77. Лист Федьковича до Остапа Терлецького

Панчику!

Я чувъ вашу пригоду, я васъ жалую! – Шкода васъ хлопці, що такі годні, а такъ страшне мусите боротися сь тимъ солонимъ горемъ! Страдаймо, братіки. бо маємо за кого! Хіба нашъ нарідъ того не варта? – Страдаймо братіки!

Ті львівські москалі! – Мені жалко, чому Львівь не Неаполь!.. Тамъ найшла би ся сотка лазаронівъ, щoбъ насъ за два скуди відъ усіхъ москаликівъ спасла. – Хіба ви думаєте, що це діло не гарне, не до насъ? А якъ чоловікъ гадину спіткає, що зъ невъ робить? –

Бувайте здорови! – Коли хто васъ жалує, то я васъ жалую! – Буду за васъ молитця та старцямъ божимъ обіди класти, аби васъ Роспятий помилувавъ та потішивъ ласковъ своёвъ невсипущовъ! – Мати Божа васъ величъ, а Русь во вікъ благословитиме ті святі імена синівъ своіхъ, що за єі долю страстей не боятця! Слава вамъ душі молоді! – Доки за Україну такі серця рвутця, доти вона стоятиме якъ та скеля тверда-пишна, що у мори стоіть, а моря не боітця! Хіба даромъ тількі крови проллятоі? не подоба! Здоровя милого вамъ зичить

Федьковичъ.

Примітки

Аркуш синього паперу 4º, перші дві сторони записані, з широкими відступами в низу і в горі. Лист без дати, та зі змісту видно, що з літа 1866 р. Передруковано із «Житя і Слова» 1894, І, ст. 116 – 117. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 139.