурин, який береже той вогонь, що вже довгі роки надихає українців вичавлювати рабів у собі, берегти те, що вирізняє нас і чим ми можемо й повинні пишатися.

Батурин – це велична сторінка вітчизняної історії та разом з тим трагічна сторінка боротьби українського народу і його кращих представників за державність.

У незалежній Україні повертаються із забуття імена та події, що мали доленосний вплив на історію України, на формування національної свідомості народу. Одне з провідних місць у цьому списку посідає Батурин – славна столиця гетьманів Дем’яна Многорішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Кирила Розумовського.

Кирило Розумовський Воскресенська церква
Кирило Розумовський Воскресенська церква

Впродовж майже сторіччя Гетьманщина була центром політичного життя України. Вона являла собою автономне утворення, яке давало українцям більше самоврядування, ніж будьколи. Управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалися українцями, їм належали головні позиції в армії, судах, фінансах, вона надихала на створення власної незалежної держави, а Батурин був офіційною резиденцією гетьманів України.

Лише з проголошенням незалежності держави відкрилися можливості для вивчення глибинної історії Батурина. Археологічні розкопки на території заповідника «Гетьманська столиця», розпочаті 1995 року, довели, що Батурин – місто з тисячолітньою історією. Його культурний шар доби Гетьманщини не має собі рівних в Україні. Вивчення Батурина лише розпочинається, і це справа на довгі десятиліття, адже шанобливим ставленням до пращурів і збереженням своєї пам’яті живиться кожне покоління.

Іван Мазепа приділяв велику увагу формуванню української політичної еліти і робив це саме у Батурині. За 21 рік свого гетьманування він перетворив місто на столицю європейського рівня. Батурин був улюбленим дітищем, на яке Мазепа не шкодував ані сил, ані коштів. Немає у місті пам’ятника гетьманові – земля батуринська його меморіал.

Усе вивезли завойовники після розп’яття Батурина у 1708 році, а що не змогли – підірвали, попалили, розібрали. Та залишилося саме місце, від якої черпали наснагу гетьмани та їхні соратники – Дмитро Туптало, Адам Зернікав, Пилип Орлик, Гедеон Одорський, Володимир Сокальський, – не злічити усіх. Ця земля має неповторну надпотужну ауру, величезну енергетику, вклонитися якій з усіх куточків України приїздять щорічно тисячі людей. І Батурин їх не розчаровує.

Наші гості, слухаючи захоплюючі розповіді екскурсоводів, ступаючи землею, якою ходили гетьмани, вже бачать перед собою не просто мальовниче село – перед їхніми очима величний золотобанний Батурин. «Туди, туди прагну я душею», – писав про нього Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Розумовського. Прадід добре знав, що означав Батурин для кожного українця, і тому 1750 року переніс сюди свою резиденцію, відроджував з попелу колишню Мазепину столицю.

У тому, що ідея української державності пройшла через століття і матеріалізувалася у створення сучасної України, значна роль Кирила Розумовського. І свою усипальницю – Воскресенську церкву – він спорудив саме на території Мазепиної цитаделі. Там, де полягли захисники Батурина у листопаді 1708-го, там, де могили старшини, жінок, дітей, там, де колись ніхто не мав права згадувати мужніх батуринців і зводити хрести.

Пам’ятний хрест захисникам Батурина, встановлений в 2004 р.

Пам’ятний хрест
захисникам Батурина,
встановлений в 2004 р.

Однак прийшов час і 10 квітня 2004 р. з ініціативи Віктора Ющенка коштом «Нашої України» на їхніх могилах нарешті постав Хрест як символ розіп’ятого і воскреслого Батурина (скульптори А. Гайдамака та М.Обезюк).

Три століття нищили і перекручували історичну правду. Як не важко було, але Батурин тримав і тримає на собі історичну відповідальність українців перед предками, їхніми здобутками, перед високими моральними цінностями.

Заповідник «Гетьманська столиця» є одним з тих ланцюжків, де свято бережуть і намагаються донести до кожного внутрішню історичну силу, яку має Батурин. Книга відгуків гостей сповнена щирих слів – «Святе місце», «Святиня української самоусвідомленості», «Велична, цікава і надзвичайно повчальна історія Батурина», «Трагедія Батурина стала початком відродження України», «Батурин – це особливе місце, де можна доторкнутися до історії». І як сумний спогад про величні мрії одиноко височить над широкою заплавою річки Сейму палац Кирила Розумовського, надихаючи поетів на елегії, а художників на романтичні пейзажі.

Приїздіть до Батурина – і ви відчуєте у своєму серці дух України доби Гетьманщини.

Від редакції

11 березня 2005 р. Батурин відвідав Президент України Віктор Ющенко. Він запропонував групі відомих підприємців, які приїхали разом з ним, створити фонд для відбудови палацу гетьмана Кирила Розумовського. «Давайте цей палац відреставруємо, відбудуємо й від імені українського бізнесу подаруємо українському народові», – сказав Президент.

Ф. Шпиг передає символічний чек банку «Аваль»

Ф. Шпиг передає
символічний чек банку «Аваль»

Першим на цей заклик відгукнувся банк «Аваль», який за час свого існування зарекомендував себе дієвим і впливовим меценатом української культури. Вже через кілька днів президент банку народний депутат України Федір Шпиг передав батуринцям символічний чек на 1.000.000 гривень. Він певен, що цей внесок банку буде поштовхом «для об’єднання спільних зусиль – влади, політичної еліти, бізнесменів та науковців – задля врятування колишньої гетьманської столиці, відродження її пам’яток та збереження культурної та історичної пам’яті України».

Опубликовано : Купола (Киев), 2005 г., вып. 2, c. 92 – 94.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4747

Модифіковано : 18.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.