Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Амфібії та рептилії

Парнікоза І.Ю.

Розділ підготований у співавторстві з О. Некрасовою

Умови долини Дніпра у м. Києві надзвичайно сприятливі для амфібій та рептилій, не дивлячись на сильний антропогенний прес. Та відомостей про герпетофауну островів Дніпра дуже небагато та інформація є неповною. Коротку інформацію про фауну рептилій міста у XVIII ст., в тому числі заплави Дніпра, залишив в своїй Історії Києва (1798-99 рр.) М. Берлінський: «В болотных местах много мошкары и ужей водится, но из ядовитых только примечена одна темная с желтоватым брюхом порода змей» (Берлінський, 1991). Перші наукові відомості про земноводних та плазунів Труханового острова з’явились у статті «Очеркь Труханового (Алексеевского) острова» Е. (М). В. Шарлеманя (1914), де спостерігалися: тритон звичайний (латинські назви цієї та ін. тварин див, табл. 1.10.4.), кумка червоночерева, квакша звичайна, часничниця звичайна, жаба гостроморда, жаба трав'яна (потрапляє випадково, за автором), ропуха зелена, жаба озерна, черепаха болотна, веретільниця ламка (потрапляє випадково), прудка ящірка, вуж звичайний (див. Додаток). Також є повідомлення Н. Н. Щербака (1957) про герпетологічні знахідки у норах нориць на о. Жуків: кумки червоночеревой, тритона звичайного та зелених жаб (представників Pelophylax esculentus complex). Моніторингові дослідження продовжились тільки наприкінці ХХ ст. (Некрасова, 2002, 2008, 2010; Дубровский та ін., 2008).

Таблиця 1.10.4.

Сучасне поширення амфібій та плазунів на території долини Дніпра у м. Києві

Українська назва Латинська назва Охоронний статус Охоронний статус Місця знахідок
Тритон звичайний Lissotriton vulgaris РК3 БК3** о. Жуків
Кумка червоночерева Bombina bombina РК3 БК2 о. Великий Північний, гирло Десни, о. Муромець, о. Жуків
Квакша звичайна Hyla arborea РК3 БК2 о. Великий Північний, гирло Десни, о. Муромець, о. Труханів, о. Жуків
Часничниця звичайна Pelobates fuscus БК2 на лівому березі: біля Русанівських садів та нижче 4-го шлюзу
Жаба трав'яна* Rana temporaria* БК3 о. Жуків
Жаба гостроморда Rana arvalis РК3 БК2 Вигуровщина, о. Муромець, о. Жуків, о. Покал, о. Дикий, о. навпроти сп. б. Вишеньки
Ропуха звичайна Bufo bufo РК3 БК3 о. Жуків, о. Покал
Ропуха зелена Bufo viridis БК2 о. Великий Північний
Жаба озерна Pelophylax (Rana) ridibundus БК3 о. Жуків, о. Покал
Жаба їстівна* Pelophylax (Rana) kl. esculentus* БК3 у затоках о-вів: Великий Північний, Труханів
Черепаха болотна Emys orbicularis РК3 БК2 о. Вальковський, затока Верблюжа, о. Муромець, о. Труханів, о. Гідропарк, о. Жуків
Прудка ящірка Lacerta agilis БК2 о. Вальковський, о. Муромець, о. Труханів, о. між Московським і Петровським мостами, о. Жуків, о. Дикий, о. Покал
Вуж звичайний Natrix natrix БК3 о. Великий Північний, гирло Десни, о. Муромець, о. Жуків, о. Покал тощо

Примітки: * – поодинокі знахідки; БК — Бернська конвенція, 2, 3 – номер додатку, РК3 – тварини, які охороняються Рішенням Київради № 879/2289 від 23.12.2004; ** – у дужках номер додатку.

При проведенні моніторингових досліджень нами було виявлено на території долини Дніпра у м. Києві 10 видів земноводних та 3 – плазунів (див. табл.1.10.4.).

На ділянках ксерофітних лук заплави можна зустріти часничницю звичайну (БК2), яка активна у вечірній та нічний час. Біля Дніпра на території Києва її було знайдено навпроти Русанівських садів. Часто під час весняних міграцій часничниця гине під колесами автотранспорту на придніпровських дамбах. Ця тварина є ще досить поширеною, та намітилася тенденція до скорочення її чисельності у регіоні. Часничниця є також звичайним мешканцем решток Осокорківської заплави.

Рис. 1.10.54. Часничниця звичайна Рис. 1.10.55. Ропуха звичайна

Досить рідко зустрічається також ропуха зелена, яку знаходив Е. (М) В. Шарлемань (1914а) на Трухановому острові. На даний час вона спостерігається на о. Великому Північному (Дубровский та ін., 2008). Більш часто зустрічається ропуха звичайна, зокрема, на островах Жуків та Покал (урочище Княже). Під час нересту звичайних ропух, самців більше ніж самиць, тож самець знайшовши самицю міцно сідає на неї, і та мусить тягнути його далі на собі на нерестовище. Інші самці так намагаються збити його і заволодіти самкою інколи самку обліплює до 3-х самців.

На старицях та болотистих ділянках звичайною є кумка червоночерева. У більшості екземплярів кумки можна спостерігати не червоний, а помаранчевий чи жовтуватий колір черева. На островах навесні та восени можна почути її характерне гучне «кумкання». Цей вид віддає перевагу більш прогрітим неглибоким місцям – калюжам, неглибоким водоймам.

Найкраще маскування має квакша звичайна, вона може змінювати свій колір від зеленого до сірого. Та її можна почути на великій відстані теж навесні іноді наприкінці літа-восени. Згідно народним переконанням квакша (деревна жаба, або райка) своїм голосом попереджає про дощ. Ця тварина потребує для розмноження неглибоких водойм з чагарниками навколо них, яких не бракує на заплаві.

У долині Дніпра у межах Києва кумка та квакша зустрічаються у районі гирла Десни та на островах Муромець, Великий Північний, але квакша тяжіє до найбільш зарослих очеретом чи чагарником біотопів.

Рис. 1.10.56. Кумка червоночерева Рис. 1.10.57. Квакша звичайна

Необхідно зазначити, що у Середньому Придніпров’ї зелені жаби представлені складним гібридним комплексом Pelophylax esculentus complex, який утворено гібридизацією озерної Pelophylax ridibundus та ставкової P. lessonae жабами, внаслідок чого утворюється стійка гібридна форма – Pelophylax kl. esculentus.

Рис. 1.10.58. Жаба їстівна Pelophylax kl. esculentus Рис. 1.10.59. За зовнішнім виглядом зелених жаб важко розрізнити

З комплексу зелених жаб на київському відтинку долини Дніпра звичайним видом є жаба озерна. Цікаво, що на озері Вербне знайдено екземпляр жаби озерної з яскраво-блакитним забарвленням дорсальної частини тіла (Некрасова, 2002), та на дамбі біля Козинки – гібрид бірюзового зафарбування. Таким чином, у межах Києва було знайдено поодинокі особини жаби їстівної (Pelophylax kl. esculentus), які також зустрічались у внутрішніх затоках о-вів: Великий Північний, Труханів, а також жаби ставкової (Pelophylax lessonae) на Лівобережжі (Нижні Сади), останній вид, мабуть, занесений течією випадково (Некрасова, 2002, 2010).

На островах Києва виявлено також гостроморду жабу (Rana arvalis), яка, хоч і нечисленна, та більш розповсюджена, ніж жаба трав’яна (Rana temporaria). Перший вид є більш характерним для заплави, хоча останнім часом намітилася тенденція до скорочення його чисельності, а поширення трав’яної жаби потрібно ще досліджувати.

Рис. 1.10.60. Жаба гостроморда Рис. 1.10.61. Черепаха болотна

Звичайною твариною малопорушеної заплави є болотяна черепаха (Emys orbicularis, МСОП (LR/nt)). Навесні черепаха більш активна і її можна побачити у внутрішніх водоймах островів: Труханів, Муромець, Гідропарк тощо. Сприятливі умови для існування болотяної черепахи створює наявність піщаних грив, де цей плазун відкладає яйця. Болотяна черепаха може перебувати під водою з годину. В сонячні дні вона вигрівається на купинах. В 2017 р. болотяну черепаху було виявлено також в скидному каналі на Оболоні біля затоки Вовкувата. В Центральній Європі, і зокрема в Польщі у зв’язку з теплими зимами посилилася проблема інтродукції червоновухої черепахи (Trachemys scripta), яка витісняє аборигенну болотяну черепаху. Наразі в водоймах України цей вид в дикому вигляді на щастя не зустрічається. Але не варто безвідповідально випускати цих черепах з тераріума в природу.

Наразі звичайною твариною всієї заплави є ящірка прудка (Lacerta agilis). Втім, ще 1914-1916 р. у зв’язку з повенями ця ящірка тут була відсутня. Зокрема, не була виявлена вона Е. (М) В. Шарлеманем на Трухановому острові (Шарлемань, 1914а, 1916, 1965).

Рис. 1.10.62. Ящірка прудка Рис. 1.10.63. Вуж звичайний

Звичайною змією заплави є вуж звичайний (Natrix natrix). Самець вужа менший він рідко досягає 1 м довжини. Самиця як правило більша, вона буває і більшою за 1 м. Рух змії здійснюється завдяки м’язам як спираються на скелет та міцні черевні щитки. Роздвоєний язик вужа – засіб для хімічної орієнтації в просторі. Вуж не має отрути та отруйних зубів тому для людини безпечний. Борониться вуж за принципом скунса, виділяючи смердючу рідину через задній прохід. Від неї важко відмитися. Тому радимо шанувати вужів і без потреби не турбувати. В заплаві Дніпра вуж найбільш часто зустрічається на Жуковому острові та лівобережній заплаві, зокрема в районі оз. Золоче у с. Вишеньки. Цікавою є знахідка суцільно-чорного вужа-меланіста у гирлі Десни.

Natrix_natrix

Рис. 1.10.64. Вуж-меланіст у гирлі Десни

Звичайна гадюка Vipera<(Pelias) berus рідко досягає 80 см довжини. Ця тварина використовує свою отруту переважно для полювання, щоб без боротьби вбити малу жертву – найчастіше гризуна. На більших тварин отрути гадюки не вистачає. Тому вона кусає того, хто її турбує лише в випадку ближньої оборони. Дія отрути такої ж сили як в ос, зокрема шершня. Смертельних випадків в Україні не зафіксовано. Варто пам’ятати, що в разі укусу дитини, старої людини чи людини з алергією варто звернутися до лікаря. Проте спокійна поведінка дозволить вам розійтися з гадюкою миром. Раніше, до приватного будівництва, гадюка зустрічалася біля р. Козинка. На межі заплави виявлена також біля оз. Алмазне.

Що стосується веретільниці ламкої Anguis fragilis та мідянки Coronella austrica (БК2, ЧКУ, категорія вразливий вид), то у межах Києва ці тварини тяжіють до незатоплюваних надзаплавних терас, але нижче міста зустрічаються і на островах.

Заплава Дніпра останнім часом все більше підлягає впливу людської діяльності. Це негативно позначається зокрема і на охороні амфібій та рептилій. Охорона цих тварин вимагає низки заходів. Перш за все мають бути збережені вигляді об’єктів Природно-заповідного фонду ділянки з непорушеним гідрорежимом, а також водойми придатні для нересту амфібій та ділянки мало порушеної рослинності придатні для існування рептилій зокрема на території розташованих на ній міських кварталів. Тут необхідно відмовитися від розчистки озер та ставів від прибережно-водної та водної рослинності, розчистки ділянок природних заростей. Також необхідно утриматися від бетонування берегів водойм та надання їм крутого профілю. Навесні сірі ропухи масово йдуть н розмноження. Заплава Дніпра ще не порушена в такій мірі, щоб для цього існували великі перешкоди. Проте на лівобережжі та правобережжі реальну загрозу ропухам становлять автодороги. На дорогах під час весняних міграцій можуть також масово гинути тритони звичайний та гребенястий, а також трав’яна та гостроморда жаби. Необхідно подумати про спорудження по європейському прикладу спеціальних переходів під дорогами та встановлення спеціальних дорожніх знаків «Обережно амфібії».