Переклад
§ 10
Представництво громади неодноразово доводило, що овечий і бринзовий податки були натуральними поставками і зі скасуванням панщини були також скасовані. Хоча землевласники рицар Георг фон Джурджован і Леон фон Флондор овечий і сирний податки засвідчили як підданську поставку за відшкодування, тільки ці обидва податки не були скалькульовані при відшкодуванні і, згідно з протоколом від 2 серпня 1857, 4 серпня 1857, 14 січня 1858, 11 і 12 січня1858 (Додатки 12, 15, 16, 17 18), використання права вирубки і випасання, так само як отримання сирного і овечого податку визнаних стосунками приватного права, з чим були згідні обидві сторони і особливо представники окремих громад. – На підставі цих протоколів ці обдива податки були повністю виключені при перемовинах про земельний податок. – Ці суперечать даним представників громади. Яким способом будуть вирішувати це протиріччі представники громади?
До § 10
Я вже при попередніх прослуховуваннях просторо доводив, що овечий і бринзовий податки були підданськими натуральними поставками і були скасовані разом з панщиною. Та обставина, на яку звертають мені увагу, що землевласники Георг Джурджован і Леон Флондор заявили про овечий і бринзовий податки як про підданські поставки відшкодування, може лише підтвердити доведені мною факти, що овечі і сирні поставки були натуральною повинністю підданців. Це не моя справа досліджувати, з яких причин ці два податки були виключені при розгляді земельного податку, що однак за моїм розумінням не мало би статися. Я бачу тільки мій обов’язок у тому, щоб у відповідних протоколах зміст не втратив силу і прошу про перегляд протоколів.
Після перегляду зазначених у § 10 протоколів.
Переглянуті протоколи комісії земельного податку від 2 серпня 1857, 4 серпня 1875, 11, 12 і 14 січня 1858 року доводять, що розслідування комісії здійснило відшкодування підданських поставок на основі зробленого в 1845 р. письмового погодження і гаданої, невідомо у який час поданої усної згоди. Але я вже доводив, що ні погодження від 1858 р., ні згадана усна угода не можуть розглядатися як основа для оцінки протилежних правових претензій і разом з тим як основа для реалізації рішення у справі земельного податку. Ці протоколи також не можуть мати справжнього впливу на майнові претензії рустикалістів, тому що ті дані, які в них знаходяться, були подані не громадами і не призначеними окремими членами громад органами і є у протиріччі один з одним. Підписані під цими протоколами підданці є особи, віддані душею і тілом землевласникам і були використані як автомати при реалізації їхніх проектів. Кожен з них тепер може дати тілесну клятву, що їм або взагалі не був відомий зміст їхніх висловлювань, або було вписане лише те, що було необхідно землевласнику при його претензіях. Оскільки на переглянутих протоколах неможливо розібрати імена підписантів і при цьому нема підпису свідків, я маю підстави сумніватися у правдивості підписів.
У протоколі від 2/8 1857 р. стоїть до 5, що крім цих поставок були ще інші поставки овець і сиру за право випасу, котрі однак громадам скасовані разом з панщиною, і тому громади подавали численні, хоча безрезультатні, скарги. Ці слова протоколу можуть найбільше доводити, що овечий і сирний податки були підданськими поставками. Це саме має стосуватися також протоколів 4/8 1857.
У згаданому протоколі стоїть також, що грунтове володіння було більшим, ніж в 1836 р. і це з причини того, що деякі підданці збільшили свої господарства за рахунок розширення панських пасовиськ, напроти інші, особливо ті, що оженилися і на виділених ділянках побудували хати, дотовані панством з домінікальних земель. Ця обставина має бути з усією необхідністю доведена, що усі до 1848 року наявні у володінні грунти включно з лісовими ділянками і пасовиськами належали до їхніх підданських дотацій і завдяки приписам земельного оподаткування стали належними до їх повної власності.
Мені зовсім незрозуміло, як комісія земельного оподаткування могла розглядати і пояснювати виконання пасовищного і лісового права і відношення овечого і сирного податків як орендну угоду. Протоколи від 11, 12 і 14 січня 1858 р. містять в собі лише комісійні зауваження і жодного показання власника і можуть ще менше, ніж протоколи від 2 і 4 серпня 1857 р., доводити, що відношення овечого і сирного податків підтримуються на орендних стосунках.
Таким чином, не може бути доведене, що громади були задоволені визнаними комісією земельного оподаткування орендними стосунками або зрозуміло пояснене, до того ж оскільки присутні при комісії підданці висловлювалися виключно у тому ж дусі, чому вони з цього приводу здавна писали і продовжують писати скарги.
Цими протоколами не можуть бути позбавлені сили мої попередні дані, тому що я в них наполягав на повному змісті і тільки додавав зауваження, що оскільки право вирубки і випасання було скасоване попередніми розслідуваннями, підданці не могли пояснити, що вони на його виконання поставляли овець і бринзу.
Кедькович власноручно.
Цим перервав підписант
Клюсіг власноручно.
Кршенек власноручно.
Переклад Валентина Стецюка.