Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Купола : історичний альманах / Купола, вип. 2 (2005 р.) / Символіка київських фасадів

Символіка київських фасадів

Дмитро Малаков

Дмитро Малаков, Музей історії Києва

Звичай позначати споруду датою, гербом чи іншою умовною символікою сягає сивої давнини в усіх цивілізаціях. Серед традиційних орнаментальних мотивів, якими прикрашали в українській хаті балку-сволок, вирізьблювалися дата та ім’я господаря. Дату позначали і на одвірку дерев’яних церков. Окрасу київських Видубичів становлять Георгіївський собор та трапезна, зведені у 1696-1701 роках. Над порталами обох пам’яток українського бароко виразно вимальовуються геральдичні щити з гербом фундатора та абревіатура ММЕЦПВВЗПС, що читається як: «Михайло Миклашевський Єго Царської Пресвітлої Величності Війська Запорізького Полковник Стародубський». Проминули віки. Вже в повоєнний час, при відбудові Хрещатика, коли радянські зодчі, не сміючи йти за новітніми досягненнями світової архітектури, аби не бути звинуваченими в «схилянні перед Заходом», захопилися «творчим використанням архітектурної спадщини», обриси барокового щита з Видубичів повторилися на стіні Київської консерваторії на теперішній вулиці Архітектора Городецького. Тільки поле щита заповнює зображення бандури – символу української народної музики.

Герб Івана Мазепи

Герб Івана Мазепи

Мало того. Коли при останній реконструкції майдану Незалежності поставили уявний портал Печерських воріт, які стояли неподалік у ХVІІІ сторіччі, їх «прикрасили» тим самим гербом Миклашевського з Видубичів, тільки без абревіатури (а також встановили архістратига Михаїла, якого ніколи не могло бути на воротах).

Стародубський полковник не був якимось винятком – гетьман Іван Мазепа власним родовим гербом «Курч» позначав фундовані ним будівлі. Вже недавно цей герб поновлено на фасаді церкви Всіх Святих над Економічною брамою Лаври.

Не часто з’являлося на фасадах споруд ім’я архітектора. Один з перших відомих у Києві прикладів – Велика дзвіниця Києво-Печерської лаври. На висоті антаблемента другого ярусу з південного боку є напис: «Йоганн Готфрід Шедель, архітектор, 1744 рік».

Вул. Пушкінська, 37

Вул. Пушкінська, 37.

Коли на зламі ХІХ–ХХ сторіч Київ охопили одна за одною дві «будівельні лихоманки», поновилася традиція позначати на споруді її майнову приналежність. Ініціали або герби власників (інколи це були дворяни) можна побачити у фронтонах, над порталами парадних дверей, в огородженні балконів чи на стулках воріт. Родові герби, залишившись, на щастя, незрозумілими для радянських господарників, збереглися на фасадах будинків по вулицях Артема, 10 (Горватта), Гоголівській, 23 (Ягимовських), Олеся Гончара, 25 (Цивінських), Круглоуніверситетській, 12 (Савицьких), Пушкінській, 11 (Модзелевських), 19 (Сегет), Саксаганського, 97 (Хитрово), Тарасівській, 14 (Конопацьких), Терещенківській, 15 (Ханенків), Шовковичній, 16 (Мавриних), 19 (Ікскюль-Гільденбандів), 30 (Вишневських), на бульварі Тараса Шевченка, 12 (Терещенків) тощо.

Так само – ініціали. Щоправда, комуністичні ідеологи таки добре придивилися до будинку архітектора В. Городецького по Банковій, 10, роздивляючи цікавий фасад з відомого будинку навпроти – під номером 11. А роздивившись, знищили рельєфну літеру «Н» – першу в написанні прізвища Городецький польською мовою. А ще – про всяк випадок! – зрізали металевий тризубець бога морів Нептуна, що виразно читався на тлі неба та міг нагадувати «націоналістичний тризубець» – дарма, що тут він мав не три, а п’ять зубців.

Банкова, 10. Поштова листівка. 1904 р.

Банкова, 10. Поштова листівка. 1904 р.

З початком ХХ сторіччя відбувалася швидка зміна архітектурних стилів – від історизму та еклектики до неоренесансу, європейського та українського модерну, неоампіру. Кожен з цих стилістичних напрямків мав характерні ознаки та відповідну символіку. Увага до неї, розуміння алегоричної мови скульптурних оздоб та символів сто років тому була важливою складовою сприйняття міста як такого. На символіці освічені городяни розумілися. Цьому сприяло виховане з дитинства споглядання в храмі Божому численних алегоричних картин, розписів. Це теж привчало помічати й бачити архітектуру, розуміти, знати її умовності, читати її повсюдно. Гімназична освіта – з вивченням латини й грецької мови, класичної літератури, історії стародавнього світу – також сприяла естетичному формуванню особистостей.

Вул. Банкова, 10

Вул. Банкова, 10.

У фронтоні будинку по Володимирській, 45 бачимо скульптурну композицію, в центрі якої пухленькі путті тримають смолоскип і табулу з совою та абревіатурою «SPQR». Остання розкривається як «сенат і народ римський» і досі, з часів Римської імперії, є знаком столиці Італії. Гімназисти це знали.

Вул. Банкова, 10

Вул. Банкова, 10.

Ще зовсім недавно вживалися римські цифри, якими позначали місяць року, а також – для підкресленої значущості – ювілейні роковини, або рік спорудження. Збереглися римські дати на будинках по Костьольній, 7, Шовковичній, 15/1.

У фронтоні колишнього Міського музею старовини й мистецтв (нині – Національний художній музей України), спорудженого архітектором В. Городецьким у 1898–1901 рр., вміщено багатофігурну композицію «Торжество мистецтва». Вище встановлено скульптурну групу – покровитель мистецтв бог Феб-Аполон над алегоріями живопису та скульптури. На рогах будівлі завмерли бетонні грифони – крилаті леви, охоронці скарбів. Гігантські леви у позі грізного пробудження ніби оберігають вхід до скарбниці старовини й мистецтв.

Автор цих прикрас італійський скульптор Еліа Сала не менш талановито взяв участь в оздобленні Міського театру (нині – Національна опера ім. Т. Шевченка), де так само бачимо грифонів. Вони ж сидять на рогах величної будівлі Національного банку України на вулиці Інститутській. Фасад та головну операційну залу банку артистично прикрашено символікою на тему «Праця» в різних галузях, фінансованих банком: промисловості, сільському господарстві, торгівлі. В цоколі біля парадного входу збереглася таблиця з іменем Е. Сала – автора та виконавця оздоб ззовні та всередині унікальної споруди.

Вул. Ярославів Вал, 1

Вул. Ярославів Вал, 1.

На початку ХХ сторіччя київські архітектори, наслідуючи загальноєвропейські мотиви стилю модерн, теж вдалися до широкого використання тематичних композицій в прикрашенні фасадів. Оригінальне майолікове панно під назвою «Пан, що грає на сопілці, та дві німфи на тлі краєвиду», виготовлене архітектором О. Вербицьким та художником О. Козловим в Абрамцевській керамічній майстерні, бачимо по Лютеранській, 15. Багатофігурний тематичний фриз «Похід Фріни» роботи скульптора Ф.Балавенського зберігся на фасаді будинку по Музейному провулку, 6.

Вул. Володимирська, 30

Вул. Володимирська, 30.

Різноманітні античні фігури присутні на фасадах інших прибуткових будинків, як-от: на Інститутській, 13, Терещенківській, 13, Саксаганського, 12, Чеховському провулку, 11, у пасажі на Хрещатику тощо. Роги достатку – на Саксаганського, 36, путті – на Михайлівському провулку, 9, сатири – на Іллінській, 10 та Лютеранській, 25. Ціла низка античних богів завершує фасад колишнього прибуткового будинку відомого в місті будівельного підрядника Л. Гінзбурга по вулиці Архітектора Городецького, 9: Меркурій, Гермес, Деметра, Афіна, Гефест.

Величезна голова богині мудрості, покровительки наук Афіни Паллади прикрашає фронтон колишніх Вищих жіночих курсів по вулиці О.Гончара, 55-а. Довжелезний фриз на тему «Історія просвіти» (скульптори Л. Дітріх та В. Козлов) оперізує фасад колишнього Педагогічного музею (нині – Будинок учителя), спорудженого в 1909–1912 рр. за проектом архітектора П. Альошина.

Досить оригінальний символ можна побачити на фасадах колишнього прибуткового будинку по Ярославовому Валу, 21: в рельєфному круглому медальйоні – перехрещені заступ і кирка а напис латиною: «Ora et labora» (молись і працюй) – емблема страхового товариства «Саламандра», якому належав будинок. Це також давній девіз чернечого ордена св.Бенедикта.

Вул. Гоголівська, 23

Вул. Гоголівська, 23.

Знання латини та античності помітно і в написах «Salve!» (вітаю!), зроблених на входах до будинків на Ярославовому Валу, 1 та 26, по Володимирській, 39/24. Там, де містилися заклади комерції та торгівлі, можна бачити так званий «кадуцей», або жезл Меркурія. Це – колишні меблева фірма Й. Кімаєра на вулиці Архітектора Городецького, 13, банк на Хрещатику, 8, ломбард на Прорізній, 8, Технічне товариство на вулиці О.Гончара, 55-б, комерційне училище на Пушкінській, 28/9. Кадуцей декорував і приватні будинки (Шовковична, 17/2, Лютеранська, 11, Антоновича, 44).

Античними військовими обладунками було декоровано фасад будинку командувача військ Київського військового округу генерала М. Драгомирова на теперішній вулиці М. Грушевського, 32.

Вул. Ярославів Вал, 26

Вул. Ярославів Вал, 26.

Дуже подобалось київським домовласникам та архітекторам вміщувати на фасадах ліплені маскарони, особливо морди левів – алегорію сили й мужності (В.Житомирська, 23, бульвар Т.Шевченка, 34, Пушкінська, 11 та 33, Львівська, 72, Святославська, 4 та 12, Ярославська, 31, Саксаганського, 113). Грізний лев прикрашає також особняк на вулиці О.Гончара, 33. Їхні далекі родичі – коти – дивляться з фасаду на Гоголівській, 23, а вище – сови. Останніх можна бачити на вулиці Заньковецької, 4. Орли – на М.Житомирській, 12 та Ярославовому Валу, 13. Чаплі – на Тургенєвській, 81 та Архітектора Городецького. 17/1. Змії – на В. Житомирській, 32. На Банковій, 10 – цілий зоопарк, породжений творчою фантазією В. Городецького та майстерністю Е. Сала. Данина поваги до київських каштанів – на фасадах будинків на Багговутівській, 14, В.Житомирській, 32, О. Гончара, 32, Горького, 20, Б. Хмельницького, 52, Чеховському провулку, 3. Просто голівки та маскарони важко перерахувати. А от скульптурні портрети Гоголя колись були на фасаді будинку №12 на однойменній вулиці. Від ювілейного 1899 року зберігся бюстик Пушкіна на Костянтинівській, 16.

Вул. Саксаганського, 34

Вул. Саксаганського, 34.

Любили київські домовласники та підрядники могутніх атлантів (Володимирська, 45, Б. Хмельницького, 33/34, Костьольна, 7) та дебелих каріатид (Володимирська, 18 та 45, Ярославів Вал, 14-а та 16, Б. Хмельницького, 33/34 та 44, Горького, 23, Червоноармійська, 17 та 35, бульвар Т. Шевченка, 5).

Міфологічні грифони присутні на фасадах будинків по вулицях Архітектора Городецького, 9 та Саксаганського, 96, крилаті демони – на Ярославовому Валу, 1, химера – на В.Житомирській, 8-а, птах-сирин – на Костьольній, 7, Хорива, 21 та 23, пегаси – на Ярославській, 31.

За доби захоплення формами ампіру любили встановлювати в нішах на фасаді романтизовану вазу-урну (Рейтарська, 20/24, О. Гончара, 74, Червоноармійська, 26, Ярославів Вал, 13, Жилянська, 108, Саксаганського, 109 та 113).

Вул. Прорізна, 8

Вул. Прорізна, 8.

Згодом міфологічні сюжети поступаються місцем алегоріям більш прагматичним, співзвучним добі бурхливого розвитку капіталістичного підприємництва. Так, на фронтоні великого конторського будинку на Хрещатику, 6 подано барельєф «Індустрія». Композиція «Землеробство» вміщена на фасаді будинку по вулиці Саксаганського, 26/26. А на чоловому фасаді Бессарабського критого ринку присутні цілком реалістичні барельєфи «Селянин з волами» (скульптор О. Теремець) та «Молочниця» (скульптор Т. Руденко). Останній сюжет часом називають «Дівчина з глечиками» – вже забувши, що на початку ХХ сторіччя свіже (незбиране!) молоко киянам продавали дівчата з передмість саме в такій «упаковці» чи «розфасовці» – в глечиках, настромлених вушками на дрючок.

У радянський час скульптурні тематичні оздоби фасадів торкалися, переважно, гербів на офіційних будинках та – інколи – круглою скульптурою робітників (Костьольна, 10, Хрещатик, 15). Але все це не витримало випробування часом. З відносно нових скульптурних оздоб – композиція «Либідь» на торцевій стіні однойменного готелю на площі Перемоги (скульптори М. Грицюк, Ю. Синькевич).

Вул. Володимирська, 45

Вул. Володимирська, 45.

Отже, прогулюючись старими вулицями Києва, придивляйтесь до фасадів колишніх прибуткових будинків, особняків, банків: інколи вони подарують несподіване, незнане, приємне вже самою можливістю впізнати або дізнатись, а що це таке? Звичайно, журнальний обсяг не дозволяє розкрити все – тож шукайте!

Вул. Велика Житомирська, 23

Вул. Велика Житомирська, 23.

Від редакції. Товариство «Купола» повністю поділяє думку автора, що декоративне мистецтво на фасадах будинків може розповісти дуже багато. Насамперед – про сторінки історії Києва та України. Можна прикрасити фасади історичними композиціями, виконаними у техніці металевої гальванопластики. Основою для їх створення могли б бути стародавні художні зразки, наприклад, зображення архангела Михаїла, яке прикрашало колись будівлю міської думи на Подолі. Товариство «Купола» має творчі та технічні можливості розпочати таку роботу.

Опубліковано : Купола (Київ), 2005 р., вип. 2, c. 23 – 27.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6263

Модифіковано : 16.02.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.