Рожа

Переклад Степана Руданського

Ой ти, рожо, красна рожо!

Що рано зацвіла?

А зацвівши – померзла,

А померзши – зав’яла,

Зв’явши – облетіла?

Довго-довго я сиділа,

Аж кури запіли,

І діждати не могла,

І всі тріски і дрова

В печі погоріли.

Заснула я, і, небозі,

Сон мені приснився:

Ніби з правої руки

Спав мій перстень дорогий, –

Камінець згубився.

Камінця я не видала,

Миленького не діждала.

16 ноября [1860]

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 286.