Бути гідними часу

Органи внутрішніх справ… Служба, до якої, як і до лікаря, вдаємося в нелегкі, скрутні моменти життя. Правоохоронців порядку зі всією на те підставою можна назвати лікарями суспільства. Часто, ризикуючи своїм здоров’ям і навіть життям, працівники міліції вступають у боротьбу зі злом, яке заважає нам жити, творити, спокійно працювати й відпочивати.

Учора радянська міліція відзначила 69-у річницю свого народження. Свято – це віха в біографії, це привід для того, щоб оглянутись на пройдений шлях, зважити здобуте, подумати над перспективою. Саме з такого кола питань наші спеціальні кореспонденти М.Берник і М.Лук’янчук напередодні свята радянської міліції мали розмову із заступником міністра внутрішніх справ УРСР, начальником управління внутрішніх справ області, генерал-майором міліції Володимиром Михайловичем Корнійчуком.

З: Володимире Михайловичу, радянська міліція – ровесниця Великого Жовтня. Створена на третій день революції, 10 листопада 1917 року, вона внесла неоціненний вклад у справу захисту її завоювань. В рядах міліції самовіддано несли службу кращі сини трудового народу. Як нинішнє покоління підтримує і розвиває традиції радянської міліції, наслідує приклад своїх попередників, своїх старших товаришів?

В: Ми гордимося своєю історією. Створені з кращих представників революційних солдатів, робітників і селян, міліцейські формування героїчно билися з білогвардійцями, іноземними інтервентами, куркульськими бандами, відстоюючи завоювання Великої Жовтневої соціалістичної революції. Своєю мужністю, своїм героїзмом вони завоювали любов і визнаная радянського народу. На Красній площі у Москві поховані герої-міліціонери Єгор Швирков і Семен Пекалов. 4 квітня 1918 року вони безстрашно вступили в єдиноборство з бандитами, що намагались пограбувати мешканців одного з московських будинків.

Ми гордимося тим, що в усіх скрутних ситуаціях історії нашої Вітчизни солдати правопорядку проявили себе з найкращого боку. У дні фашистської навали вони безстрашно бились на фронтах Великої Вітчизняної, у партизанських загонах, у підпіллі. Працівникам органів внутрішніх справ Київської області Разину, Шупику, Павлову присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Нагородами Вітчизни відзначено понад 700 наших співробітників.

Мужність і героїзм своїх дідів, батьків і старших братів успадкувало нинішнє покоління радянських міліціонерів. Ці риси найкраще висвітлила наша спільна біда – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. З перших хвилин після аварії працівники органів внутрішніх справ активно включилися у боротьбу по ліквідації її наслідків. Без винятку усім працівникам апарату обласного управління внутрішніх справ, більшості працівників міських і районних відділів довелося побувати в складних, екстремальних ситуаціях. Але ніхто не виявив боягузства, малодушності. Кожен думав передусім про загальні інтереси, діяв, як того вимагала обстановка.

У боротьбі зі стихією не пошкодували свого життя і увійшли у безсмертя лейтенанти внутрішньої служби Віктор Миколайович Кибенок і Володимир Павлович Правик. За мужність і героїзм Вітчизна посмертно удостоїла їх високого звання Героя Радянського Союзу. Це почесне звання присвоєно і майору (нині підполковнику) внутрішньої служби Леоніду Петровичу Телятникову.

Найкращі ділові, організаторські і чисто людські якості виявили працівники апарату управління Володимир Миколайович Зварич, Анатолій Арсентійович Жижко, Леонід Васильович Щуров, Володимир Григорович Гаман, Павло Петрович Давиденко, Борис Максимович Антонов, Олександр Миколайович Золотарьов. Своїми діями вони забезпечили високу організованість евакуації населення Прип’яті. Комуністи управління виявили їм високе довір’я, прийнявши у свою сім’ю. Їх прізвища занесено в резерв на висування. Вважаю, що це люди, які зможуть забезпечити процес перебудови, який нині активно проводиться в усіх сферах життя країни.

З: Володимире Михайловичу, хотілося б, щоб на питанні перебудови роботи органів внутрішніх справ ви спинилися детальніше. Взятий партією курс на прискорення соціально-економічного розвитку, оновлення нашого життя, очищення від усього, що заважає нашому соціалістичному ладові, вимагає від кожного більш свідомо, більш відповідально ставитися до виконання покладених обов’язків.

В: Перебудуватись у роботі – це, на мою думку, значить завжди, за будь-яких обставин ставитись до виконання своїх обов’язків високосвідомо, творчо, з повною віддачею знань і професійної майстерності.

Перебудовуватись треба кожному. Але цей складний і тривалий процес ми розпочали з апарату. Це головне. Його працівники мають служити за приклад. Вважаю, що найважливіше тепер – це робота в районах, селах, трудових колективах. Як бувало раніше? Приїхавши в район, працівник апарату обласного управління передусім навідувався у відділ внутрішніх справ. Тут і одержував необхідну йому інформацію. Та чи завжди вона відповідала реальності?

Нині свої поїздки розпочинаємо із знайомства з трудовим колективом. Розмовляємо з рядовими трудівниками, секретарями партійних організацій, головами виконкомів місцевих Рад, дільничними уповноваженими міліції. Цього вимагаємо і від працівників апарату міських і районних відділів внутрішніх справ. Тільки спілкування з людьми дає можливість знати реальний стан справ. Саме такий підхід у роботі забезпечують працівники Білоцерківського міського, Вишгородського, Броварського, Іванківського, Поліського районних відділів внутрішніх справ. Добре слово хотілося б сказати про кращих замполітів – Василя Івановича Безверхого (Поліський РВВС), Анатолія Петровича Стельмаха (Обухівський РВВС), Бориса Дмитровича Моношина (Ставищенський РВВС), Валерія Івановича Бодашевського (Таращанський РВВС)… У міліцію вони прийшли за направленням з партійних органів, їх часто можна зустріти в трудових колективах, партійних організаціях.

Інша важлива умова перебудови – турбота про наших співробітників. Нині багато робиться для піднесення їх авторитету, поліпшення матеріального становища. Завдяки турботі партійних і радянських органів, вдалося оперативно вирішити питання надання житла сім’ям семисот наших співробітників, евакуйованих із зони Чорнобильської атомної електростанції. Звичайно, тут ще не всі проблеми розв’язано.

Вимагають постійної уваги ті охоронці правопорядку, які працюють нині у тридцятикілометровій зоні. Намагаємось, щоб вони були забезпечені всім необхідним для нормальної роботи, щоб у них був хороший настрій. Нещодавно у селищі Зелений Мис провели спартакіаду, присвячену героям-пожежникам. Реалізуємо інші заходи, які допомагають працівникам міліції нести свою нелегку службу.

Ми розпочали активну підготовку до 70-річчя створення радянської міліції. Напружені у нас плани. Але сьогодні, як ніколи, стає очевидним, що жодні наші плани не будуть реалізовані, якщо кожен співробітник не пройметься почуттям особистої відповідальності за доручену справу, почуттям вимогливості до себе.

Саме цим почуттям і керуються нині в своєму служінні трудовому народу, рідній Вітчизні працівники органів внутрішніх справ області.

Київська правда, 1986 р., 11.11, № 262 (18744).