Інтерв’ю

Василь Шендеровський

Леонід Добрянськийй: Шановний пане Василю. Прошу Вас згадати минулі часи і відповісти на наступні питання. Ваші спогади будуть опубліковані разом зі спогадами інших учасників подій часів до і після Незалежності України.

1. Як так трапилося, що Ви започаткували свій проект “Наукова спадщина” у Будинку Вчених Академії наук.

2. Розкажіть, будь ласка, про свій проект.

3. Розкажіть, будь ласка, про Юрка Кочержинського і Олексія Панасюка. Вони були останніми керівниками Українознавчого клубу “Спадщина”, який з 1987 року діяв при Будинку Вчених Академії наук. Про вашу взаємодію. Чи були організовані спільні заходи? Прошу поділитися фотографіями тих часів.

4. Розкажіть про Вашу участь у знакових подіях 1986-1991 років, можливо в інших.

5. Прошу надати Вашу автобіографію.

Лютий 2026 року

Наукова спадщина (спомини)

Про мою участь в діяльності клубу «Наукова спадщина» при Будинку вчених НАН України.

Маючи величезний багаж знань та інформації (дивись мою наукову автобіографію) на кінець перших десяти років нового (третього) тисячоліття я розумів добре, що його треба передавати молодим людям ,студентам, науковцям і взагалі всьому нашому загалу з метою усвідомлення того ,хто ми є і що ми дали людству на терені науки і культури. Звичайно, я бачив роботу академіка Ярослава Яцківа з його «Світлицею», мав якийсь досвід як віце-президент Українського фізичного товариства, досить таки успішно почалася робота по проєкту «Фізична енциклопедія» українською мовою та створенню багатомовних словників ,були запрошення на виступи по радіо і на телебаченні. Почав я заходити і на вечори до Будинку вчених (можливо і пан Олексій Іванович Панасюк почав запрошувати, не пам’ятаю добре). Через якийсь час мені стало не до вподоби слухати виступи на політичну і філософську тематику. Тож я почав переконувати керівництво (Олексія Панасюка і Юрія Кочержинського) та і слухачів про зміну тематики вечорів, а саме ,про важливу роль популяризації (посилаючись на академіка і президента Української академії наук Володимира Вернадського), поверненні незаслужено замовчуваних та вилучених з енциклопедичних джерел славних українських вчених з природничої науки, повернення правди про репресованих і знищених науковців та тих, кому вдалося залишити Батьківщину і працювати на славу чужинцям.

Вдячний всім, хто мене підтримав і переконав тодішнє керівництво Будинку вчених у необхідності такої зміни назви клубу і нового напряму в його діяльності .Тож на одному із вечорів ( у 2012 році) була проголосована пропозиція про зміну назви клубу на таку:«Наукова спадщина» із зазначенням, що діяльність клубу буде спрямована на пробудження інтересу до імен видатних вчених, діячів науки та культури, які народились в Україні і зробили значний доробок у розвиток світової цивілізації. І далі ,також на зібраннях клубу будуть висвітлюються питання про вивчення, популяризацію і збереження наукової, культурної та історичної творчої спадщини українського народу. Керівником клубу було призначено (обрано)доктора фізико-математичних наук, професора Василя Шендеровського.

Було затверджено план заходів (лекцій) на 2012 -14 роки (ось такий):

Пізнання історичної минувшини в іменах – підгрунтя освіти нації (їх народила Київщина) – (22.10.12);

Винахідник електрофорезу –український вчений Стефан Стубелевич (до 250-річчя від дня народження) – (19.11.12);

Видатний український мінералог, педагог, громадський діяч, славний ректор (до 100 –річчя від дня народження академіка Євгена Лазаренка) –( доповідач професор Володимир Павлишин) – (17.12.12);

Вечір присвячений Лесю Курбасу та 25-річчю клубу «Спадщина» (доповідач Вадим Скуратівський) –( 21.01.13);

Вечір присвячений Костянтину Ушинському – основоположника вітчизняної наукової педагогіки (доповідач професор Василь Яременко) – (28.01.14);

Вечір присвячений академіку Володимиру Липському (з демонстрацією відеофільму –автор сценарію В.Шендеровський) – 18.03. 13);

Вечір присвячений математику Георгію Вороному (доповідач Галина Сита) – (15.04.13);

Вечір присвячений фізику Георгію Вульфу (доповідач професор Вадим Молодкін) – ( 20.05.13);

Вечір присвячений такій темі «Інтернет, нтелект і духовність» (доповідач професор Михайло Курик) – (23.09.13);

Вечір присвячений Володимирові Винниченку (за участю Надії Іванівни Миронець та Панченка Олександра Євгеновича) – (28.10.13);

Вечір присвячений видатним фізикам Петру Борзяку та Вадиму Лашкарьову (25.11.13);

Вечір присвячений фундатору світової біофізичної науки Борису Раєвському (за участю Богдана Кияка та Олександра Проскури) – (24.02.14);

Вечір присвячений 200-річчю генію української культури Тарасові Шевченку – (березень 2014);

Назву ще кілька імен видатних вчених ,яким були присвячено заходи в клубі «Наукова спадщина» : київський анатом Володимир Бец (до 180-річчя від дня народження),Микола Кащенко, Борис Балинський, Михайло Туган-Барановський, Микола Амосов, Софія Русова … Можна перелічувати багато ще видатних науковців – думаю, що за роки мого керівництва клубом «Наукова спадщина» було проведено щонайменше до 80-ти заходів. Перервана діяльність була зумовлена впливом ковіду і можливо ще деякими причинами. Як би там не було ,я вдячний керівництву Будинку вчених, що дало можливість реалізувати такий проєкт ,вдячний моєму помічникові Богдан Світлані Олександрівній, яка докладала багато зусиль в організації кожного вечора, вдячний Олексію Івановичу та Юрію Олександровичу за їхню довіру і підтримку напрямку діяльності клубу, вдячний багатьом активним учасникам вечорів ,зокрема Дмитрові Рудобоженку, Олександру Маловічкові та іншим. Відверто зізнаюсь тут, що за активністю роботи нашого клубу впродовж цього часу, ми заслуговували бодай морального відзначення. Нині я радий, що вечори були у нас цікавими і пізнавальними для багатьох відвідувачів.

Можу додати, що більше спілкувався з Олексієм Івановичем ,оскільки він частіше бував на вечорах. Можу згадати, що на пам’ятних вечорах бували і Іван Заєць, Олександр Мосіюк (довгий час працювали в одному відділі Інституту фізики),академіки Ярослав Яцків і Дмитро Гродзінський…

Щодо світлин із наших заходів, то якось їх не маю. Щоправда, зовсім недавно мені надіслала кілька світлин Тетяна Котенко, провідний археограф Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України з вечора, присвяченого перекладачу Святого Письма на українську мову, людині, яка зробила направду апостольську справу, дала слово Боже многострадальному українському народові – Пилипові Морачевському родом з Чернігівщини (Тетяна робила доповідь про вченого).

Додам, що Світлана Олександрівна Богдан в останні роки організовувала запис наших вечорів, але де вони є і чи збереглися – не знаю.

Про знакові події. Не знаю, як визначати ту чи іншу подію, як знакову. Все це є відносним. Тоді, хіба ось це відзначу.

Перша.

Рішення про створення Міжнародного Енциклопедичного бюро з фізики (МЕБ), на яке покладалось завдання створення п’ятитомної україномовної енциклопедії, було прийнято в 1989 році постановою Президії Національної Академії наук України (НАН України). Виконавчим директором було призначено доктора фізико-математичних наук,професора В.Шендеровського.

Головні напрямки робіт

Створення п’ятитомної україномовної енциклопедії з фізики.

Аналітично-пошукова праця над поновленням української наукової й технічної мови.

Укладання перекладних i тлумачних дво- й багатомовних словників з різних галузей знань, створення сучасних українськомовних підручників, посібників, довідників для всіх рівнів національної загальної i фахової освіти.

Повернення до наукового обігу й історичної свідомості замовчуваних, заборонених фактів i осіб видатних діячів української науки i культури.

Друга.

Відкриття пам’ятника Іванові Пулюєві (скульптор Микола Обезюк) в селищі міського типу Гримайлові в 1995 році в травні місяці до 150 –річчя від дня народження видатного вченого світового виміру. Дуже велично все було, за участи міністра освіти на той час Михайла Згуровського, державного політично діяча В’ячеслава Чорновола (вперше з ним зустрівся і познайомився),представників родини Пулюя з Європи, Канади та Америки, багатьох науковців Академії наук та вищих навчальних закладів…

Третя.

У 1993 році я отримав звання професора (і нині мені приємно, що я професор того часу і того рівня).

Здається все.

Головне це було у моєму житті і думаю, що залишило слід у духовному відродженні української минувшини.

Наукова автобіографія Василя Шендеровського

Головний науковий співробітник Інституту фізики НАН України (2025), доктор фізико-математичних наук (1984), професор (1993), віце-президент Українського фізичного товариства (2004−2012), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1997), почесний доктор Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя (2012) і Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (2013).

Народився 22 серпня 1942 р. в містечку Заставна на Буковині. Після закінчення з відзнакою фізико-математичного факультету Чернівецького університету (1964) і служби в армії працював в Інституті напівпровідників (1965–1967), згодом навчався в аспірантурі Інституту фізики АН України за спеціальністю «Теоретична фізика» (1967–1970). У 1972 р. захистив кандидатську, а в 1984 р. – докторську дисертацію.

Наукові інтереси були пов’язані з дослідженням транспортних процесів у напівпровідникових структурах з низькою симетрією і вузькою забороненою зоною. За результатами наукових досліджень видав понад 1100 наукових і науково-публіцистичних розвідок, зокрема три монографії та низку словників (у співавторстві), серед яких «Українсько-англійсько-німецько-російський словник фізичної лексики» (1996), «Українсько-англійсько-російський словник з радіаційної безпеки» (1998), «Українсько-англійсько-російський тлумачний словник з радіології та радіологічного захисту» (2007), а також книги «Корчі радяномовного словникарства. За мову, термінологію і ще дещо» (2001), «За правдиве українське назовництво» (2003). Під моїм керівництвом захищено 12 кандидатських дисертацій (5 – з теоретичної фізики, 7 – з історії науки).

Наприкінці 1999 р. я започаткував авторську програму «Нехай не гасне світ науки» і п’ять років вів її разом з відомою журналісткою Еммою Бабчук на Українському національному радіо, зробивши понад 150 передач про видатних українських учених. Результат цієї діяльності − поява книги в чотирьох томах «Нехай не гасне світ науки» і довідника «Видатні українські вчені у світовій науці» (2012). Також у творчому доробку – книги «May the light of science never die» (краще книжкове видання НАН України у номінації «Довідкове видання: суспільно-гуманітарний напрям», 2016; переклад здійснено професорами Ніколасом Рудницьким і Катериною Шрай (США)), «Вчені України у світовій науці» (диплом у номінації «Довідкові біографічні видання» у Всеукраїнському бібліотечному «Біографічному рейтингу–2019»), «На скрижалях науки» (2023), «Апостол правди і науки» (у співавторстві з В. Кушерцем) до 175-річчя від дня народження І. Пулюя (2023); член авторського колективу монографій «Українська енциклопедистка: історичні віхи і глобальні тенденції» (2020) та «Зарубіжні вчені – вихідці з України в галузі фундаментальних і технічних наук. Біографічний енциклопедичний словник» (2017).

На основі нарисів про славетних українських науковців і культурних діячів, що їх представлено у багатотомному виданні книги «Нехай не гасне світ науки», створено експозицію «Трагічні скрижалі української науки» (2015) й експозицію «Доля дванадцяти» (2018) до 100-річчя заснування НАНУ. У 2023 р. разом з А. Фелонюком створено виставку «НТШ в постатях (до 150-річчя)» і представлено за підтримки голови Західного наукового центру НАНУ і МОН України З. Назарчука й президента Малої академії наук України С. Довгого.

Поверненням із забуття імені славетного сина України Івана Пулюя наукова й культурна громадськість найбільшою мірою завдячує невтомній праці професора В. Шендеровського, який є упорядником і редактором унікальних книг про нього й ініціатором встановлення пам’ятників І. Пулюю в Івано-Франківську, селищі Гримайлові на Тернопіллі та пам’ятної дошки в Києві. За його активної участі ім’я І. Пулюя присвоєно Тернопільському технічному університету (1995). Завдяки спільним заходам В. Шендеровського, академіка Я. Яцківа і астронома Ю. Іващенка було присвоєно ім’я І. Пулюя малій небесній планеті (226858) Ivanpuluj (2021).

В. Шендеровський − автор сценаріїв науково-популярних фільмів «Іван Пулюй. Повернення» (перша премія на Міжнародному конкурсі «Нашого цвіту − по всьому світу», 2001), «120 років Чернівецькому університету», «Олександр Смакула», «Данило Заболотний», а також фільмів про Сергія Виноградського, Володимира Липського та інших. Високохудожня стрічка «Іван Пулюй. Повернення» отримала високу оцінку української діаспори в Празі, Парижі, Торонто, Ванкувері й Відні; ініціатор встановлення пам’ятників С. Виноградському (м. Городок на Хмельниччині), І. Борковському (с. Чортовець на Городенківщині), промоутер ідеї встановлення пам’ятника Лесі Українці м. Мадриді (Іспанія). Скульптором згаданих пам’ятників став заслужений художник України Микола Обезюк.

За моєю редакцією вперше видано українською мовою німецькомовну монографію видатного вченого-фізика Олександра Смакули «Монокристали» (2000). За нашою з В. Козирським ініціативи вперше за 100 років перевидано «Біблію» в перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького й І. Пулюя (2000). Уперше в Україні перевидано Святе Євангеліє в перекладі П. Морачевського (2007). Видано збірник «Ганна Барвінок» (2001) (В. Шендеровський – редагування, В. Яцюк – упорядкування). З ініціативи В. Шендеровського видано двотомник «Ганна Барвінок» (1-й том – 2011, 2-й том – 2023; упорядники: В. Шендеровський, В. Яременко).

В. Шендеровський 1989 року створив громадське об’єднання «Міжнародне енциклопедичне бюро з фізики», головним завданням якого є упорядкування «Енциклопедії фізики» українською мовою і підготовка термінологічних словників з фізики й історії науки. Член вченої ради ІФ НАНУ і ДНУ «Енциклопедичне видавництво», редколегій авторитетних науково-популярних журналів. Під його керівництвом майже 8 років ( 2012-2020) працював клуб «Наукова спадщина» при Будинку вчених НАНУ. Сьогодні співпрацює з Київським товариством «Знання», Всеукраїнською правозахисною організацією «Меморіал» ім. В. Стуса, Національним центром «Мала академія наук України». Долучився до розроблення інтерактивної зони про видатних українських учених у першому державному науково-освітньому просторі «Музей науки Малої академії наук України» у Києві (2020).

Нагороджений подякою (2001) і «Знаком пошани» (2002) Київського міського голови, орденом святого рівноапостольного Володимира Великого ІІІ ступеня (2006), відзнакою «За професійні здобутки» (2012) й подякою НАНУ на відзначення вагомих заслуг перед НТШ та з нагоди 150-річчя від часу заснування товариства (2023), почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2009), орденом «За вірність» ім. В. Стуса (2016), почесними відзнаками НВР НАНУ за вагомий внесок у популяризацію наукових здобутків українців (2021) й Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (2023), премією НАНУ «За популяризацію науки» (2023), медалями ВО «Країна» «За відродження України» (2024) та «Хрест Свободи» Православної церкви України (2024). Лауреат премій Фонду Тараса Шевченка, імені Івана Огієнка, імені Леся Мартовича. Почесний громадянин міста Заставни і смт Гримайлова. Кандидатуру Василя Шендеровського у 2004 р. подавали на отримання міжнародної премії ЮНЕСКО за популяризацію науки. У 2025 р. ученого нагороджено відзнакою «Світло науки–2025» за проєкт «Вчені України у світовій науці» у номінації «Публікації та книги» (Український католицький університет).

Василь Шендеровський − знаний в Україні й за кордоном вчений-фізик і суспільно-громадський діяч, який завдяки своїй багатогранній діяльності зробив значний внесок у дослідження історії української науки, популяризацію її досягнень, повернення в інформаційний простір пам’яті про репресованих або малознаних через заборони тоталітарної радянської влади українських учених світового рівня. Його творчість, активна позиція, непоступливість у багатьох засадничих питаннях, плідна наукова і громадська діяльність сприяють утвердженню української державності, вихованню національної гідності в молодої генерації борців за вільну й незалежну Україну.

(Додам ще посилання в Інтернеті на нарис в книзі Науковці України-еліта нації).