Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Безхребетні

Парнікоза І.Ю.

Чи не найраніше свідоцтва про фауну безхребетних міста, в тому числі заплави Дніпра у XVIII ст. залишив в своїй Історії Києва (1798-99 рр.) М. Берлінський:

«Сверх того ловятся изрядные раки и собственный Днепру некоторый род двустворчатых маленьких толстых раковин, называемых мышками (Petunculi).» та «Многие хозяева около Киева содержат пчел в малых ульях и больших стоянах; червецу здесь собирают немного; майки или шпанские мухи водятся во множестве по ясеневым деревам. Из вредных насекомых здесь известнейшие хрущи, которые редкую весну не портят садов, а гусень весенняя крупная и мелкая летняя много озабочивает садовников; но саранчи после 781 года около Киева во множестве не бывало; в домах клопы и маленький род весьма живущих и плодущих тараканов жителей беспокоят» (Берлінський, 1991).

З впевненістю можна сказати, що вивчення водних безхребетних було одним з перших напрямків гідробіологічних досліджень на київському відрізку Дніпра, започаткованих з появою Дніпровської гідробіологічної станції. Вже у першому номері Трудів Дніпровської біологічної станції знаходимо ряд статей, присвячених найпростішим, губкам, п`явкам, ракоподібним та бабкам досліджуваної території.

Зауважимо, що фауна безхребетних дніпровської заплави, зокрема, гирлової частини та островів складається загалом з типових для Східної Європи водних безхребетних: губок, п`явок, молюсків та членистоногих. З дитинства ми бачимо на екранах тварин далеких південних морів. У той же час про дивовижний світ найближчої водойми практично нічого не знаємо. Що вже казати про таку велику і складну систему, як заплава р. Дніпро.

При слові «губки» також приходять на думку великі різнокольорові організми екваторіальних морів. У той же час у Києві, наприклад, у проточних протоках Осокорківської лівобережної заплави можна побачити річкову губку бодягу (Ephydatia fluviatilis). Як правило, її тіло є невеличкими наростами на черешках листків глечиків жовтих чи латаття, хоча подекуди траплялися зразки довжиною до 20 см.

Spongilla_lacustris Hirudo_medicionalis
Рис. 1.10.1. Річкова губка-бодяга, затока Верблюд Рис. 1.10.2. Медична п’явка є рідкісною зникаючою твариною

Наявність цієї губки у фауні водойми є індикатором чистоти води, а також сприятливого кисневого режиму, вона приймає участь у процесах біологічного самоочищення (Животный…, 1986). Зважаючи на це, цей вид на території міста Києва заслуговує на охорону. Ми рекомендуємо його до внесення до списку тварин, які охороняються на території міста рішенням Київради.

В 2017 р. в озері Міністерка (Редькине) зафіксовано прісноводну дунайську медузу краспедакусту (Craspedacusta sp.) (В. Раков, особисте повідомлення, 2018 р.). У 2018 р. її також відмічено у Дніпрі біля острова Великий Північний на обводному каналі (Медузи на заплаві Дніпра, 2018).

П’явки, як правило, викликають у людей негативні емоції. Проте вистачить згадати відому медичну п’явку для того, щоб відношення до них дещо покращилося. З п`явок заплави Дніпра звичайним видом є велика ложнокінська п`явка (Haemopis sanguisuda) (водойми Осокорківського лівобережжя) та п'явка звичайна (Erpobdella octoculata). Ці істоти, які живляться дрібними тваринами, абсолютно безпечні для людини.

Рис. 1.10.3. Жабурниця звичайна, Осокорківська заплава Рис. 1.10.4. Перлівниця звичайна, Осокорківська заплава

Наявність малопорушеного гідрорежиму сприяє існуванню на акваторії Дніпра та заострівного рукава, а також у старицях, затоках та протоках великого різноманіття м’якунів. Зокрема, з двостулкових молюсків (Bivalvia) трапляються: жабурниця звичайна (Anadonta cygnea), перлівниці звичайна (Unio pictorum) з витягнутою черепашкою та клиноподібна (U. tumidus) з більш округлою черепашкою.

Рис. 1.10.5. Перлівниця клиноподібна, Осокорківська заплава Рис. 1.10.6. Дрейсена бузька, Осокорківська заплава

Черепашки обох цих молюсків, інколи досить значних розмірів, ми часто знаходимо на київських пляжах. Справжню проблему для гідроспоруд становить дрейсена поліморфна (Dreissena polymorpha) та близький до неї вид дрейсени – дрейсена бузька (Dreissena bugensis), що відрізняється більш округлою черепашкою.

А ось кулька рогова (Sphaerium solidum) є рідкісною і зафіксована нами лише біля оз. Підбірна на лівобережній заплаві (1990-ті) та дніпровському узбережжі Оболоні (2001). З брюхоногих м’якунів (Gastropoda) майже у кожній водоймі поширені лужанки річкова (Viviparus viviparus) та болотна (V. contectus), котушки рогова (Planorbarius corneus) та загорнена (Anisus vortex), ставковики великий (Lymnaea stagnalis), яйцеподібний (L. ovata), болотяний (L. palustris), малий (L. truncata) та вухатий (L. auricularia). Тут і далі назви м’якунів за (Лукашов, 2003).

Річкові двостулкові молюски, як вказує Т. Зайонц (Tadeusz Zając) живуть в динамічному оточенні. Адже русло річки постійно змінюється. Старі затоки заносить піском, створюються нові, змінюється конфігурація та положення мілин. Зважаючи на це такі молюски, як перлівниці не можуть існувати постійно в одному місці і мусять створювати нові колонії шляхом рознесення личинок з рибами. Так само інші безхребетні масово гинуть в заносах піску при повенях та великій течії в річці, а потім колонізують її знову з бокових відгалужень та стариць.

Прісноводні молюски Lymnaea_ovata
Рис. 1.10.7. Черевоногі молюски заплави Дніпра: 1 – ставковик великий, 2 – котушка рогова, 3 – живорідка звичайна, 4 – дрейсена поліморфна Рис. 1.10.8. Ставковик овальний, Осокорківська заплава – характерний для повільно текучих чи стоячих водойм заплави Дніпра

Цікаво, що присутність черевоногих молюсків можна відзначити за слідами їхньої активності. Зокрема, великі ставковики, пересуваючись мулистим дном водойми, залишають за собою характерну широку борозну. Подиву гідне їх балансування на поверхневій плівці води, до якої вони прикріплюються з її внутрішньої частини.

Надзвичайно цікавим м’якуном є рогова котушка. Завдяки наявності у неї у крові дихального ферменту – гемоглобіну, вона має змогу рідше підніматися на поверхню для дихання. Зважаючи на це, вона може довго знаходитися на дні водойми, де живиться детритом – відмерлими органічними залишками. Лужанки (живорідки) вирішили це питання по-іншому, вони можуть дихати розчиненим у воді киснем (Зуб та ін., 2004).

Рис. 1.10.9. Ставковик вушковий, Бабине озеро, Труханів острів Рис. 1.10.10. Бурштинівка, береги затоки Верблюд

У прибережній зоні на листках напівводяних рослин часто можна побачити представника звичайного у нас роду наземних черевоногих молюсків – бурштинівки (Succinea).

З наземних молюсків у межах заплави Дніпра звичайними є равлик чагарниковий (Bradybaena fruticum), смугастий (Cepaea vindobonensis), виноградний (Helix pomatia) та слизняк чорноголовий (Krynickillus melanocephalus).

Рис. 1.10.11. Слизняк чорноголовий, о. Долобецький Рис. 1.10.12. Равлик смугастий, затока Верблюд

З ракоподібних на ділянках Дніпра та його заплави з повільною течією трапляються різноманітні ракоподібні, з яких найвідомішим є, безумовно, рак вузькопалий (Astacus leptodactylis). Первинним районом його помешкання були води Південно-Східної Європи, а також азіатські території – Туреччина, Казахстан, басейн Азовського моря та Іран. Тільки після утворення нових річкових шляхів (каналів) а також завдяки інтродукціям цей вид рака з ХІХ ст. почав проникати в Центральну Європу. Наразі цей вид поширений в прісних водах усієї Європи за виключенням Скандинавії. Натомість рак широкопалий (Astacus astacus) до середини ХІХ ст. був найбільш звичайним раком в водах Європи. Зустрічався і у великих рівнинних річках. Наразі в результаті антропопресії (забруднення, меліорації, інтенсивного сільського господарства), ареал цього виду в Європі носить острівний характер (Strużyński, 2007). В долині Дніпра в Києві цей вид наразі не зустрічається (Червона..,2009).

Раки були впродовж сотень років тваринами, яких людина охоче споживала в їжу. При цьому з давніх часів для їх вилову застосовували різного роду пастки – раколовки. Вони мали вигляд циліндрів з сітки, з вузьким входом, всередину яких вкладали принаду – смердюче м’ясо. Раколовки лишали на ніч в водоймах, а потім вибирали накопичених в ній раків. Втім наразі в найближчій до нас Польщі обидва вищеописані види раків вже не зустрічаються в промислових кількостях (Strużyński, 2007). Наразі, і українська популяція вузькопалого рака страждає від необмеженого та неконтрольованого комерційного лову. Зауважимо, що згідно чинного законодавства, на вилов раків з метою продажу потрібний дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища. На практиці це не виконується, тож, всі продавці раків є браконьєрами.

Значно менший та дуже спритний водяний віслючок (Asellus aquaticus) також є звичайним мешканцем заплави. Він є цінним кормовим об’єктом для риб.

У заплавних водоймах зустрічається і єдиний павук-аквалангіст – павук-сріблянка (Argyroneta aquatica). Зокрема, цей вид відмічений на осокорківському лівобережжі. Павук-сріблянка відомий своїм сховищем з пухирців повітря, яке він прикріплює до стебел підводних рослин.

На поверхні води можна побачити павука-доломеда (Dolomedes fimbriatus). Цей надзвичайно показний хижак, зазвичай полює на куртинах прибережно-водної рослинності, а також на листках рослин водного дзеркала. Він також здатен пірнати під воду, де він хапає дрібних тварин (Зуб та ін., 2004).

Рис 1.10.13. Павук-доломед Рис. 1.10.14. Водяний скорпіон

На початку осені молоді павуки на заплаві плетуть спеціальне павутиння, з яким переміщуються на значні відстані за допомогою вітру. В народі такі польоти називають Бабине літо. Інколи такі літуни потрапляють навіть в стратосферу.

Звичайними на заплаві є водні клопи (не плутати з ненависними хатніми паразитами): водомір (Gerris lakustris), водяний скорпіон (Nepa cinerea), названий так за зовнішню подібність до відомого пустельного павукоподібного, ранатра (Ranatra linearis), плавт (Naucoris cimicoides), хребтоплав (або гладиш чи водяна оса Notonecta glauca) та багато інших. Цікаво, що водні клопи у разі потреби можуть перелітати з однієї водойми до іншої.

Необхідно зважати на те, що плавт у Європі стає дедалі рідкіснішим (Зуб та ін., 2004).

Надзвичайно багатою є фауна бабок заплави Дніпра у межах Києва. Проте, наскільки нам відомо, окремі спеціалізовані дослідження фауни бабок були проведені лише у випадку деяких складових заплави Дніпра у Києві, зокрема, В.М. Титаром на Трухановому острові з метою порівняння старих літературних даних з сучасною ситуацією (2003 р.). Е. (М) В. Шарлемань та Г.В.Артоболевський, вивчаючи одонатофауну Києва та його околиць, вказали 1915 р. для острова Труханів, який розташований у межах міста на Дніпрі, 27 видів бабок.

Calyopterix-virgo
Рис. 1.10.15. Дніпровські бабки Рис. 1.10.16. Красуня блискуча, Calopteryx splendens

Повторне обстеження острова 2000-2002 р. виявило тут 30 видів. Спільними в обох випадках є 18 видів: коромисло зелене (Aeshna viridis, рідкісний вид, БК2), короткочеревець лучний (Brachytron pratense), красуня блискуча (Calopteryx splendens), стрілка списоносна (Coenagrion hastulatum), стрілка-дівчина (C. puella), стрілка чудова (C. pulchellum), кордулія бронзова (Cordulia aenea, РК3), еналягма чашоносна (Enallagma cyathigerum), червоноочка-наяда (Erythromma najas), дідок жовтоногий (Gomphus flavipes, дуже рідкісний вид, БК2), тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans), лютка-наречена (Lestes sponsa), білоноска болотна (Leucorrhinia pectoralis, вид місцями звичайний, але частіше нечисленний і рідкісний, БК2, РК3), бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata), бабка руда (L. fulva, РК3), тонкочеревець жовтий (Sympetrum flaveolum), тонкочеревець криваво-червоний (S. sanguineum), тонкочеревець звичайний (S. vulgatum).

Серед вказаних для початку століття видів не вдалося віднайти наступні: коромисло синє (Aeshna cyanea, РК3), дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus, РК3), тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio), лютка ясно-зелена (Lestes virens), білоноска червонувата (Leucorrhinia rubicunda, РК3), бабка плоска (Libellula depressa), зеленотілка жовтоплямиста (Somatochlora flavomaculata, РК3), зеленотілка металева (S. metallica), тонкочеревець чорний (Sympetrum danae, РК3). Треба зазначити, що і на той час більшість (6) цих видів рідко траплялися на острові, проте це неможна сказати, наприклад, про зеленотілку металеву, яка зустрічалася тут у великій кількості.

Odonata

Рис. 1.10.17. Бабка плосконіжка звичайна, Platycnemis pennipes

Нове обстеження острова виявило такі види бабок, яких тут раніше не реєстрували: коромисло зеленобоке (Aeshna affinis), коромисло руде (A. isosceles), дозорець-володар (Anax imperator, Червона книга України (ЧКУ, категорія вразливий вид), дозорець малий (A. parthenope), стрілка озброєна (Coenagrion armatum), шафранка червона (Crocothemis erythraea), епітека двоплямиста (Epitheca bimaculata), червоноочка зелена (Erythromma viridulum), білоноска товстохвоста (Leucorrhinia caudalis, дуже рідкісний вид, БК2, РК3), рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum), пласконіжка звичайна (Platycnemis pennipes), сіролютка кільчаста (Sympecma paedisca, на півночі України звичайний, на півдні – більш рідкісний, БК2), тонкочеревець південний (Sympetrum meridionalis, РК). Такий склад свідчить про певне просування з півдня теплолюбних видів бабок, які раніше на півночі України або ніколи не зустрічалися (Crocothemis erythraea) або траплялися рідко, наприклад, Anax parthenope чи Erythromma viridulum. Цікаво, що подібний процес спостерігається у Західній Європі і, можливо, він пов’язаний з кліматичними змінами. Цим можна пояснити і те, що на сьогодні перший весняний пік реєстрації бабок припадає на першу декаду травня, тоді як майже століття тому на Трухановому острові він припадав на останню. Загалом Труханів острів можна вважати дуже багатим на бабок, адже тут зустрічається 40,5 % видів бабок України (Титар, 2003).

Необхідно зупинитися також на тій важливій ролі, яку відіграють личинки бабок – активні підводні мисливці. Деякі з них, як, наприклад, дичинки великого коромисла, поїдають навіть мальків риб (Зуб та ін., 2004).

Деякі відомості про комах островів Великий Північний та Вальковський, Венеціанський та Труханів, які наводимо у таблиці (Дубровський та ін., 2008а,b)

Таблиця 1.10.1.

Деякі комахи островів Вальківський, Пташиний, Великий Північний, Венеціанський та Труханів

Красуня блискуча Calopteryx splendens taurica о. Великий Північний, о. Труханів,о. Оболонський, о. Покал
Салдула Saldula о. Пташиний
Сатир залізний Hipparchia statilinus о. Вальковський
Сіра лютка Брауера Sympecma paedisca о. Великий, о. Труханів
Дозорець імператор Anax imperator о. Вальковський,о. Пташиний, о. Великий Північний
Левкоринія лісова Leucorrhinia pectoralis о. Вальковський, о. Труханів, о. Великий Північний, РК3
Левкоринія хвостата Leucorrhinia caudalis о. Вальковський, о. Великий Північний, о. Труханів, о. Оболонський
Богомол звичайний Mantis religiosa о. Долобецький
Златка Acmaeodera flavofasciata о. Великий Північний
Бітак італійський Bittacus italicus о. Труханів, о. Гідропарк
Ксилокопа Xylocopa sp. о. Гідропарк
Німфаліда Nymphalis xanthomelas о. Вальковський
Червінець непарний Lycaena dispar о. Труханів, о. Гідропарк, о. Покал

Необхідно відзначити, що бабки – одні з найдавніших комах нашої планети: їх вік складає понад 330330 млн. років. Вони з’явилися на початку кам’яновугільного періоду, тобто ще задовго до динозаврів. За час існування бабок динозаври встигли виникнути, стати володарями планети та вимерти. Коли з’явилися бабки, на землі не було інших літаючих тварин. Вони були велетенськими літаючими хижаками, досягаючи розмаху крил до 70 см. Живилися вони, як і зараз, переважно комахами, але схоже, що їх личинки жили не у воді, як зараз, а на суші. У наш час бабки поширені всією земною кулею, але особливо їх багато у тропічних областях з вологим кліматом. Понад 70 видів зустрічаються в Україні.

За будовою крил бабки поділяються на рівнокрилих та різнокрилих. Перші, до яких відносяться красуні, лютки та стрілки, на своїх слабких крилах ніколи не відлітають далеко від водойми. У різнокрилих бабок політ є більш тривалим та з маневрами, його швидкість іноді може досягати 50 км./год., ці бабки можуть далеко відлітати від водойм і мешкати за 15-20 км. від місць виплоду. Через забруднення водойм продовжують зникати та стають вкрай рідкісними реофільні види бабок: красуні, дідок звичайний, булавочеревець кільчастий (Титар, 2006).

Характерними комахами заплави є також плавунець облямований (Dytiscus marginalis) та водолюб великий (Hydrous piceus), які виявлені нами, зокрема, у водоймах осокорківської заплави. Жуки-плавунці – це хижаки, жертвами яких стають невеликі ракоподібні, личинки комах, пуголовки та молодь риб. Що ж до водолюбів, то раніше вони вважались активним шкідниками, які поїдали молодь риб.

Рис. 1.10.18. Водолюб звичайний – помітний мешканець водойм, Троєщинська заплава Рис. 1.10.19. Безхребетні тварини-індикатори стану річок: одноденки, веснянки та волохокрильці

На сьогодні доведено, що водолюб не здатен спричинити якоїсь відчутної шкоди. На початку літа спостерігається масовий літ водолюбів (Зуб та ін., 2004). Звичайним жуком заплави Дніпра є також полоскун борозенчастий (Acilus sulcatus) та інші.

Безхребетні водні тварини можуть виступати зручними індикаторами стану водойм. Більшість методів біологічної індикації базується на використанні екологічних властивостей окремих видів.

Таблиця 1.10.2.

Безхребетні тварини водойми у залежності від ступеню чистоти води у ній (за Карпова та ін., 2010)

Мешканці чистих вод Організми середнього ступеню чутливості Мешканці забруднених вод
Личинки веснянок (Plecoptera) Бокоплави (Amphipoda) Личинки комарів-дзвінців (Chironomidae)
Личинки одноденок (Ephemeroptera) Річкові раки (Astacus sp.) П`явки (Hirundinea)
Личинки волохокрильців (Trichoptera) Личинки бабок (Odonata) Водяний віслючок (Asellus aquaticus)
Личинки вислокрильців (Megaloptera) Личинки комарів-довгоножок (Tupilidae) М’якуни ставковики (Gastropoda, Lymnaeidae)
Двостулкові молюски (Bivalvia) М’якуни-котушки (Gastropoda, Planorbidae) Личинки мошки (Diptera, Simulidae)
М’якуни-живорідки (Gastropoda, Viviparidae) Малощетинкові черви (Oligochaeta)

Детально досліджено фауну безхребетних низки заплавних озер правобережної заплави. Так, для озер Вербне та Редькине характерна багата фауна безхребетних. Тут відмічені: гідра (Hydra sp.); круглі черви (Nematoda); малощетинкові черви (Oligachaeta); п’явки (Hirudinea); кліщі (Acariformes); рівноногі ракоподібні (Isopoda); комахи з рядів двокрилі (Diptera), зокрема, комари-дзвінці (Chironomidae) та представники родини мокреців (Ceratopogonidae); одноденки (Ephemeroptera); бабки (Odonata), зокрема, такі види, як токнохвіст елегантний (Ishnura elegans), стрілка-дівчина (Coenagrion puella), червоноочка наяда (Erythromma najas); клопи (Heteroptera), зокрема, (Hebrus ruficeps), гребляк Фаллена (Sigara falleni) та(Corixa linnaei); волохокрильці (Trichoptera)Ecnomus tenellus, Mystacides asurea; Coleoptera плавунець (Ilybius sp.); метелики (Lepidoptera): Paraponix stratiotata та Eloephilia maculata; черевоногі молюски – котушка загорнена (Anisus vortex), котушка біла (A. albus), чашечка озерна (Acroluxus lacustris), котушка рогова (Planorbarius corneus), котушка облямована (P. planorbus), ставковик великий (Lymnea stagnalis), ставковик яйцеподібний (L. ovata), затворка (Valvata depressa), живорідки річкова та болотна, а також лунка річкова (Theodoxus fluviatilis).

Рис. 1.10.20. Безхребетні тварини-індикатори стану річок: ракоподібні, олігохети, м’якуни, комахи. Присутність цих тварин свідчить про швидкість течії та чистоту води у річці чи іншій водоймі: ставку, озері, каналі Рис. 1.10.21. Водні безхребетні: 1 – трубочник звичайний (Tubifex tubifex), 2 – п’явка слимакова (Glossiphonia complanata), 3 – п’явка облямована (Hemiclepsis marginata), риб’яча п’явка (Piscicola geometra), 5 – п’явка медична (Hirudo medicinalis)

Двостулкові молюски представлені дрейсеною мінливою та іншим близьким видом дрейсеною бузькою та перлівницею звичайною.

Як свідчать дослідження, найбільше значення для розвитку макрозообентоса цих водойм становить збереження смуги прибережно-водної рослинності, яка дуже часто знищується заради так званого розчищення водойм (Ляшенко та ін., 2005).

Відомості щодо фауни безхребетних заплавних водойм Києва – озера Вербне, Сонячне, знаходимо також у Дубровського та інших (2005).

Озеро Вербне розташоване на Оболоні, має статус слабко-забрудненої мезотрофної водойми, який це озеро зберігає протягом останніх 15 років. У фауні відзначені коловертки (Rotatoria); веслоногі ракоподібні (Copepoda); гіллястовусі ракоподібні (Cladocera), зокрема, цікавий хижий рачок лептодора велика (Leptodora kindtii); бокоплави; малощетинкові черви; п’явки, зокрема, п’явка звичайна; бокоплави (Amphipoda); личинки двокрилих, зокрема, комарів дзвінців (Chironomidae), більше відомих як «мотиль»; волохатокрильців (ручейників), зокрема, (Ecnomus tenellus); черевоногі – котушка біла (Theodoxus fluviatilis), живорідка річкова, дрейсени поліморфна та бузька; жуки (Coleoptera), зокрема, Ilybius sp.; Lepidoptera, зокрема, невеличкий метелик Paraponix stratiotata; клопи, зокрема, плавт (Naucoris cimicoides) та гребляк Фаллена.

З м’якунів зустрічаються черевоногі: ставковик великий та яйцевидний, чашечка річкова, котушка рогова та загорнена.

Для озер Вербне та Редькіно наявні також окремі відомості щодо бабок (Хрокало, 2005), табл.

Таблиця 1.10.3.

Видовий склад бабок озер Вербне та Редькіно (за Хрокало, 2005)

Українська назва Латинська назва поширення статус
Сіролютка кільчаста Sympecma paedisca озеро Вербне рідкісний вид
Тонкохвіст елегантний Ischnura elegans Вербне, Редькіно звичайний вид
Стрілка-дівчина Coenagrion puella озеро Вербне звичайний вид
Стрілка чудова Coenagrion pulchellum озеро Вербне звичайний вид
Коромисло велике Aeshna grandis оз. Вербне, заросла затока рідкісний вид, РК3
Коромисло мале Aeshna mixta оз. Вербне, заросла затока звичайний вид
Зеленотілка металева Somatochlora metallica Редькіно рідкісний вид, РК3
Рівночеревець решітчастий Orthetrum cancellatum Оз. Редькіне звичайний вид
Шафранка червона Crocothermis erythraea озеро Редькіне рідкісний вид
Тонкочеревець звичайний Sympetrum vulgatum Вербне, Редькіно звичайний вид
Тонкочеревець південний Sympetrum meridionalis Вербне рідкісний вид, РК3
Тонкочеревець криваво-червоний Sympetrum sanquineum Вербне, Редькіно звичайний вид

Озеро Сонячне наразі є слабко-забрудненим, але, незважаючи на це, тут зустрічаються коловертки, веслоногі ракоподібні, гіллястовусі ракоподібні, зокрема, лептодора велика, мізиди (Mysidacea), зокрема, Limnomysis bendeni, бокоплави (Amphipoda), малощетинкові черви, кишковопорожнинні, зокрема, гідри, а також личинки бабок, одноденок, двокрилих, личинки комарів дзвінців, жуків, зокрема, гребця (Agabus sp.) та волохатокрильців.

Черевоногі молюски представлені наступними видами: котушка біла, Acroloxus lacustris, котушка гребінчаста (Armiger crista), ставковик яйцевидний, ставковик трансільванський (Lymnea transsylvanica), фіза пухирчаста (Physa fontinalis), дрейсена бузька, метелики, зокрема надзвичайно цікавий водний метелик ацентропус білий (Acentropus niveus), клопи, зокрема ранатра (Ranatra linearis).

Рис. 1.10.22. Шкірка личинки бабки Рис. 1.10.23. Водяний клоп – ранатра

Озеро Тельбін, що наразі має гіпертрофний стан, характеризується наявністю наступних груп безхребетних: коловертки, веслоногі ракоподібні, гіллястовусі ракоподібні (Cladocera), бокоплави (Amphipoda), малощетинкові черви, кишковопорожнинні (гідри), п’явки (4 види), одноденки, бабки – еналягма чашеносна та тонкохвіст елегантний, личинки бабок, двокрилих, личинки комарів дзвінців та волохатокрильців. Наявні також звичайні черевоногі молюски: котушка біла, котушка загорнута, котушка гребінчаста (Armiger crista), ставковик яйцевидний, фіза пухирчаста, бурштинівка велика та затворка (Дубровський та ін., 2005).

Рис. 1.10.24. Скупчення водяного жука вертячки Рис. 1.10.25. Хрущ травневий –видатний «авіатор»

Деякі відомості наявні завдяки дослідженням Р. Кривошеєва (2004) щодо ентомофауни північної частини Троєщинських лук біля гирла Десни різноманіття комах тут досить велике: 27 видів жуків-листоїдів, 11 пластинчастовусих жуків (Scarabaeidae), 16 видів вусачів (Cerambycidae), 3 види пістряків (Cleridae), 12 видів м’якотілок (Cantharidae), 11 видів корівок (Coccinellidae), 14 видів плавунців, 20 видів водолюбів. Загалом же жуків біля 300 видів. З перетинчастокрилих відзначено 22 види бджолиних (Apidae), з яких джміль лезус (Bombus laesus) як вразливий вид, а також ксилокопа фіолетова (Xylocopa viloaceae) та ксилокопа звичайна (Xylocopa xylocopa), як рідкісні види внесено до ЧКУ. Тут також виявлено 3 види сколеїд (Scoliidae), 5 видів веспид (Vespidae), 7 видів блестянок-хризидид (Chrysididae), 7 видів дорожніх (Pompilidae) та 8 видів риючих ос (Sphecidae). Усього перетинчастокрилих біля 50 видів. Також з двокрилих зустрічається 26 видів дзюрчалок (Syrphidae), 4 види сліпнів (Tabanidae), 6 видів ктирів (Asilidae), 7 видів бренівкових (Bombyliidae). Усього ж двокрилих біля 130 видів. Багатою є фауна прямокрилих біля 40 видів, та цикадок та попелиць – 100 видів (Кривошеєв, неопубліковані дані, 2004).

Своєрідна фауна безхребетних таких правобережних заплавних урочищ, як Покал та Жуків острів, що мають великі запаси кормових рослин: селерових (Apiaceae) та хвилівника (Aristolochia clematitis). Зважаючи на це, тут регулярно відмічаються червонокнижний махаон (Papilio machaon, ЧКУ, категорія вразливий вид) чи поліксена (Zerynthia polyxena, ЧКУ, категорія вразливий вид). Популяція поліксени є надзвичайно чутливою до збереження заростей головного харчового об’єкту – хвилівника. Цікаво, що листя хвилівника отруйне і внаслідок його споживання гусінь поліксени також набуває отруйних властивостей. Поширення хвилівника заплавою наразі пригнічене тим, що Канівське водосховище блокує природний хід заплавних процесів. В 1998-2003 р. зроблено вдалу спробу з розсіву насіння та реінтродукції на острові Галерний.

Такі метелики, як адмірал та павичеве око, які прикрашають заплаву влітку, зимують в долині Дніпра в підвалах будинків або дренажних штольнях правого берегу разом з кажанами.

Рис. 1.10.26. Махаон – червонокнижний вітрильник, що трапляється на заплаві у Києві Рис. 1.10.27. Турун-бігунець (Bembidion) – невтомний хижак заплави

Незмінним елементом фауни безхребетних заплави є туруни (Coleoptera, Carabidae). У фауні України налічується до 800 видів цих жуків. Родина у 70 разів перевищує всі інші родини безхребетних за кількістю видів, у 700 разів – за кількістю особин на одиницю площі та у 400 разів за біомасою, поступаючись чисельністю лише мурахам, а біомасою – дощовим червам. У Середньому Подніпров’ї їх нараховується біля 350 видів. Найбільша чисельність турунів спостерігається саме у заплавних біотопах, особливо на прісноводній субліторалі або так званих «пляжах». Для мулистих ділянок характерні Dyschirius impunctipennis Daws., Bembidion laticolle Duft., B. minimum F., Tachys bistratus Duft. та інші. Для піщаних біотопів вказуються Cincindela arenaria viennensis Schr., Omophron limbatum F., Dyschrinus obscurus Yyll, Bembidion argenteolum Ahr., B. velox L. та ін. Ці та інші види полюбляють піщану сублітораль, вкриту зеленими, синьо-зеленими, діатомовими водоростями, грибами, якими живляться амеби та парцели, коловертки, нематоди. Цима тваринами своєю чергою живляться туруни (див. також Кришталь, 1956).

Київська частина заплави Дніпра частково попадає у ключову з точки зору охорони природи територію дніпровського екологічного коридору «Верхів`я Канівського водосховища», що має напрочуд багату та цінну фауну безхребетних. Для цього фрагменту заплави наводяться такі рідкісні комахи з ЧКУ як ксилокопа звичайна, дозорець імператор, мнемозина (Parnassius mnemosyne, категорія вразливий вид), вусач мускусний (Aromia moschata, категорія вразливий вид), джміль яскравий (Bombus ponorum, категорія вразливий вид), жук-олень (Lucanus cervus, категорія рідкісний вид), махаон (Мальцев та ін., 2010).

Aromia_moschata
Рис. 1.10.28. Вусач мускусний характерний для вербових заплавних лісів Рис. 1.10.29. Сонечко-арлекін Harmonia axyridis (дорослі особини, личинка та лялька)

Окрім аборигенних видів долина Дніпра у Києві стає зоною поширення видів-вселенців або інвазивних видів. Так, у Києві було знайдено новий інвазійний вид для України – 19-крапкового сонечка або сонечка-арлекіна (Harmonia axyridis (Pallas) (Coleoptera: Coccinellidae) (Некрасова, Титарь, 2009, 2011). Інтерес до сонечка-арлекіна останнім часом особливо зріс у зв'язку з його інвазією і надзвичайно швидким поширенням, починаючи з кінця минулого століття, у Північній Америці і Європі. Батьківщиною жука є Східна Азія – Китай і частина Сибіру. У вид віднесено до 100 найбільш небезпечних. На о. Вальковський він спостерігався тільки 2010 р., потім зник. У 2011 р. цей вид сонечка з’явився у Гідропарку (2011 р.) та на півостровах правого берегу навпроти масиву Оболонь.