19. У тереміх!

Юрій Федькович

Ой гоя, моя ти Маланочко,

Посажу тебе в челядиночку,

Мій челядинчик гой замітати,

Срібнії блюда та й помивати!

В моїх тереміх золоті мости,

А на помостах гості та гості,

Будеш їм меду та й доливати,

Будеш їм білі ліжечка слати!

А мої гості під шеломами,

Підем до церкви в неділю рано,

А під ножечки все ручничечки,

Ще й ярі рожі – мій милий Боже!

Гой Змію, Змію, царю поганий,

Не будуть твої коверці ткані,

Не будуть твої качки пасені,

Не будуть твої двори метені!

Та ніже твої золоті мости,

Та ніже твої гості та гості,

Та ніже чашки все медовії,

Та ніже ліжка все як біль білі!

Ніже бояри під шеломами,

Ніже до церкви в неділю рано,

Ні під ножечки та ручничечки,

Ні ярі рожі – ох милий Боже!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 690.