Збигонь

Переклад Степана Руданського

Літав голубочок з дуба на дубочок,

Воркотав із жалю по цілому гаю:

Літав з голубкою, свою миленькою.

Та взяв Збигонь любку, сивую голубку,

Заніс у світлицю, темную темницю».

Молодець ізранку ходить коло замку,

Жалібно здихає, милої немає;

Від замку – на скали; на скалу сідає,

Прилітає голуб, жалібно воркоче,

Молодець поглянув голубові в очі.

«Що ж ти, голубочку, смутен на дубочку?

Чи взяв ворон любку, сивую голубку,

Як до того замку вражий Збигонь зранку,

Вражий Збигонь зранку взяв мою коханку,

Заніс у світлицю, темную темницю?..

Якби ти був з серцем сильним уродився;

Ти б видер, голубче, у ворона милу,

Якби ти мав кігті та у кігтях силу;

Забив би, голубче, ти ворога злого,

Якби ти, голубче, мав дзьоба твердого.

Ти ж, смутний молодче, чого ж ти чекаєш?

Та ж ти сильне серце на ворога маєш!

Ти на него маєш і сильную броню,

Ти і молот маєш в голову Збигоню!»

І молодець в ярі, у темнії гаї!

Бере свою броню, молот підіймає,

Через темні гаї к замку поспішає.

І став коло замку, далеко до ранку,

Стукнув кулаками. «Хто там?» – із-за брами.

Вдарив кулаками, – пройшов другі брами.

«А де ж Збигонь ясний?» – «У світлиці красній».

Там Збигонь гуляє, дівчина ридає…

«Відчини, панотче!» А Збигонь не хоче.

І по замку всюди побиває люди,

І до світа-ранку голубить коханку.

Засвітило ранком сонце понад замком, –

Молодець гуляє, нову радість має,

Що свою милую к серцю пригортає.

«Що ж то за голубка бідна у світлиці?»

«А то у Збигоня, як я, у темниці»,

«Із замку до гаю!» І та вилітає,

І всюди літає по синьому гаю.

Із дуба на дуба з миленьким сідає,

На їдній гілляці з голубком співає.

Рада і дівчина, що знов є хлопчина:

На їдній постелі з миленьким співає.

15 ноября [1860]

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 279 – 280.