Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Бен-Германів

Переклад Степана Руданського

Варіанти тексту

Ой ти, сонце, ти, сонечко!

Чи жалю не маєш,

Що весело так із неба

На нас поглядаєш?

А де ж князь? Де наше військо?

У Оти на полі!

А хто ж його нам поверне

При нашій недолі?

Довгим тягом німці тягнуть,

Та все німці-саси,

Від Згорільських гір високих

На країни наші.

«Дайте, дайте, небожатка,

Срібло, злото, збожже,

Заким двори та хатини

Полум’я обложить!»

І усе нам попалили,

Скарби загорнули,

Худобину позаймали,

К Троскам повернули.

Не тужіть же, добрі люди:

Вже травою вкрито,

Де ступало та топтало

Чужеє копито.

Беріть квітки, вийте вінки

Для свого вибавці,

Бо надія променіє.

Як сонечко вранці.

Вже надія променіє:

Встає Бен-Германів

І скликає всю громаду

На сасів поганих.

І зібрались люди в гаї

До Грубої Скали:

За оружжя на ворога

Ціпи зладнували.

І Бен їде вперед конем,

А за Беном люди.

«Помста, помста, – викликають, –

Вражим сасам буде!»

І дві сторони страшенним

Гнівом розпалились,

Збурилися їх утроби,

Злостію озлились.

І вогнистими очима

Зиркнули, як змії,

І вдарили коп’я в коп’я

І киї у киї.

І вдарились дві сторони,

Як ліс, затріщали,

І, як блискавка по небі,

Мечі заблищали.

Гримлять тряски громовії

Звірі утікають,

І аж третє синє небо

Громи потрясають.

І від скалів, і від горів

Котиться в долині

То грім київ, то стук мечів.

Як повал дубини.

І так тії дві сторони

Бились без замоги,

Бо завзяті мали п’яти

І певнії ноги.

Аж піднявся Бен угору,

Кинув меч управо, –

І направо вражих німців

Сила полягало.

Кинув вліво, – і наліво

Збурилася сила,

Взад, до лому, – і каміння

Скала покотила.

Пішла бійка превелика

З горба на долину, –

А вже ж німці утікають,

А вже ж німці потопають,

А вже ж німці гинуть!

11 ноября [1860]

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 252 – 254.