Всеукраїнське Братство апостола Андрія Первозваного Української Автокефальної Православної Церкви

Довідка базується на спогадах Голови Братства Василя Корчинського, а також на численних документах, з якими він дав мені [Леоніду Добрянському] ознайомитися.

Громадське об'єднання “Всеукраїнське Братство апостола Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви” було створено Установчою конференцією 9 грудня 1989 року у Львові. У її заснуванні взяли участь первинні осередки Братства, які представляли чотирнадцять областей України.

Головою братства був обраний Василь Корчинський, заступником голови – Сергій Макаренко, відповідальним секретарем – Володимир Кательницький, скарбником – Клим Семенюк.

Спочатку члени Братства збиралися на вул. Володимирська 7, це була майстерня художника Сергія Макаренка. Пізніше офіс перемістили у Покровську церкву на Подолі.

Головним завданням Братства було відновити в Україні діяльність Української автокефальної православної церкви. На той час вже з'явилося чимало місцевих братств Андрія Первозванного, які виникли, переважно, в західній частині України. Потрібна була громадська організація саме всеукраїнського масштабу, яка могла би вирішити таке завдання.

Головні заходи, які були організовані Братством та заходи, в яких Братство брало активну участь.

Братство наполегливо займалось допомогою у розбудові церкви. Організовувалися нові релігійні громади, в тому числі з вимогами передачі для них храмів.

Велася агітація вірян за перехід від РПЦ до УАПЦ.

Приймали благодійну допомогу від діаспори і розподіляли її по дитячих будинках і школах-інтернатах.

Великі тиражі біблії українською мовою були передані церквам і громадам в Україні.

21 січня 1990 року Братство закликало братчиків взяти участь у заходах, присвяченим Дню Соборності України.

Протягом зими-весни 1990 року Братство займалось великою організаційною роботою – підготовкою до проведення Першого Собору УАПЦ. Зокрема, здійснювалась розсилка запрошень делегатам Собору, проводився пошук приміщень для проведення Собору, було подано звернення до влади про надання візи на в'їзд в Україну владики Мстислава для його участі у Соборі УАПЦ. На жаль дозвіл не був отриманий.

5 червня 1990 року у приміщеннях Будинку Кіно в Києві відбувся Собор УАПЦ. Були присутні 703 делегати від церкви і мирян. Вів Собор владика Йоанн. Було розглянуто три головні питання.

1. Припинення чинності постанови від 1930 року про самоліквідацію УАПЦ в Україні. Ця постанова була прийнята за участю Василя Липківського.

2. Звернення до уряду про повернення храмів незаконно репресованої УАПЦ.

3. Вибори владики Мстислава Патріархом УАПЦ.

За всі три питання делегати Собору проголосували одноголосно.

Після проведення Собору і обрання владики Мстислава Патріархом, в Америці було створено філію Всеукраїнського Братства. Це дозволило багато в чому спростити передачу матеріальної допомоги з Америки до церковних громад по всій Україні.

20 липня 1990 року в День Св.Володимира по вулицям Києва пройшла піша хода до пам'ятника Володимиру і там відбувся молобен.

5 вересня 1990 року Братство організувало біля Жовтневого палацу панахиду “Від Голодомору 1933 до голодувань 1990-х”, де зібралась величезна кількість людей, а на площі Жовтневої революції відбувся мітинг.

Протягом вересня-жовтня 1990 року Батство разом з церквою розробило план прийому новообраного Патріарха УАПЦ Мстислава на українській землі. На цей раз влада погодилася дати дозвіл на в'їзд новообраного Патріарха в Україну.

Були замовлені великі автобуси для підвозу людей до запланованого маршруту руху Патріарха . Були створені умови, щоби віряни могли привітати Патріарха на всьому його шляху від аеропорту Бориспіль до Софійського майдану. На жаль влада зробила багато зусиль, щоби завадити цьому заходу.

Братство займалось різними підготовчими роботами і, зокрема, спорудженням на Софійському майдані трибуни для виступів.

20 жовтня 1990 року відбувся урочистий приїзд в Київ Патріарха Мстислава.

18 листопада 1990 року відбулася інтронізація Патріарха Мстислава у Софіївському соборі в Києві.

Братство організувало молебен і встановлення хреста на руїнах Михайлівського собору. Патріарх Мстислав взяв активну участь у цьому заході. Він також пізніше доклав багато зусиль, щоби Михайлівський собор було врешті решт відбудовано.

У 1991 році на зборах Братства був обраний новий голова Братства – депутат Микола Гудима, а Василь Корчинський став старостою новоствореної церковної громади Петра і Павла на Харківському масиві у Києві.

Пізніше, вже після 1992 року, було утворене нове братство з такою саме назвою – Братство Андрія Первозваного. Але його засновниками виступили семінаристи і монахи. Це зрештою призвело до усунення справжнього Братства Андрія Первозванного від церковних справ і припинення його діяльності.