7. Лист Емілії Марошані до Ю. Федьковича

Da im Briefe der Mutter kein Plätzchen mehr für mich übrig geblieben, so kann ich jedoch nicht umhin, um Ihnen, geehrtester Herr und edler Freund, eigenhändig meinen herzlichsten und wahrhaft freundschaftlichen Gruß zu übersenden; und Ihnen aus dem Grunde meines Herzens, für Ihre gütige Erinnerung und Theilnahme zu danken. Nehmen auch Sie, geehrter Herr, die Versicherung, daß wir Sie hier schmerzlich vermissen, denn das Bewußtsein, nicht weit einen wahren Freund zu besitzen (was jetzt so unendlich schwer; war gewiß sehr wohlthuend. Nun mich auch ferners Ihrer grätigen Erinnerung anempfehlend, verbleibe ich mit größter Achtung und Freundschaft

Emilie M.

Оскільки у листі мами для мене не лишилося місця, то не можу я оминути, щоб не передати власноручно вам, шановний пане і шляхетний друже, мій сердечний та істинно дружній привіт, і подякувати вам від усього серця за ваші добрі спогади і участь. Прийміть до уваги, шановний пане, що вас нам до болі бракує, тому що усвідомлення мати недалеко справжнього друга (що тепер так безконечно тяжко) було насправді благодатним. Тепер я також здалека, відчуваючи ваші добрі спогади, залишаюсь з великою пошаною і дружбою

Емілія М.

Переклад з німецької мови Валентина Стецюка

Примітки

Мала картка паперу. Лист очевидно з 1861 р. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 8 – 9.