30. Гой мечами!

Юрій Федькович

Гой а учера, та із вечера,

Гой бився Даждбог та із Змій-царем:

Гой що Змій затне, то і не дітне,

А Даждбог затне, то і перетне.

Гой а ти царю, гой а ти Змію,

У твоїх кривіх руки я мию,

А твої тури всі я поборю,

А твоїм мечем всю землю з’орю!

А у неділю до церкви піду,

А від слюбочку до обідочку,

А на столі ми колач плетений,

На срібнім блюді качур печений!

А наші луги, шовкові луги,

Обгорожені в золоті дуги,

В золоті дуги, в яснії мечі,

В яснії мечі аж двічи-тричи!

А Маланочка Бога просила:

Скить, Боже, луги твойов ти силов,

Най насажу я ярії рожі,

Ще й калиночку – мій милий Боже!

Ще й най засію яру пшеничку,

Й зелене винце на веселичку,

Зелене винце людем на пропій,

Яру пшеничку в церкви на престів!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 698.