2.5.8.1. Передмостне (Передмостове) укріплення Київської фортеці
Парнікоза І.Ю.
Передомостне укріплення – це дійсно одне з найтаємничіших укріплень Київської фортеці. Адже інформації про нього збереглося вкрай мало. Предметом спеціалізованого дослідження, наскільки нам відомо, воно ніколи не служило. Тож намагатимемося розібратися коли і де воно було побудовано і яку функцію виконувало. Надзвичайно цікавою на нашу думку є також спроба ідентифікації точного місця розташування цього укріплення на території сучасного Києва.
Спочатку трохи теорії. Передмостове укріплення або Тет-де-пон (фр. Tête de pont «голова мосту») це укріплення для охорони переправ. Влаштовані у воєнний час тет-де-пони являють собою звичайну тимчасову або польову укріплену позицію. Якщо ж переправа забезпечується завчасно, то для охорони мостів будують довготривалі укріплення досить різноманітного характеру, починаючи від кам’яних сторожових веж (мости на Віслі – в Марієнбурзі і Діршау, на Рейні – в Кельні і т. п.) і до великих фортець включно.
Рис. 2.5.8.1.1. Капітальний тет- де-пон типу блокгауз (побудований поляками у міжвоєнний період) в околицях Єзуполя на Дністрі (за )
Рис. 2.5.8.1.2. Капітальний тет- де-пон типу блокгауз (побудований поляками у міжвоєнний період) в околицях Єзуполя на Дністрі (за )
Тет-де-пони першого типу мають на меті захистити міст від захоплення і псування окремими зловмисниками, партизанами, летючими ворожими загонами, які не мають звичайно артилерії. Тет-де-пони другого типу, це капітальні укріплення чи навіть фортеці, що влаштовують в тих випадках, коли переправа має важливе стратегічне значення, особливо на великих річках, там, де до переправи сходяться залізничні колії (вузол), коли пункт є разом з тим і значним політичним і економічним центром країни.
З урахуванням того, що до середини ХІХ ст. переправи в районі Києва мали сезонний характер, то і укріплення для їх оборони зводилися лише при виникненні безпосередньої загрози міста під час воєн (Київська фортеця, 2018).
Перше задокументоване зведення тет-де-пону в Києві було пов’язано з посиленням обороноздатності Київської фортеці під час ускладнення стосунків Росії з Францією, що закінчилися війною 1812 р. У 1811 р. Наводницький понтонний міст через Дніпро був прикритий валами кремальєрного абрису: з одного боку вал з’єднувався із Звіринецьким укріпленням, а з іншого – прилягав до тилу Печерської фортеці. За кожним валом біля берега, розташовувалося по одному редуту квадратної форми, з яких можна було тримати під перехресним вогнем міст та підступи до нього. З 16 липня 1812 р. після огляду фортеці К. Опперманом, за його розпорядженням було розпочато також передмостове укріплення на лівому березі Дніпра (РГВІа, ф. 349, оп. 18, справа 2668. за Петров, 2012; Київська фортеця, 2018).
На мапі 1812 р. на території Печерської коси показано відхід двох мостів (наплавних): так званого «Нового мосту» та мосту «Поточного року». Переправи прикривають розташовані на косі укріплення бастіонного типу. Чи були вони зведені, чи залишилися тільки на плані нам не відомо.
Рис. 2.5.8.1.3. Укріплення, які планувалося звести біля мостів на правому березі Дніпра, мапа 1812 р.
Пропонувалися й інші заходи для посилення оброноздатності Київської фортеці з боку Дніпра. Зокрема, ще влітку 1911 р. Київську фортецю відвідав флігель-адю’тант Вольцоген, який проводив інспекцію західних кордонів. Він зокрема поставив питання про необхідність наявності на Дніпрі кількох канонерських човнів для артилерійської взаємодії з Київською фортецею. Але ця пропозиція царем не була затверджена (Київська фортеця, 2018).
В 1813 р., після втрати необхідності наплавний міст на Дніпрі був розібраний, а човни скеровані для перевезення провіанту до діючої армії (Київська фортеця, 2018).
Аналогічне земляне Передмостне укріплення зводилося за проектом К. Оппермана у фортеці Бобруйськ на території Білорусі. Воно розташовувалося на лівому березі р. Березини. Втім на кінець 1811 р. не було доведено до потрібного профілю. У зв’язку з успішною обороною Бобруйська від наполеонівських військ, було прийнято рішення про подальше удосконалення тутешніх укріплень. Зокрема у 1818 р. інженером К. Опперманом було розроблено новий проект перебудови фортеці Бобруйськ за яким фортеця зводилася аж по 1825 р. При цьому на лівому березі Березини був побудований довгочасний люнет з водяним ровом, який був зародком подальшого тет-де-пона. Цікаво також, що на річці Бобруйці було влаштовано запруду зі шлюзом, що давало можливість обводнювати простір між головною фортецею та укріпленням «Фридрих-Вильгельм» (, ).
Рис. 2.5.8.1.4. Схема укріплень фортеці Бобруйськ, місцезнаходження Передмостного укріплення позначено 1, за ()
Рис. 2.5.8.1.5. Ланцюговий міст – стаціонарна переправа через Дніпро у Києві, яка мала стратегічне значення
Успішне використання Передмостного укріплення фортеці Бобруйськ, яка зіткнулася з військами ворога, доводить доцільність його зведення і у Києві, якому, на щастя, вдалося уникнути осади.
Наступна згадка про Передмостне укріплення Київської фортеці відноситься до періоду підготовки Київської фортеці до Кримської війни 1854-55 р. У 1854 р. більшість споруд Нової Печерської фортеці була вже збудована, проте з-за розвитку артилерії вони вже були застарілими. Зважаючи на це вжито додаткові заходи щодо підсилення фортеці: побудову у 1854-55 рр. на лівому березі Дніпра Передмостного укріплення для захисту Ланцюгового мосту і будівництво 11 додаткових батарей (Київська фортеця, 2018). Проте дата зведення цього укріплення в літературі варіює, вказується 1854–55 рр. чи 1850-1853 рр. (Петров, 2012).
Місце для зведення укріплення було обране у 900 сажнях від Ланцюгового мосту на Броварському шосе за Микільською слобідкою. У літописі Київської фортеці зазначено:
«Передмостове укріплення з валом, двома дерев’яними галереями під ним, двома дерев’яними блокгаузами, двома колодязями, 8 бойовими потрібками у валгангу укріплення та «палісадом» в 22 сажні» (Київська фортеця, 2018).
Детальні креслення Передмостного укріплення збереглися в Центральному історичному архіві України (ф. 1434, оп.1, спр.52, л.14). Згідно з кресленнями від серпня 1854 р. Передмостове укріплення являло собою земляне укріплення бастіонного типу (чотири напівбастіони та два редани, влаштовані північному та південному напрямках). Профіль ровів перед укріпленням досягав ґрунтових вод. Редан – польове укріплення, що складається з двох фасів, розташованих у вигляді вхідного кута (60-120º) (Київська фортеця, 2018).
Рис. 2.5.8.1.6. Креслення Передмостного укріплення від серпня 1854 р. За (Київська фортеця, 2018)
Рис. 2.5.8.1.7. Креслення Передмостного укріплення від жовтня 1854 р. За (Київська фортеця, 2018)
З реданів забезпечувався косоприцільний вогонь для підтримки сусідніх укріплень чи обстрілу проміжків. Через центр укріплення проходило шосе на Дніпровську дамбу Ланцюгового мосту. Крім цього згідно з кресленнями, в’їзд на міст прикривався земляним валом та двома блокгаузами. Чи були вони побудовані невідомо. На правому березі по обидва боки від в’їзду на міст розташовувалися ще два дерев’яні та плітьовий блокгаузи – навпроти в’їзду.
Рис. 2.5.8.1.8. Креслення Передмостного укріплення серпня 1854 р. Центральна частина,що показує Дніпровську дамбу, яка проходила сучасним островом Венеціанський до Русанівської протоки . Архів НІАМ «Київська фортеця»
Рис. 2.5.8.1.9. Креслення Передмостного укріплення серпня 1854 р. Права частина, що показує Дніпровську дамбу, яка проходить через Мікильску слобідку та входить до Передмостового укріплення. Архів НІАМ «Київська фортеця»
Але вже на кресленні від 16 жовтня 1654 р. укріплення було тенального типу і складалося з чотирьох теналей (Теналь- окреме довге вузьке укріплення у вигляді вхідного кута, яке до появи нарізної артилерії зводили у фортецях перед куртинами та фланками, що призначалася для прикриття останніх від вогню артилерії), між якими розміщувались два бастіони, на східному та західному фронтах та два редани на північному та південному. На озброєнні укріплення мало знаходитися 38 гармат (Київська фортеця, 2018).
Рис. 2.5.8.1.10. Передмостове укріплення Київської фортеці, переріз. Крайній лівий аркуш. Креслення з архіву НІАМ «Київська фортеця»
Рис. 2.5.8.1.11. Передмостове укріплення Київської фортеці, переріз. Лівий центральний аркуш. Креслення з архіву НІАМ «Київська фортеця»
Рис. 2.5.8.1.12. Передмостове укріплення Київської фортеці, переріз. Правий центральний аркуш. Креслення з архіву НІАМ «Київська фортеця»
Рис. 2.5.8.1.13. Передмостове укріплення Київської фортеці, переріз. Крайній правий аркуш. Креслення з архіву НІАМ «Київська фортеця»
Зауважимо, що з приводу його розміщення в літературі інколи поширена інформація, що це укріплення знаходилося безпосередньо на Передмостній Слобідці.
Рис. 2.5.8.1.14. Передмостове укріплення Київської фортеці. Креслення з архіву НІАМ «Київська фортеця»
Рис. 2.5.8.1.15. Схема Київської фортеці з помилковою локалізацією Передмостного укріплення (45) на території Передмостної Слобідки
Передмостна Слобідка виникла на тодішньому лівобережному урочищі (сучасному острові Венеціанському чи Гідропарку) у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту впродовж 1848-1853 рр. Втім, Передмостна слобідка знаходилася в зоні активної діяльності вод Дніпра, а тому зазнавала на весні затоплення весняними водами, що могли б пошкодити будь-яку оборонну споруду. Це вимагало її зведення за межами заплави на надзаплавній терасі.
Рис. 2.5.8.1.16. На мапі 1856 р. Передмостне укріплення (цифрою 1 показано місце, де воно мало знаходитися) не показано
Рис. 2.5.8.1.17. Передмостне укріплення на мапі 1865 р. (1)
Микільська Слобідка (сучасний масив Лівобережний) отримало свою назву від Микільського монастиря, що заснував його приблизно у XV ст. В 1506 р. ченці купили землі у міщанина Митька Григоровича (віленського міщанина Дмитра Григорієвича), а 1506 р. – у толмача Салтана Албєєва та його родини. Лише наприкінці ХVIII ст. село перейшло до казенної власності. (Рибаков, 1997; Ковалинський, 2008).
Локалізація Передмостного укріплення в районі суч. ст. метро «Лівобережна» (на надзаплавній терасі) підтверджується деякими картографічними матеріалами. Зокрема на мапі 1865 р. тут показані абриси полігонального укріплення.
Схематично показане також укріплення на мапах 1860-70 х рр. На деяких у вигляді двох ромбів чи зірочок по обидва боки суч. Броварського проспекту.
Рис. 2.5.8.1.18. Передмостне укріплення (1) на мапі Київської губернії 1915 р., виконаного на основі зйомки 1868 р.
Рис. 2.5.8.1.19. Передмостне укріплення (1) на мапі 1875 р.
На мапі Києва 1912 р., який найімовірніше спирається на більш ранню топографічну обстановку 1870-х рр. укріплення показано досить докладно. Воно являло собою полігональне земляне укріплення, всередині через яке наскрізь проходила дорога між Києвом та Броварами. На території укріплення помітно забудову.
Рис. 2.5.8.1.20. Передмостне укріплення (1) на мапі 1912 р. за більш ранньою топозйомкою
Рис. 2.5.8.1.21. Район Передмостного укріплення (1) на мапі 1918 р.
Не відомо, чи зводилося (поновлювалося) Передмостне укріплення Київської фортеці напередодні та у ході першої світової війни. Але як показала практика такі укріплення все ще залишалися ефективними для оборони переправ. Приклад цього дає оборона фортеці Усть-Двінськ, зокрема його Передмостного укріплення на території так званого Ікскульского плацдарму. Це імпровізоване укріплення було створено, коли при відступі тут окопалися дві роти російської армії. Тет-де-пон, що в народі отримав назву “Острів смерті” з-за великих втрат з обох сторін, утримувався 2-роки ().
Як би там не було, на мапах та аерофотозйомці починаючи з початку ХХ ст. укріплення в районі Микільської Слобідки вже не проглядається. Найімовірніше десь у цей час воно було зрито.
Рис. 2.5.8.1.22. Район Передмостного укріплення (1) на мапі 1943 р.
Рис. 2.5.8.1.23. Зниження з полотном залізниці, який подекуди інтерпретували як залишок Передмостного укріплення
Ще й досі в районі станції метро «Лівобережна» існує штучне підвищення, яке вочевиідь походить від зритого укріплення. Це підвищення з півночі на південь перетинає залізнична лінія (показана вже на мапі 1943 р.). Інколи зазначається, що дана залізнична гілка проходить найімовірніше у рові ж колишнього укріплення. Але де саме в цьому районі розміщувалося укріплення?
Рис. 2.5.8.1.24. Залізнична колія між станціями «Лівобережна» та «Дарниця» імовірно проходить по трасі рову колишнього укріплення
Рис. 2.5.8.1.25. Підвищення на трасі Броварського проспекту в районі ст. метро «Лівобережна» – місце розташування Передмостового укріплення
Втім дослідники київської фортифікації ставляться до такого припущення скептично. То що ж лівобережна фортифікаційна брама Києва імовірно канула в лету?
Користуючись допомогою нашої колеги Ярини Макожур, ми спробували уточнити місце розташування укріплення методом суміщення історичних та сучасного планів Києва. Таке суміщення дозволяє зробити використання орієнтирів, які збереглися до нашого часу. Вони дозволяють відносно надійно прив’язати давню (історичну) мапу до сучасної топооснови. Цікаві результати також дало вивчення сучасного рельєфу тутешньої місцевості. Суміщення мап 1850, 1865 та 1871-1873 рр. (або пізнішої мапи 1912 р. на тій же топооснові) з сучасною топоосновою впевнено локалізує дане укріплення на захід від раніш згадуваної точки (залізничної колії), а саме в районі на захід від ст. м. «Лівобережна».
Рис. 2.5.8.1.26. Локалізація Передмостного укріплення за суміщення топооснов 1865 та 2010 рр.
Рис. 2.5.8.1.27. Локалізація Передмостного укріплення за суміщення топооснов 1870 та 2010 рр.
Цікаві результати дає вивчення рельєфу даної ділянки. Адже на топооснові 1993 р. ми можемо визначити межу, по яку намивався житловий масив Лівобережний (намив проводився під будівництво так званого Лівобережного центру) до відміток +98.00-99.00 м. н. р. м. Тут же на топозйомці 1993 р. помітні залишки забудови Микільської Слобідки з відмітками поверхні без гідронамиву). На схід від ділянки гідронамиву під Лівобережний центр наявне підвищення з відмітками висот +104.00-105.00 м. н. р. м. Це підвищення загалом відповідає виступу краю надзаплавної борової тераси в районі Микільскої слобідки (саме вузьке місце заплавної долини). Якраз тут згідно проведеного аналізу топооснов мало знаходитися Передмостне укріплення.
Рис. 2.5.8.1.28. Локалізація Передмостного укріплення за суміщення топооснов 1871-73 та 2010 рр.
Рис. 2.5.8.1.29. Рельєф в районі розташування Передмостного укріплення (1 – гідронамив під Лівобережний центр, прилеглий до місця розташування Передмостного укріплення, 2 – підвищення – основа зритого Передмостного укріплення
Зазначене дозволяє з певним ступенем докладності реконструювати розвиток будівельної діяльності в цьому районі. Зокрема, Передмостне укріплення спочатку знаходилося за східною околицею Микільської Слобідки. Втім остання поступово розростаючись вздовж суч. Броварського шосе, впритул наблизилась до укріплення з заходу, що ми і бачимо на мапі 1871-73 рр.
Якщо придивитися уважно до цього плану то можна помітити різницю в забудові приватними садибами та деякими спорудами барачного або казарменого виду вздовж Броварського шосе між Слобідкою та укріпленням.
Пізніше забудова Слобідки обійшла Передмостне укріплення з півночі, що відбилося на плануванні вулиць. В подальшому з’явилася регулярність у плануванні – вулиці розташовувалися перпендикулярно до Броварського шосе, з’явилися прямокутні квартали. На цей час Передмостне укріплення втратило своє значення і його вали було сплановано під забудову. Така ситуація показана на мапах 1918 та 1943 рр.
Проаналізована інформація, таким чином, свідчить, що вали Передмостового укріплення були зрівняні з землею, втім його основа – край плато надзаплавної тераси, що вивищується над природним рівнем тутешньої місцевості, і досі залишилася там де розташовувалося укріплення. Його центр припадав на район суч. готелю «Турист». Гідронамив та сучасне розпланування цієї території Лівобережжя надійно приховало абриси «підвалин» цієї пам’ятки фортифікації від наших очей.
Висловлюємо подяку Я.Макожур та О.Кузяку.
Використана література
Алферова Г.В., Харламов В.А. Киев во второй половине XVII века. – К.: Наукова думка, 1982. – 159 с.
Петров С. С. Оборонні споруди Києва Х-ХІХ ст. у контексті історії міста і загального розвитку військово-фортифікаційної справи // С. С. Петров –К.: «ВПК «Експрес-Поліграф», 2012. – с. 448.
Ситкарева О.В. Киевская крепость XVIII-XIX в.в. – К.: Печерский историко-культурный заповедник, 1997. – 196 с.
Вишневський В.І. Антропогенний вплив на Дніпро в межах Києва // Містобудування та територіальне планування. Вип. 5. – К.: КНУБА, 2000. – с. 75-99.
Київська фортеця (колективна монографія) / кол. авторів: Кузяк О.Г., Дацюк О.А., В'ялець А.В., Ющенко О.І., Новікова-Вигран О.С., Гоменюк В.М.: Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця».- К., 2018 р.- 92 с.
Ковалинський В.В. Київські мініатюри. Кн. VІІ. – К.: Купола, 2008. – 596 с.
Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К.: Кий, 1997. – 371 с.
План Передмостового укріплення Київської фортеці. Центральний історичний архів України. ф. 1334, оп.1, с.52.