1. Гой в суборі

Юрій Федькович

Збором на море, Боже, ідемо,

Ясную зорю з собов ведемо,

Гой та не зорю, та не зірничку,

А Маланочку та й на водичку.

Не на водичку, на синє море,

Там Маланочки яснії двори,

Там і світлиці все з веселиці,

Там і тереми все жемчужневі.

З раю до гаю, Боже, ідемо,

Божего сина з собов ведемо

У єго двори, в єго покої, –

Ясний ’му місяць над головою.

А він сам молод сонечком сходить,

Сімсот молодців королем водить,

В океан-морі личко вмиває,

На лелій-ложи припочиває.

А в него коні всі в крилця дзвоня,

Всі як біль білі, всі сімсот в сріблі;

А в него слуг сім, сім сотень стрільців,

В ясних шеломах, всі в мечі дзвоня.

Сполом на поле, Боже, ідемо,

Світлую пару з собов ведемо,

Семисилчика з Маланочкою,

Місяць і зоря над головою.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 676 – 677.