4. Ще й з Любойов!

Юрій Федькович

Гой подув Господь по щиту-гору,

Вкрилося небо зорев та зорев;

Гой то не зоря, то Маланочка,

Прабога чадо, Прабога дочка.

Гой ти Маланко, Ладо і Люба,

Два-три голуби на явір-дубі,

Гой най добудуть живного твору,

Гой з-під явора, з-під русла моря!

Гой то не явір, то звіздоношец,

Даждбог мій, Ладо, мій Животрожец;

На руслі моря біле камінє,

А під камінєм живне корінє.

Гой а на дубі два-три голуби,

Вони з-під коріня камінь добудуть,

А з камінчика церківця стане;

В неділю рано землю огляну.

Гой бо в неділю сонечком зійду,

Світ оглядати в неділю прийду,

На трьох голубах на яворочку,

Моя ти Ладо, моя ти дочко.

В неділю рано землю огляну,

А Маланочка до слюбу стане,

З Велесилчиком зарученая,

Ще попід зорю проваженая!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 678 – 679.