Китяха
Переклад Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
Із княжого гаю вітрець повіває;
Дівчина к потоку по воду біжить;
У ковані відра води набирає,
Зиркнула на воду – китяха лежить,
Китяха пахуча із рожі-трицвіту;
Китяху ловити дівча почала
Та й, бідна, у воду холодну пішла.
Ой китяхо красна! Коли б то я знала,
Та хто тебе в вогкую землю садив,
Тому би я дала перстень золотий.
Ой китяхо красна! Коли б то я знала,
Та хто тебе личком тоненьким обвив,
Тому би я дала шпильку з голови.
Ой китяхо красна! Коли б то я знала,
Та хто тебе в воду холодну пустив,
Тому би я дала вінок розплести.
15 ноября [1860]
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 281.