17. Гой під морем!

Юрій Федькович

Гой ти Маланко, ти Маланочко,

Посажу тебе у теремочку,

Та на кидрових та кросніх ткати,

Шовком забори та заберати!

Золотом-сріблом ручники шити,

Паволоками все обводити,

Дрібним жемчугом все доокола,

Покривалечка все на престоли!

Підем до церкви в неділю рано,

Коло престола до слюбу станем,

А під ножечки все ручничечки,

Ще й ярі рожі – мій милий Боже!

Гой ти Змій-царю, гой ти студений,

Не буду-буду в твоїх тереміх,

Не будуть твої тай кросна ткані,

Не будуть твої забори брані!

Не будуть твої ручники шиті,

Не будуть твої скамницї вкриті,

Ніже скамниці, ніже престоли,

Ніже я тобі суджена доля!

Ніже у церкві в неділю рано,

Ніже с тобою до слюбу стану,

Ніже в ножечки ти рантушечки,

Ні білі рожі – ох милий Боже!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 688 – 689.