Ініціатива відродження Української автокефальної православної церкви
Для написання довідки використані публікації Лариси Лохвицької, Олександра Ткачука, а також спогади та матеріали Голови Всеукраїнського Братства апостола Андрія Первозваного Української Автокефальної Православної Церкви – Василя Корчинського.
Українська автокефальна православна церква має свою довгу і драматичну історію, в якій етапи відродження і ліквідації не раз змінювали одне одного.
В середовищі громадського руху, який виник в часи 1986-1991 років, з'явилась ініціатива відродити УАПЦ. Розгляньмо найважливіші події та учасників тих подій, які дозволили успішно відновити нашу церкву.
Український культурологічний клуб ще у листопаді 1987 року обговорював на своїх зібраннях необхідність відродження УАПЦ, а В'ячеслав Чорновіл був одних з тих, хто гаряче підтримував цю ідею. У структурі клубу була створена релігійна секція, яку очолила Лариса Лохвицька.
15 лютого 1989 року був створений Ініціативний комітет з відродження УАПЦ. До нього увійшли Тарас Антонюк, Анатолій Битченко, Микола Будник та Лариса Лохвицька. Було надруковано і оприлюднено текст документу під назвою “Звернення Ініціативного комітету відновлення Української Автокефальної Православної Церкви”. Ініціативний комітет спрямував своє звернення до трьох адресатів: Президії Верховної ради СРСР, Президії Верховної Ради УРСР, Міжнародної християнської громадськості.
У 1989 році, а особливо у другій половині цього року, в Україні почали з'являтися місцеві Братства Андрія Первозванного. Переважно це відбувалося у західних регіонах країни.
На Шевченківські дні – 9-10 березня в Києві у Михайлівському храмі, який знаходиться на території Музею в Пирогові, відбулась перша служба УАПЦ. Службу провів священик Юрій Бойко. Дозвіл на проведення служби дав директор Музею Микола Ходаківський.
На Великдень 1989 року, а це сталося 30 квітня, священник Богдан Михайлечко відправив літургію УАПЦ в м.Києві у приватному будинку Миколи Будника.
У вересні 1989 року з'явився перший номер газети “Наша віра Православ'я”, який власноруч підготував член Українського культурологічного клубу Олександр Ткачук. Наступний номер газети (спарений – друге і третє число) був виданий у жовтні 1989 року.
9 грудня 1989 року у Львові відбулась Установча конференція громадського об'єднання Всеукраїнське Братство апостола Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви. Головою Братства був обраний Василь Корчинський.
Одним з найважливіших завдань Братства було скликання Першого Собору УАПЦ.
Після проведення установчої конференції 9 грудня 1989 року і по 5 червня 1990 року Братством велась підготовка до проведення Собору УАПЦ. Зі сторони церкви підготовкою до Собору керував Йоанн Бондарчук. Він тоді був неформальним провідником церкви. Але найбільшу організаційну роботу вело саме Братство.
Братство також надавало посильну допомогу вірянам у організації нових місцевих релігійних громад УАПЦ в Україні.
5-6 червня 1990 року у приміщеннях Будинку Кіно в Києві відбувся Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ. На ньому одностайно було проголосовано три головних питання.
1. Скасовано рішення від 1930 року про самоліквідацію церкви.
2. Прийнято звернення до влади про повернення незаконно конфіскованих храмів церкви.
3. Обрано владику Мстислава Патріархом УАПЦ.
20 жовтня 1990 року відбувся урочистий перший приїзд новообраного Патріарха УАПЦ Мстислава у Київ і його виступ на Софійському майдані.
18 листопада 1990 року відбулась інтронізація Патріарха Мстислава у Софіївському соборі.
Таким чином, як ми бачимо, громадські об'єднання відіграли значну роль у відродженні Української автокефальної православної церкви. Можна виділити два головних етапи відродження.
На першому етапі головним виступив Український культурологічний клуб. Члени клубу створили ініціативний комітет, який вперше публічно звернувся із закликом про необхідність відновлення УАПЦ.
На другому, вже практичному етапї, до справи приєдналося новостворене Всеукраїнське Братство апостола Андрія Первозванного. По суті саме за його організаційних зусиль була відновлена УАПЦ – був скликаний Перший Собор церкви, припинено чинність документа 1930 року про самоліквідацію церкви, Патріархом церкви був обраний владика Мстислав.
Подальші події – приїзд Патріарха в Київ, його інтронізація у Софіївському соборі та інші важливі заходи, які відбулися згодом, були вже частиною життя діючої Української автокефальної православної церкви.