Ударна серед… відстаючих
[І тут, і всюди – скрізь погано]
Під громадським контролем «Радянської України» і Держтелерадіо УРСР – будови п’ятирічки. Пусковий рік: що на Хмельницькій АЕС?
В.Степанюк – бригадир промислової дільниці № 2, член бюро Славутського міськкому Компартії України; Р.Пономаренко – бригадир малярів дільниці № 5, член обкому профспілки робіників електростанцій та електротехнічної промисповості; В.Крохмалюк – кор. «Радянської України». Хмельницька область.
Цю велику будову назвали ударною. А вона давно вже серед… відстаючих. У списку боржників була в минулому році. Та й зараз невтішні справи.
Ось дані статистики.
1986-й. План введення основних виробничих фондів виконано лише на 11.6 процента. Обсяг освоєних капіталовкладень 75 процентів. Не здано в експлуатацію жодного з чотирнадцяти важливих об’єктів промислового будівництва. А що на майданчиках, де зводилися соціально-культурні споруди? І тут недотягнули. Треба було відкрити торговельно-громадський центр, поліклініку, Будинок культури, міський вузол зв’язку, спорткомплекс, їдальню, базу відділу робітничого постачання, хлібозавод. Та цього не сталось. Їх досі будують.
Нині, у першому кварталі [1987 р.], також відставання. Програму будівельно-монтажних робіт реалізовано тільки на 66 процентів. На пусковому комплексі недоосвоєно мільйони карбованців. Останнім часом загалом на будові показники поліпшились. Але в намічений ритм колектив так і не ввійшов.
План будівельно-монтажних робіт за чотири місяці реалізовано лише на 74 проценти, а на пусковому комплексі – на 86 процентів.
Становище, що склалось на будівництві Хмельницької АЕС, викликає серйозну тривогу. Адже залишилось невиконаним завдання – ввести в дію перший енергоблок у 1986 році.
Бюро Хмельницького обкому Компартії України оголосило сувору догану члену КПРС начальнику управління будівництва атомної електростанції Є.О.Баженову за зрив завдань по введенню першого енергоблоку, допущене відставання на спорудженні об’єктів АЕС, невиконання постанов бюро і секретаріату обкому партії, некритичну оцінку стану справ. Його попереджено, що коли не зробить належних висновків, до нього будуть вжиті суворіші заходи. Визнано за неможливе дальше перебування на посаді заступника начальника управління М.Г.Ахтямова.
Таке рішення було прийнято обкомом партії 20 лютого. А через місяць ще п’ятьом керівним працівникам винесено партійні стягнення. На цей раз їх покарав партком будови. За незадовільне виконання службових обов’язків догани оголошені головному інженерові і заступнику начальника управління будівництва АЕС О.П.Селихову і С.Л.Туранському, заступнику директора споруджуваної станції В.І.Рябенку та іншим.
Обіцянки були знову. Але вже стримані. Можна було б повірити, що попереду – крутий перелом, рішуче поліпшення обстановки.
Проте і на цей раз суттєвих змін не сталося. Знову керівникам будови зроблено серйозний докір за погану роботу. Критика адресувалась їм уже з трибуни пленуму обкому партії в квітні. Доповідач – другий секретар обкому О.А.Ружицький – наголошував:
– З початку року недовиконано будівельно-монтажних робіт на мільйони карбованців.
Зараз у керівників атомобуду – новий графік спорудження першого енергоблоку. Вони висувають різні причини низьких темпів і непоодиноких випадків браку.
І цифрами, і фактами їх підкріплюють. Приміром, торік будові недопоставлено 1500 тонн металоконструкцій, майже три тисячі кубічних метрів збірного залізобетону. Траплялися і перебої з будівельними матеріалами, в тому числі з підприємств Хмельницької області. Не без підстав керівники управління будівництва нарікають на дирекцію споруджуваної атомної електростанції. Вона не забезпечує своєчасно роботи технічною документацією та обладнанням. Наче та лавина, йдуть зміни в проектні рішення, зокрема, й на ті об’єкти, які повинні були стати до ладу ще минулого року.
А от звичайної сміливості визнати свою вину, зробити критичний самоаналіз і наодинці зі своєю совістю, і привселюдно не вистачає в цій складній ситуації багатьом керівним працівникам, спеціалістам, ватажкам партійних організацій. Якби ж то кожен починав огляд недоліків та упущень з себе. Якби ж то кожен – передусім відповідальні особи – почав перебудову з себе…
Отоді генпідрядчик, прийнявши торік занижений проти рівня 1985 року план, не утримував би надпланову кількість будівельних машин та механізмів.
А то що ж виходить? На пусковій будові коефіцієнт виходу бульдозерів 0.45, кранів – 0.41, автобетононасосів – 0.3 [1]. Загалом простої машин перевищують 16 процентів робочого часу. Або такий приклад. Хто тільки не бідкається, що постачання слабо налагоджено. А привозять залізничники для насущних потреб будови дорогоцінні вантажі – і нерідко тим же залізничникам доводиться вмовляти керівників атомобуду: «Заберіть, будь ласка, усе, що вам належить». Торік за простої вагонів з фондів будови сплачено майже 45 тисяч карбованців штрафів.
Коли ж на будові будуть перебудовуватися? Коли позбудуться ознак учорашнього дня? Звикли?
Здавалося б, що потрібно для того, аби запровадити щодобове підведення підсумків соціалістичного змагання на спорудженні найважливішого об’єкту – реакторного відділення? А про це ж була спільна домовленість парткому (секретар О.Д.Петраков) і об’єднаного профкому будови (голова А.І.Третяк). Там, на реакторному, – серце будови. А от змагання організовано формально. Даються взнаки шаблон, формалізм, казенщина. Не продумано як слід поєднання моральних і матеріальних стимулів, оперативне поширення досвіду.
А чому так повільно пробиває собі дорогу бригадний підряд? В управлінні будівництва з 41 бригади на роботу по-новому перейшло усього двадцять дві. Результат їх справ перевершив прогнози тутешніх економістів: при загальному річному виробітку на одного працюючого в цьому управлінні у 12.5 тисячі карбованців підрядні бригади дали виробіток в розрахунку на члена колективу на суму 21.4 тисячі карбованців. Але і тут є чимало резервів.
Будова молодіжна. Лише членів ВЛКСМ – дві з половиною тисячі. Юнаки і дівчата – за нове, за прискорену ходу будівничу. Ось, приміром, бригада теслярів-бетонників промислової дільниці № 3 Віктора Романенка. Планове завдання п’ятирічки бригада виконує з випередженням на три місяці. До кінця року буде зекономлено вісім кубометрів бетону. Тут усі володіють суміжними професіями. Свою майстерність Анатолій Костюк, Сергій Ліпіхін, Валентин Яцуха продемонстрували на республіканському змаганні теслярів-бетонників.
Чимало чудових людей на атомобуді. Маляр Л.М.Черкасова, електрозварник М.В.Лісовий, оператор реакторного цеху О.В.Хотемкін, автогрейдерист Г.І.Пасічник, ланковий слюсарів-вентиляційників О.В.Гуменюк… Хіба всіх перелічиш! Щойно Славутський міськком партії, виконкоми міської та районної Рад відзначили перехідним Червоним вимпелом і Почесною грамотою колектив будівельного управління № 3 «Союзенергожитлобуд».
На будівництві АЕС науковцями проведено соціологічне дослідження. Шістдесят два проценти тих, з ким велася розмова, хочуть підвищити свою кваліфікацію. А ось ще промовисті дані, які вимагають втручання. Дві третини опитаних заявили: за останній рік вони внесли чимало пропозицій щодо поліпшення робіт і умов праці. Але тільки 14.8 процента з них відзначили, що їх пропозиції розглянуті та прийняті.
Старі мірки не відповідають вимогам сьогодення. Про це говорять чесно, відкрито.
– Служби управління будівництва нашої атомної відстають від вимог життя, – каже бригадир опоряджувальників промислової дільниці № 2 М.Ф.Лисюк. – Рідко бачимо керівників. Об’єкти до роботи не готуються. А це призводить до штурмівщини, а в кінцевому підсумку – до низької якості. Відсутня мала механізація. Доводиться з поверху на поверх носити у відрах розчин.
А побуваєш, як мовиться, у вищих ешелонах, серед тих, кому доручено організовувати трудовий процес на будівельних майданчиках, і стикаєшся у ряді випадків з надуманими починами, загальщиною, показухою. За підсумками грудня (саме в цей завершальний місяць 1986 року Хмельницька атомна повинна була дати електричний струм, якого ще й досі немає) невідомо з яких міркувань і за якими виробничими розрахунками профспілковий штаб будови нагороджує управління будівництва АЕС, яке очолює Є.О.Баженов, перехідним Червоним прапором і Почесною грамотою. Євген Олександрович сприйняв це як належне і одержав… за зрив введення в дію першого енергоблока прапор і грамоту, як зазначено в документі «за найвищі показники в праці».
В полоні благодушності, самолюбування перебувають окремі керівники будови і нині. Не впоралися торік із завершенням спорудження об’єктів соціального призначення, а тепер записали в соціалістичні зобов’язання на 1987 рік, що оті споруди будуть гідним подарунком славному ювілею Жовтня. Та як дзвінко склали фрази: «ввести в експлуатацію торговельно-громадський центр і плавальний басейн до 1 червня, на місяць раніше встановленого строку, а Будинок культури – до 7 листопада». Майже на рік запізнюються з відкриттям такого необхідного багатотисячному колективові Палацу культури, а підносять цей борг як трудовий дарунок 70-річчю Великого Жовтня і зазначають, що він буде зданий достроково.
Марнослів’я, парадність – ось що заважає в роботі. Вони шкідливі завжди. А особливо нині, коли на атомній – пусковий період.
Передачу про хід спорудження Хмельницької АЕС дивіться сьогодні по республіканському телебаченню в програмі «Актуальна камера» о 19-й годині.
Радянська Україна, 1987 р., 15.05, № 111 (19914).
[1] Тобто половину часу техніка простоює, і при раціональному веденні справ можна було б, здавалось, обійтися половиною її кількості. Але насправді все не так просто. Річ у тому, що всі машини, що їх випускали в СССР, виходили із заводів у непрацездатному стані. Про те, щоб нову машину розпакувати і натиснути кнопку “Пуск” для початку роботи – не могло бути й мови. Щоб якось на них працювати, треба було їх лагодити, тобто заміняти непрацездатні вузли на інші, зняті з інших аналогічних машин. Значна частина совтехніки “розбарахолювалася” у такий спосіб на запчастини, але продовжувала числитись діючою по всіх паперах. Напевно, з такими машинними “мертвими душами” ми маємо справу і тут.
Тільки через те, що Хмельницька АЕС не вибухнула, дана стаття не набула такого розголосу, як стаття Л.Ковалевської. Але звернемо увагу, що серед причин відставання у будівництві відтягнення ресурсів на ліквідацію чорнобильської катастрофи не зазначене. Чи його не було?