29. Гой та рано!

Юрій Федькович

Гой у неділю, та дуже рано,

В золоті труби славно заграно,

Ой грали, грали, а все то ловці.

Велесилчика стрільці-молодці.

А у них труби все жубровії,

На них шеломи все золотії,

А через плечі срібний тулочок,

А в них снопочок ясних стрілочок.

На них шеломи все золочені,

У руках мечі, а все точені,

А на шеломах вірлові крила,

Під ними коні все семисилі.

Й тугії луки, золоті стріли;

Під ними коні як срібло білі,

Срібна підкова камінь лупає,

Золота грива всю землю вкрила.

На них шеломи все золотії,

Під ними коні як срібло білі,

Під ними коні все в крилця дзвоня:

Підем на лови та й до діброви!

Гой ти Місяцю, гой ти Королю,

Не гони тури та й по діброві,

Бо в мене тури та й дорогії,

Все по чотири та й золотії!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 697 – 698.