Костел в селі Устя-Зелене (Монастириський район Тернопільської області)

Микола Жарких

Костел розміщено в центрі старого містечка, орієнтовано вівтарем на захід (думаю, задля того, щоб розвернути чільний фасад до головної площі). Костел має простий прямокутний план, що складається з трьох нав. Середня нава вища за бічні; вона перекрита двосхилим бляшаним дахом, увінчаним глухою восьмигранною башточкою. Бічні нави перекрито односхилими дахами. Бічні стіни костелу розчленовано шістьма пілястрами на п’ять прясел; в верхніх частинах стін бічних та центральної нав є горизонтальні розкреповані тяги, над якими проходять розкреповані ґзимси. Ці тяги та ґзимс проходять також по вівтарному та чільному фасадах. В бічних навах зроблено по 5 вікон з слабо вираженими лучковими завершеннями; в бічних стінах центральної нави зроблено вікна півциркульної форми. Вівтарний фасад костелу оброблено шістьма пілястрами і увінчано трикутним фронтоном. В верхній частині фасаду зроблено півциркульне вікно.

Основну увагу будівничі присвятили розробці чільного фасаду. Він оброблений вісьмома розкрепованими пілястрами і по вертикалі розділено на чотири яруси. Рівень першого ярусу задається рівнем ґзимсу головного порталу; рівень другого ярусу – ґзимсом бічних нав; рівень третього ярусу – ґзимсом центральної нави. В центрі першого ярусу розміщено головний вхід прямокутної форми. Він обрамлений пишним порталом, фронтон якого розміщено на другому ярусі. Цей фронтон складається з розвинутого багатообломного ґзимсу, на який спирається півциркульна арка тимпану зі скульптурною композицією. По боках цієї арки зроблено чвертьциркульні багатообломні арки, які сходяться до багатофігурної скульптурної композиції, яка вивищується над тимпаном. Ці скульптури ще мають залишки синього та золотого пофарбування.

Стіни бічних нав у другому ярусі мають по одній ніші (півциркульній в перерізі та з півциркульним завершенням), в яких розміщено скульптури на повен зріст. Наскільки я годен зрозуміти, зліва розміщено фігуру апостола Петра з книгою і ключем, а справа – апостола Павла (?) з книгою та мечем. В центрі третього ярусу зроблено прямокутне вікно; бічні нави в цьому ярусі мають фронтони текучого профілю, площини яких прикрашено великими спіралями у 3 – 4 закрути. Четвертий ярус являє собою фронтон текучого профілю; в його центрі розміщено плоску нішу з півциркульним завершенням, а в ній – рельєф (маленька Голгофа і утверджений на ній величезний чотирираменний хрест).

Окрім двох скульптур у нішах фасаду, на чільному фронтоні розміщено ще 5 круглих скульптур на повен зріст. Вони розташовані на спеціальних постаментах, які увінчують пілястри стін бічних і центральної нав (4 фігури, здогадно – євангелістів) і на самому вершечку фронтону в центрі четвертого ярусу (1 фігура – я не зміг здогадатись, хто то є). Скульптури на порталі є такі :

– нижче ґзимсу розміщено три рельєфи; зліва телець, в центрі – Голгофа з маленьким хрестом та ініціалами I, S, обрамлена рослинним орнаментом, справа – лев;

– в півкруглому тимпані на маленькому ґзимсі стоять два янголятка-путти, які тримають овальний щит чи медальйон з монограмою (наскільки я годен розібрати – RAVIA); цей щит увінчано короною;

– вище тимпану розміщено дві фігури янголяток по боках, а в центрі – недрімане око (воно розміщене в середині трикутника, вкритого променями, що відходять від ока), над яким розміщено дитячу голівку, увінчану хрестом (Христос-немовля ?).

Всередині костелу досить непогано збереглося барокове різьблення, також із залишками розфарбування. Ним прикрашено катедру проповідника, капітелі пілястр, арки. В підлозі притвору вмуровано надгробну плиту з датою – 1614 рік.

На південний схід від костелу стоїть квадратна в плані мурована триярусна дзвіниця. Стіни дзвіниці оброблено плоскими наріжними пілястрами. В нижньому ярусі вона має глибоку прямокутну в перерізі нішу з півциркульним завершенням; всередині ніші розміщена скульптура. Над нішею розміщено кіот, в центрі якого вміщено овальний щит-медальйон із зображенням асиметричного семираменного хреста. Медальйон увінчано короною. Довкола нього розміщено ініціали : A – P / V – B / D – V / 17 – 41, тобто дзвіниця побудована в 1741 р. В другому і третьому ярусах дзвіниці прорізано по 4 великих вікна з півциркульними завершеннями. Ніякого даху на дзвіниці нині не видно; можливо, він не зберігся.

Обійстя костелу обведено овальною в плані мурованою стіною, яка з південного боку, на схилі, підсилена прикладками-контрфорсами.

В “Історії міст і сіл УРСР” цей костел датується 1614 роком. Як ми бачили, підставою для такого датування є дата на надгробній плиті. Більш імовірно, що костел збудовано раніше цієї дати, а плита належить фундаторові костелу. В такому разі будівництво його можна покласти навіть на кінець 16 ст. чи перші роки 17 ст. Звичайно, могло бути й так, що костел збудовано пізніше, а надгробна плита була перенесена до нього з іншого місця (щоправда – неясно, з якого; де б могло бути таке пишне поховання ?). Інша річ – з’ясувати, що збереглося від первісної споруди після спустошливих війн кінця 17 ст. Теперішнього вигляду костел, безперечно, набув під час капітального ремонту 1741 року. До цього часу слід віднести не тільки побудову дзвіниці, але і виконання усього скульптурного та ліпного декору, який має виразний бароковий характер. Цікавим є питання про час спорудження стіни довкола комплексу. Відсутність будь-яких ознак регулярності в її плануванні наводить на думку, що в основі її може лежати якась споруда значно давнішого, ніж середина 18 ст., часу.