Запис мітингу “Екологія і ми”

Транскрибований звукоряд мітингу “Екологія і ми”, який відбувся 13 листопада 1988 року у м.Києві на площі біля Республіканського стадіону. Звукоряд транскрибований з використанням програми Turboscribe. Редагував Леонід Добрянський.

Список доповідачів

1. Дмитро Павличко

2. Юрій Щербак

3. Фатей Шипунов

4. Володимир Яворівський

5. Валерій Смірнов

6. Дмитро Корчинський

7. Микола Удовенко

8. Ростислав Братунь

9. Представник української громади м.Вільнюс

10. Омра Онстука

11. Леся Федорук

12. Робітник Калюжний

13. Валерій Бойченко

14. Борис Кубрак

15.Юрій Височин

16. Олесь Шевченко

17. Борис Аляб'єв

18. Людмила Тараненко

19. Дмитро Гродзінський

[Сольний спів під гітару протягом 4 хв. Слова часом нерозбірливі].

[Виступ Дмитра Павличка]

Шановні кияни! Дорогі гості столиці України! Розпочинаємо мітинг “Екологія і ми”! Мітинг організований Українською асоціацією “Зелений Світ” при Республіканському Комітеті захисту Миру, Українознавчим клубом “Спадщина” при Будинку вчених Академії Наук Української Радянської Соціалістичної Республіки, неформальним екологічним об’єднанням [нерозбірливо] і студентським клубом “Громада” Київського університету імені Тараса Григоровича Шевченка.

Шановне громадянство! Дорогі кияни! Дорогі товариші! Друзі! Я, Дмитро Павличко, український письменник, Починаю мітинг «Екологія і ми».

Тут, на цьому місці, там, де Червоноармійська вулиця проходить, вІдбувалося багато цікавих подій. І дуже цікаво, що тут ми зібралися почути дзвони Чорнобиля. Згадати, що тут було у середині листопада 1912 року, коли помер Микола Лисенко і царські власті заборонили похоронному походу співати “Вічного революціонера”. Але актори театру Садовського і молодь Києва зібралися в своєму приміщенні, де тепер [нерозбірливо] оперета, відчинили вікна і двері своєї будівлі. І коли повз неї проходила домовина великого композитора, вони заспівали «Вічний революціонер!” “Дух, що тіло рве до бою, рве за поступ щастя й волю, він живе, він ще не вмер! Ні попівськії тортури, ні тюремні царські мури, ані війська муштровані, ні гармати лаштовані, ні шпіонське ремесло, в гріб його ще не звело!” Нехай ця безсмертна пісня, цей гімн революціонерові, вічному революціонерові, духові революції, цей хорал свободи, ума, творчості, стане знаком нашого народного зібрання! Будемо пам’ятати і розуміти, як і попівські тортури і тортури сталінської інквізиції і під тюремними царськими мурами соловецький і сибірські концтабори, і під шпіонським ремеслом, і стосами доносів, підслуховувань, аморальності і пристосуванства, яким відзначалася епоха сталінської диктатури!

Вічний революціонер живий, він сьогодні тут, він промовляє нашими устами, він жадає правди і справедливості! Ми сьогодні говоритимем про справедливість екологічну, більше про несправедливість, про те, як обплутані промисловим фанатизмом, жадобою передчасної вигоди і користі, хімічні і атомні конкістадори нищили і нищать природу України! Як вони залишають після себе, як залишають після себе мертві ліси, висохлі русла, наповнені трутизмою ниви, засолені чорноземи, радіоактивні сади і цвинтарі, кладовища, де лежать, між іншим, оспівані поетами герої. Герої, які не побоялися піти в атомне полум’я, але мабуть побоялися, а може не змогли застерегти, сказати, голосно сказати ще тоді, що через нехлюйство, неграмотність, некомпетентність і плантаторську ідеологію наших енергетиків і чиновників від промислового розвитку мало те полум’я вибухнути в Чорнобилі.

Наше варварське, дикунське ставлення до природи в нашій республіці набрало спотворених і нестерпних форм. І це сталося, як мені здається, тому, що ніде, так як у нас, не вирощено багато, і не виховано манкуртів і безбатченків. Тільки байдуже. Чи буде так само височіти Шевченкова могила? [Оплески] Чи завтра саме з поетового постаменту стримітиме в небо димар нового, як потім з’ясується, нікому непотрібного заводу? Роботам не треба духовного світла, роботам треба лампочка замість ока, роботам потрібна рабська енергія, тільки та енергія, яка здатна виконувати чинні накази.

Оте, що сталося в Чорнобилі, ми не можемо цього забути і не забудемо ніколи. І ми повинні сказати, що сталося воно через повне відчуження отих, хто планує промисловий розвиток від інтересів народу. Через те, що в нас затупився патріотичний обов’язок, через те, що впадок духовності на кожному кроці у нас спостерігається, через те, нарешті, що ми стали всі апатичними і байдужими на те, що твориться навколо нас, і що ми всі вийшли з того страшного періоду застою.

Ота маскована під інтернаціоналізм, а насправді антилєнінська великодержавна політика Кагановичів і Суслових допровадила до того, і допровадила, між іншим, ось-ось мала б допровадити до того, [оплески] до того, чого не могли і ніяк не могли добитися царі, які писали свої укази. Пророче писали, що «нєт, нє було і нє будіт нікакого малоруського язика». Я хочу вам сказати, що цар не буде пророком нашого народу. Недавно, кілька днів тому у Верховній Раді Української Радянської Соціалістичної Республіки на спільному засіданні двох депутатських комісій прийнята ухвала звернутися до Президії Верховної Ради УРСР з пропозицією внести в Конституцію України статью про державний статус української мови. [Оплески, вигуки Слава!].

Ми гаразд це вітаємо, ми вітаємо цю ухвалу і віримо, що та згадана стаття нарешті знайде місце в основному законі нашої республіки. Ми віримо і прийшли сьогодні сказати, що ми віримо, що подібні закони на захист землі, повітря і води будуть прийняті нашою найвищою владою і виконуватимуться нашим урядом. Ми прийшли застерегти.

Застерегти! Стоїть в селі Суботові висока широка домовина України, писав Тарас Шевченко. Ні, Тарасе Григоровичу, домовина України в Чорнобилі, а друга таки будується там, біля Суботова, будівниками Чигиринської атомної електростанції. Будується всупереч волі народу, всупереч прогнозам чесних учених.

Шановні товариші, партія кличе нас переходити від мітингової демократії до демократії ділової. Партія, яка розробила і визнала концепцію перебудови. І задля якої, тобто перебудови, ми зібралися сьогодні тут, щоб висловити свою повну підтримку перебудовним процесам, які йдуть по всім нашим великим братам національної країни. Ми сьогодні повинні сказати, що для того, щоб наші сили не розпадалися, для того, щоб наша демократичність була дійсно результативною, нам, можливо, потрібно нарешті приступити до створення Народного Руху на підтримку. [оплески].

Ми не повинні чекати, щоб за це діло бралися люди, які люблять спекулювати на боліннях народу. Є в нас відомі письменники, є в нас знамениті академіки, господарники, політичні діячі і депутати у всіх лініях. Вони, всі, кому дорогі ідеали соціалістичної революції, всі, кому дорогі ідеали соціалізму, повинні братися за це діло разом з народом і для народу створити перебудову.

“Вічний революціонер, дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя волю, він живе, він ще не вмер!”[оплески].

[Ведучий]. Юрій Щербак, письменник і лікар.

[Виступ Юрія Щербака]

Я прийшов сюди від міста-примари Прип’яті, від Чорнобиля, від 30-ти кілометрової зони, цієї незагойної рани на тілі нашої землі.

Я прийшов від Київщини і Житомирщини, від Народицького району, від людей, які живуть на радіоактивній землі, страждають, боячись за майбутнє своїх дітей. Я прийшов сюди від тих, хто лежить у лікарнях з ганебним тавром радіофобії, вигаданим казенною медициною. Я прийшов сюди від киян, яким набридли брехливі, заспокійливі пісні солов’їв Чорнобиля.

Трагічний дзвін Чорнобиля і сьогодні звучить у душах мільйонів людей. Він лунає не тільки для українського, білоруського і російського народів, він лунає для народів усієї землі. Як суворе попередження нам задуматися над ходом цивілізації 20-21 століття.

Адже радіоактивна хмара, яка кілька разів облетіла нашу планету, сповістила всьому світові про одну з найбільших екологічних катастроф в історії людства. Про кінець ілюзії і міфів про всемогутність науки і надійність техніки. І жалюгідними блюзнірами є ті, хто намагався і досі намагається приховати від власного народу інформацію про Чорнобильську аварію та її наслідки.

Ганьба, що й до сьогодні не опубліковані карти із зазначеними на них радіоактивними плямами. Ганьба, що й до сьогодні населення не поінформоване про вміст радіонуклідів у харчових продуктах і про те, як ведеться робота по контролю за такими продуктами. Ганьба, що Міністерство охорони здоров’я перетворилося на міністерство охорони своїх відомчих таємниць, приховуючи від народу правду про захворюваність і про дійсний екологічний стан України.

Сьогодні тут жодного медика, крім мене, немає. Ніхто не зголосився виступити і розповісти про стан екологічний. Все це ховається у сейфах!

Ганьба, що тільки з закордонних медичних публікацій можемо довідатись про шкідливу роль невеликих доз радіації, про так звані гарячі частки та інші згубні фактори, що з’явилися внаслідок Чорнобильської аварії. Закордонні медики частіше промовляють слово Чорнобиль, ніж наші медики, які соромляться цього слова, бояться сказати правду. Ганьба, що населенню не дають змоги користуватися дозиметрами , чим порушується конституційне право на охорону здоров’я людини.

Доки можна ховатися за стіною спецдопусків, грифів для службового користування і відомчих секретів? Чому ті, хто приховує правду, так цинічно зневажають власний народ і його дітей? Бачимо, що бюрократи так і не засвоїли уроки Чорнобиля. Хіба не показовим є тримісячне мовчання з приводу захворювання дітей у Чернівцях? Хіба треба було стільки мовчати? Це що, військова таємниця? Це ганьба! Хіба не жорстокою й цинічною є політика Мінатоменерго, яка навіть після Чорнобильського шоку з тупою впертістю здійснює свої божевільні проекти, будує Кримську атомну електростанцію, Чигиринську АЕС, нарощує потужності на Південноукраїнський та Ровенський АЕС? Сьогодні, у революційний час перебудови і гласності, ми вимагаємо покласти край цій антинародній практиці. Я пропоную, перше, створити авторитетну незалежну громадську комісію у складі вчених, медиків, письменників, журналістів, представників усіх груп населення України, Білорусі, Росії для вивчення всіх обставин Чорнобильської аварії та її наслідків, які й досі замовчуються.

Треба поіменно назвати імена всіх тих, хто у цьому винний. Історія нам не просить, якщо ми будемо мовчати. Друге, заборонити засекречування фактів про вплив радіації на здоров’я населення і поставити діяльність Мінздрава і Мінатоменерго під контроль громадськості.

Третє, оголосити 26 квітня Днем пам’яті Чорнобиля, Днем попередження людству. І гідно щороку відзначати цю трагічну дату. Звести у Києві меморіал у пам’ять жертв і героїв Чорнобиля.

Четверте, скликати у Києві Міжнародний Чорнобильський форум за виживання людства, на який запросити всесвітньо відомих екологів, вчених, письменників, лікарів, громадських і релігійних діячів з усіх країн світу з метою вільного і відвертого обговорення всіх наболілих проблем, що постали перед людством наслідок аварії в Чорнобилі. П’яте, провести в відповідних регіонах України народні референдуми з питанням розміщення і будівництва атомних електростанцій. Витає над світом зловісний чорний птах, птах ядерної загрози людству.

Одне його крило – це загроза ядерної війни, і ми повинні рішуче виступати проти гонки ядерних озброєнь, проти випробувань ядерної зброї, за скорочення ядерних арсеналів, проти божевільної програми зоряних воєн, яка насипле нам на голови ще десятки Чорнобилів, якщо буде реалізована американським урядом. А друге крило того чорного птаха – так званий мирний атом, атомна енергетика. Знаємо тепер, яке лихо несе в собі цей мирний атом, що увійшов у кожен наш дім. Зробимо ж все, щоб атомний чорний птах припинив свій хижий лет над землею.

[Виступ Фатея Шипунова]

Дорогие киевляне, я приехал из Москвы, Шипунов Фатей Яковлевич, заведующий лаборатории биосферных исследований Академії Наук. Я приехал к вам передать горячий поклон и привет от экологического движения Москвы и всей России, чтобы плеч о плеч стать вместе с вами и защищать нашу дорогую родину і вашу Україну.

Я приехал вам сказать, что Украина для всего нашего народа – драгоценное достояние. Здесь наши духовные, нравственные и культурные корни. Подрубим эти корни – погибнет в разные годы і вся страна.

Поэтому будем беречь Украину, как зеницу ока. Я приехал вам сказать, что народ Украины сейчас приближаєтся к экологической катастрофе. Мы внимательно изучаем всю экологическую обстановку и с каждым днем, каждым часом она ухудшается.

Весь народ Украины фактически сейчас живет, как народ, в одном атомном реакторе.Я считаю это одним из самых страшных преступлений, которое было совершено над украинским народом.

Ядерный процесс, который вызван сейчас человеком, уже в две тысячи раз превышает тот ядерный процесс, который наблюдается в естественных условиях в земной коре. Ежегодно атомная энергетика выбрасывает в атмосферу в 3,5 раза больше только трития, который сохраняется в естественных условиях в атмосфере. А тритий есть биологически активным веществом. Ядерная энергетика в целом создала радиоизотоп Криптон-85, который тоже является биологически активным.

Я хочу вам сказать, что построив тромбы на Днепре, как и на Волге, мы фактически создали на Днепре антиэкологические системы, которые могут развиваться только в сторону деградации. Если прибыль, какую мы получаем от энергетики на Днепре, составляет всего 100 млн. рублей, то потери составляют 25 млрд.рублей ежегодно. Мы должны народу про это сказать совсем правильно.

Я приехал вам сказать, что над вашими городами, и Киевом и над другими промышленными центрами, появилась угроза появления мертвого воздуха. Ни одна станция у вас на Украине не измеряет этот мертвый воздух. Он появляется от отрицательного изменения физической структуры воздуха, в частности, кислорода.

Я приехал вам сказать, что наши спутниковые наблюдения показали, что над Киевом, Москвой, Днепропетровском и другими городами за последние три года появились плохие понижения концентрации озона, до разрывов озонового экрана над Киевом. Ситуация здесь складывается так, что продолжается расширение этих промышленных центров несмотря на то, что озоновый экран здесь утончается с каждым днем. Я приехал вам сказать, что до сих пор народ Киева, как и Россия, народ Украины, как и России, живёт в условиях отчуждения от земли.

Мы не соблюдаем каждый день, не поддерживаем элементарно экологические законы жизни на Земле. И до тех пор, пока мы не будем их поддерживать,украинский народ, как и российский, не поднимется на ноги. Со стороны каждый день идёт дезинформация всех этих явлений и народ не знает, что происходит с экологической обстановкой.

А мы должны знать правду, а правда такова. Ближайшие несколько лет необходимо убрать всю атомную промышленность и энергетику с территории Украины. [ оплески]. Нас не надо обманывать, что у нас дефицит энергетики. Я вам приведу следующие факты.

Сколько потерь в электросети, которая по длине в 5 млн. км. теряет 150 миллиардов киловатт-часов в год. Это столько, сколько вырабатывает вся атомная промышленность нашей страны. Потери от сжигания в факелах попутного газа и нефтяного газа достигают также 150 млрд киловатт-часов. От неправильного жилищного строительства мы каждый год теряем 600 млрд киловатт-часов. Вообще мы теряем 80 процентов вырабатываемой энергии и выбрасывает её на ветер.

Этими элементарными условиями должно заниматься наше Министерство электроэнергетики. Кроме того надо сказать, что украинский народ должен незамедлительно реконструировать Днепровский каскад ГЭС.

Все системы должны быть приведены в более-менее обычное состояние. Чем дольше мы будем терпеть эти тромбы над Днепром, тем больше понесёт наш народ потерь. Я приехал вам сказать, что на весну нам необходимо провести на Украине и в России реформу народно-хозяйственной деятельности.

Исследования показали, что более 50 процентов министерств и ведомств должны быть ликвидированы, которые работают сами на себя.[оплески]. Для жизненного уровня на Украине должны быть оставлены всего 11 министерств и ведомств. Все остальные должны быть ликвидированы как паразитические организации.[оплески]. Я приехал сказать вам, что нам необходимо на Украине и в России провести надлежащую земельную реформу, более глубокую, чем проводил в свое время Столыпин.

Нам необходимо знать, что основной государственной и народной ячейкой сельского хозяйства должна быть семейная кооперативная организация трудовая. На этой основе все сельское хозяйство должно строиться. Для смычки с государственными промышленными органами эта семейная кооперативная ячейка, которая имеет собственную землю, должна кооперироваться в более сложную структуру. Без этого мы не поднимем крестьянство. Мы забыли, кто есть основным кормильцем народа. Мы забыли, что он несет самый тяжкий крест кормления всего народа. Это становой хребет нашего народа [оплески]. Я приехал вам сказать, что сегодня необходимо в каждой области страны, районе, как в России, так и на Украине, создать экологические комитеты, какие были бы голосом народа в управлении народным хозяйством и экономическим благосостоянием народа. Если партийные и советские органы должны нести ответственность за экономическое и социальное благосостояние, то экологические комитеты спасения должны нести ответственность за экологическое благосостояние народа.

Спасем Украину, спасем Отечество!

Спасибо за внимание!.[Пауза]. Значит мы сейчас готовим государственные комиссии по реформам народного хозяйства. Предложено провести расформированиє 50% міністерств. Сейчас будет готовиться закон. Сейчас создана государственная комиссия по земельной реформе страны. Она скоро будет опубликована и по подготовке этой реформы будут проведены два пленума Центрального комитета.

[Ведучий]. Володимир Яворівський, літератор.

[Виступ Володимира Яворівського]

Дороге товариство, дозвольте вірити і вважати, що тут на цьому майдані сьогодні зібралося все найкраще найчесніше, що є в цьому мільйонному мегаполісі Києва. Мені здається, що тут зібралося все найсвітліше та найчесніше, що є в Києві. Хоча тут в першу чергу повинні бути ті, хто зараз сидить по державних дачах, вирішує свої якісь дрібнячкові проблеми. Вони тут повинні були бути на цьому майдані. І слухати не кабінетні щебети, а слухати, що народ говорить.

Народ, який, до речі, ніхто тут не збирав, хоч міняли кілька разів це місце, ніби ненавмисно, так би мовити, намагалися якось заплутати. Але ви прийшли і спасибі вам за це.

Я думаю, що на нашій прекрасній, колись прекрасній землі українській, яку ми вважали пісенною, закінчився час лірики. Ми сьогодні стоїмо перед холодними, скляними, смертельними очима реальності, яка на нас дивиться. Що можливо наше покоління якось дотягне на ентузіазмі, на горілці. А що ми залишимо нашим дітям? Що ми залишимо нашим дітям? Мені здається, що ми зараз нагадуємо пароплав дурнів, безмовних, які пливуть за течією і не знають, куди вони пливуть. А реальність, вона вже дивиться нам в очі. Уже на прекрасному українському і білоруському поліссі зіяє ядерна дірка. Вже є мертва земля як заповідник нашої цивілізації. Вже є хворі і є мертві від Чорнобиля. А нам й досі хочуть доказати, що Чорнобиль – це якась така невеличка аварія, яка там відбулася, і все нормально, там і таке інше і тому подібне.

Я думаю про те, що якби Чорнобиль стався раніше, хай би будь він проклятий, краще б його взагалі не було. Якби він був раніше, ми б узнали про нього як про одну з найпрекрасніших аварій на планеті. Хоч добре, що зараз ми маємо хоч трішечки правду, але мені здається, ми як суспільство мислячих, суспільство, яке хоче мати перспективу, ми сьогодні просто не маємо права більше мовчати.

Ми повинні говорити про атомну енергетику, справді монополістичну, як сказав Борис Олійник, плантаторську, яка доводить, наші міста і містечка історичні, які мали свою пам’ять. Ми до чого дожилися? Ми продаємо уже Канів, продаємо Міністерству енергетики. Тому що вони, бачите, збудують у Каневі каналізацію за це. До чого ми дожилися? Шевченка, який державі славу приніс, який і валюту, мабуть, приносить цій державі.

Ми повинні сьогодні думати про екологію в найширшому розумінні цього слова і про екологію нашої мови. І повинні говорити про те, що безмовний поки що наш народ. Заговорила його інтелігенція.

Добре, що вона говорить від його імені. Ми повинні сьогодні думати і про нашу мову. Ми сьогодні повинні думати, яким повітрям ми дихаємо.

Задушать нас бюрократи. Задушать! Це абсолютно, в цьому я переконаний. Ми повинні сьогодні думати про те, що ми не обираємо міністрів. І тому вони служать не нам, але вони служать тим, хто їх посадив на це місце. І я думаю, це моя особиста думка, як висновок – недовір’я міністрові Романенку![Оплески]. Міністрові, який відступився від своєї власної совісті! Тому що він постійно нам бреше і досі. Згадайте тільки його передачу, коли він показує, що по деяких показниках у Києві після Чорнобиля краще, ніж було до Чорнобиля.[оплески].

Ми сьогодні повинні думати про те, що багато інформації, тут Юрій Щербак про це говорив, від нас просто ховають.

Мені недавно потрапив в руки документ. Була проведена дуже авторитетна комісія на Ровенській атомній. Комісія, яка розглядала придатність Ровенської атомної до того, щоб її відвідала комісія МАГАТЕ. Тобто це було дуже чесно. А там вже брехати ніхто нікому не міг. Волосся дибом стає від того, що робиться на цій атомній станції.

Попробуйте щось про це сказати. Спробуйте щось. Коли сьогоднішній директор атомної, шановний товариш Куманець, він досі переконаний, що винних взагалі на атомній станції немає.І це взагалі дурний випадок. І він більше не повториться і такий інший, такий інший. Ми сьогодні повинні говорити про екологію нашої культури. Що з нею відбувається сьогодні. Ми сьогодні повинні буквально, тут Юрій Щербак запропонував, я до цього приєднуюсь абсолютно. Ми повинні у першу чергу. Це моя особиста думка. Я думаю, що, дасть Бог, ми повернемо нашому народу і здатність прогодувати себе, яку ми вбили в ньому. Сталінщина вбила в ньому, пізніше роки вбили. Де це таке бачено на такій землі, щоб порожні магазини були? Але я думаю, дай Бог, ми народу повернемо. Цю здатність, він нагодує і нас, і себе. Але є речі, які ми можемо втратити раз і назавжди. Це екологія, це нездатність. Страшно наших дітей залишати в цьому світі. Страшно.

Через те, я думаю. Я не знаю, що там з Народним Фронтом, але я думаю, що сьогодні наша республіка стоїть на краю прірви. Екологічної прірви і катастрофи. Ми про це повинні говорити. Хімічної, ядерної, водної. Справжнього Дніпра в нас в принципі немає. Є тільки калюжі, які течуть.

Ми це сьогодні повинні відстояти. Якщо ми цього не зробимо, чиновники цього не зроблять знову. Спасибі вам. Тримайтеся всі.

[Виступ академіка Валерія Смірнова]

Товарищи, дорогие товарищи, глубокоуважаемые киевляне и гости! Я академик Академии наук Украинской республики. Врач по образованию. І пришел сегодня сюда по зову сердца. Пришел тому что как каждому гражданину, как каждому человеку Советского Союза, всего мира, экологическая обстановка, создавшаяся и создающаяся, совсем не безразлична.

Фамилия моя Смирнов. Я думаю, мы всей страной, в том числе и Украиной, бегали, бегали быстро, строили новые предприятия и организации. Мы должны приостановить этот бег, оглянуться назад, взвесить перспективу и с этой позиции отсчета сделать те мероприятия экологического плана, которые сегодня очень необходимы. Мне кажется, уважаемые товарищи, что в этой ситуации мы не должны брать лозунги, их у нас достаточно. Мы видим лозунг, где каждая капля воды бережёт какое-то озеро и в то же время открытый люк и из него идет вода. Мы видим лозунг о том, что надо экономить электроэнергию и горят лампочки. И в этой ситуации, я в этом глубоко уверен, виноват я и виноваты все. Потому что мы мало этим занимаемся. Лозунги провозглашать – одна ситуация, но делать и активно сотрудничать в том или ином процессе – вот должна быть задача сегодняшнего дня. Другое обстоятельство, про какое я хочу сказать. Я не буду цитировать Чернобыль, вы все про это знаете. Тем более предыдущие ораторы говорили. Я не буду говорить о большой химии, вы это также знаете. Я хочу сказать о ситуациях, которые бы сдвинули процесс. И в этом процессе, я опять таки глубоко уверен, одним из важнейших мероприятий является компетентность. Будь это партийное, будь это государственное, будь это формальное, будь это неформальное общество. Я знаю, когда отсутствие компетентности приводило в тупик. Вы понимаете, Успенский собор, который должен быть строиться три года назад, он начнётся только в следующем году.

Только отсутствие компетентності лишило киевлян, лишило нас этого образца мировой культуры. Поэтому прежде всего компетентность, компетентность и ещё раз компетентность во всех делах, во всех ситуациях, во всех наших с вами деяниях. Вы смотрите, товарищи, что получается. Недавно была опубликована статья про паранойю Сталина. Я читал статью и мне в каждой строке что-то не вяжется. Это опубликовал журналист. И вчера в Медицинской газете была опубликована повторно статья про паранойю Сталина, где напрочь опровергается эта статья. Это была статья крупного специалиста-психиатра. За каждое слово нужно думать, отвечать, решать. [Оплески]. Что меня еще беспокоит? Я скажу про те процессы, про которые вы не знаете. Сельское хозяйство. Вот проблема, которая сегодня стоит перед экологами всего мира и, в частности, нашей богатой Украины. Сельское хозяйство – нитраты. Сельское хозяйство – удобрения, пестициды, гербициды и прочие ситуации. Трансформируясь через живой организм или прямо в организм, они приносят нам огромный непоправимый вред и мы этого, к сожалению, не видим и мало об этом говорим. И сегодня, когда мы с вами обсуждаем экологические проблемы, мне кажется прямой путь – это биологические способы защиты. Мы недавно провели в Черкассах прекрасную конкретную конференцию, где было сказано про конкретные мероприятия, что и как необходимо делать на заводах. И мне задали вопрос – как вы относитесь к неформальным объединениям с неформальным общением? Я сказал и отвечаю вам – я отношусь с огромным почтением. Но это объединение должно быть компетентным, грамотным и преследовать благие намерения.

За эти благие намерения я и ратую!

[Виступ Дмитра Корчинського]

Товариші, я Дмитро Корчинський з організації «Громада»! Тут попередній товариш з’їв велику частину регламенту, тому я скажу коротко.

Товариші, та екологічна ситуація, що склалася на Україні, могла виникнути тільки в умовах безсилля Рад, але і їх злочинної байдужості. Ми не віримо сучасному депутатському корпусу. [Оплески]. Він має бути перебраний повністю на наступних виборах.

Тільки за цією умовою Україна більше не буде отруюватись. Ми звертаємось до вас не бути байдужими на наступних виборах. Якщо нам дозволять зміни до Конституції, якщо вони будуть прийняті такі, як ми зараз маємо, то ми нічого не змінимо. Якщо все ж таки ці зміни не пройдуть, то я закликаю вас обирати та висувати тільки депутатів з чіткою екологічною позицією. Що ми можемо робити конкретно? Це перше, вимагати від депутатів висловлення протесту. Протестів від депутатів ми не чули, вони нічого не могли зробити, але протесту проти діяльності відомств не було жодного.

Вимагайте винесення цих питань на депутатські сесії від своїх депутатів, екологічних питань. Вимагайте депутатських запитів на інформацію. Депутати можуть отримати більше інформації, ніж ми.

Незабаром вибори! Жодного депутата-прихильника атомних електростанцій [оплески]. Жодного депутата без чіткої екологічної позиції!

[Виступ Миколи Удовенка]

Шановні товариші! Я представник радянської влади, на територію якої проходить цей мітинг. Я вимагаю! Говорить Удовенко Микола Миколайович! Я вимагаю негайно припинити виголошення, які не касаються теми нашого мітингу! [Свист, шум]. І прошу нести відповідальність за порушення рішення Райвиконкому по цьому питанню.[Свист].

[Ведучий]. Виступає голова Львівського обласного відділення Української асоціації «Зелений світ» поет Ростислав Братунь.

[Виступ Ростислава Братуня]

Громадяни! Я звертаюся до вас словом, яке втратило свою питому вагу, яке втратило своє громадянське звучання і перейшло десь в галузь репресивно-комунгоспівського такого обивательського плану.

Громадяни! Відчуйте себе дійсно громадянами нашої країни! Відчуйте себе тими, на кому лежить майбутнє наших дітей, хто творить сьогоднішній і завтрашній день, хто відповідає за перебудову, за демократію, за гласність. Я приїхав до вас зі Львова. І всіх нас веде біль серця, всіх нас веде небайдужість, що буде і що є, що робиться з нашою землею, і що врешті діється з нами.

Чому ж ми такі байдужі до того, що діється? Тому що все-таки екологія у всіх своїх виявах, і духовній, і оцій зеленій, справжній екології, вона ще не стала нашим справжнім болем, вона не стала ще нашим громадянським обов’язком. Над нами нависає оцей атом, мирний чи немирний, але він, який вбиває людину і вбиває її майбутнє. І над нами висить загроза. Ще тут не згадували і про Ровенську АЕС, яка ще може бути другим Чорнобилем, хоча там ніби заповнюють ті порожнини, але нависає над нами ще й друга загроза.

Мені важко говорить, я поет, і з хімією в школі у мене було погано. Але зараз приходиться вивчати хімію вже за старості років. Західна Україна в цій області має купу хімічних гігантів. Бо бачите, гігантоманія. Я називаю такі, як Стебник, Дрогобич, Дашава, Львів, інші. А ті, що плануються, нам, активістам Зеленого руху, треба бути всім розвідниками, щоб перехватити, що думають московські відомства. Ми протестуємо проти того! [Оплески].

І більше, стежать американські зелені, що сам Хаммер будує ці заводи, екологічно шкідливі у себе. Я думаю, що до нас відносяться, як до слаборозвинених. І більше треба стежити, ніж наші вчені із Західного Наукового центру Академії наук.

Ми протестуємо проти побудови нового болгаро-радянського заводу хімічного в Дашаві. Чомусь болгари у себе на Золотих Пісках не будують, а нам можна всучити під самі Карпати, у чудову рекреаційну зону. Це унікальні мінеральні води в нас є. Оця славна нафтуся. Брати-поляки підкидають по 25 кілограмів сірки на один гектар в рік. Ну і ми, звісно, і ми до цієї дози доростемо. Значить, повинні всі об’єднатися в боротьбу, щоб все-таки раціонально розміщувати. Але я кажу, яке може бути раціональне розміщення?

Я вам цитату зачитаю. Дуже цікава цитата. Виступає перший секретар ЦК Узбекістану. «Мы все связаны друг з другом, и ни в коем случае нельзя нарушить. Наоборот, надо всемерно укреплять и далее народно-хозяйственный комплекс, в этом наша сила». Все правильно. Але як трактує це товариш Льваев, міністр хімічної промисловості Союзу? Коли наш уряд, який ми тут критикуємо, і білоруси, взялися за екологію і правильно поставили питання, то це не подобається товаришу Льваєву. Слухайте. “На заседании Президиума были приняты важные решения для строительства промышленного комплекса Советского Союза. Но Украина и белорусы отказываются. Хоть на Луне возводи. А для строительства в тайге нужно вложить еще дополнительно 15 млрд.рублей”

Так ось, товаришу міністре, я тут висловлюю недовіру! Як громадянин, як комуніст! Він, бачте, рахує гроші – скільки треба і можна будувати. Він, бачте, не рахується, щодо здоров’я наших дітей, наших онуків, нас з вами всіх. Він ще й обурюється рішеннями урядів Білорусії і України, ось до чого ми дожилися.

Дійсно, народ и ми всі громадяни повинні вирішувати де і що будувати! Громадськість повинна говорити свою тверду думку. Ми за те, щоб зеленіли Карпати.

Як пісня співає. “Посіяла огірочки я їх під горою, сама буду поливати дрібною сльозою”. Та якою дрібною сльозою? Поливають їх кислотні дощі! І далі будуть поливати. Як далі ми будемо так господарювати. Як далі будемо знищувати зелену красу наших Карпат, які вже і так знищені.

Одним словом, ми, львів’яни, я маю сміливість заявити від своїх земляків, ми протестуємо проти цього варварського господарювання! Ми за те, щоб зеленіли Карпати, щоб у нас було чисте повітря і була урожайна, благодатна земля!

[Ведучий]. Українська громада міста Вільнюс.

[Виступ представника української громади міста Вільнюс].

[Зачитано звернення литовською мовою]

Шановне товариство! Дозвольте від імені литовського руху «У Підтримку перебудови» і руху «Зелений» привітати вас з цією подією. Вашим першим значним мітингом «Екологія і ми». Дії Чорнобиля торкнулися і до серця литовців.

Адже екологічна ситуація у Литві також складна. Забруднено найбільші ріки республіки – Няріс і Нямонас. Під загрозою знищення дюни Курської коси, які є окрасою Балтійського побережжя.

Над усією Литвою висить тінь третього блоку Ігналінської АЕС, аналога Чорнобиля. Тривога небайдужих людей за прийдешнє покоління, тривога жінки, що стоїть перед вибором народжувати хвору дитину, чи взагалі не бути матір’ю, спонукала до створення руху протидії нищителям природи, з лона якої і вийшла ця істота, людина. 15 жовтня цього року у Литві, у містечку Кедайняй, на кошти, що їх виділив місцевий хімічний комбінат, відбувся установчий з’їзд руху «Зелених», який об’єднав два екологічних клуби «Жеміна», «Земля» та «Атгая».

Пам’ятайте. З часу належання руху було проведено такі акції «Зелених».

Березень-квітень 1978 року.

Збір підписів проти видобування нафти у районі Дюн. 400 тисяч підписів. Будівництво перенесли.

Травень-липень. Збір підписів проти будівництва 3-го блоку Ігналінської АЕС. Направлено запрошення Верховним Радам України, Білорусі, Естонії, Латвії, прибалтийським країнам спільно провести комісію на станції.

Фінансування будівництва республікою заборонено. З 21 липня по 2 серпня екологічний марш на висотинах по Литві. Пройдено 900 кілометрів.

Проведено 24 мітинги у найжахливіших з точки зору екології містах. Кінець липня. Екологічний рейд науковців по річкам Литви і замір проб води і оголошення на місцях результатів аналізу.

Біля Каунаса головного забруднювача Нямоса, спорудження очисних споруд перенесено із 1998 року на на 9 років раніше.

3 вересня. Участь у міжнародній акції «Обіймем море», коли жителі Фінляндії, Швеції, Данії, Польщі, ПРН, НДР, Естонії, Латвії, Литви взялися за руки, обіймаючи Балтійське море як хвору дитину.

Зібрано все сміття на пляжах і знесено до державних прапорів країн. 17 вересня. Організація «Кінця життя» із 20 тисяч людей навколо Ігналінської АЕС з метою звернути увагу світової громадськості на стан справ по експлуатації станції і остаточного припинення забороненого урядом республіки, але дозволеного Мінатоменерго будівництва. Результат. Будівництво зупинено, третій блок консервується.

Доводиться до розуму стан справ на перших та других блоках. На початку жовтня у Литві побував експерт МАГАТЕ пан Розен. У кінці року побуває комісія МАГАТЕ та комісія зі Швеції.

Комсомол республіки вирішив. Перше.

Не надсилати будзагони на зведення екологічно-брудних підприємств. Навпаки. Віддати перевагу будові захистних споруд на діючих підприємствах, будівництву житла, спортспоруд.

Друге. Літом створити молодіжні табори по відтворенню знищеної природи. Тепер зелений рух включає керуючий орган представників 39 місцевих організацій. У всіх районних центрах є можливості для контролю за середовищем.

Головні цілі руху. Ми є частиною світових зелених, вимагаємо зупинити всі шкідливі підприємства і не розширювати подібні, а провести модернізацію з ціллю зменшення відходів, за без’ядерну Литву і світ, за гармонізацію родини та природи.

Але цих успіхів зелені ніколи не досягли, якби не діяли у складі САЮДІСу, Литовського руху підтримки перебудови, який впроваджує у життях відставлені чиновниками у шухляди ідеї перебудови. Із перебудови, із самої її суті, виходить на очі громадськості демократичний рух людей Литви за відродження своїх духу, культури і природи. Як виявлення громадської волі, САЮДІС є добровільною спілкою і все, що робить він, є реальною спробою звільнитися від старого спадку. Діяльність САІДІСу є новим пошуком чесної, нової, всезагальної волі і нового політичного розуму. Коли пройшов переляк і виявилось, що САЮДІС не є антипартійним і антирадянським зібранням, з’ясувалося, що ціль його – це не бути партією, а представляти громадські зацікавленості всього народу, литовського народу. І структура САЮДІСу відображає собою демократичне самоуправління.

Головний результат діяльності САЮДІСу – це те духовне очищення, в яке зрушується Литва. Це люди нової духовності, які вірять у майбутнє і знають, як його створити. Тож САЮДІС сьогодні – це майбутнє Литви.

3 червня у Будинку вчених Академії наук Литовської Республіки, вся передова інтелігенція вибрала 35 чоловік, які стали ініціативною групою. Літом, в липні місяці було проведено рок-марш з концертами і мітингами, на яких роз’яснювалося питання екології, демократії.

Акція «Ми зближення народу» була проведена 9 липня. Зустріч делегатів 19 конференції, прийняли участь 100 тисяч людей. 23 серпня – сумна дата розділу суверенних держави Литви Гітлером і Сталіном. Близько 200 тисяч людей. 28 вересня – дата закріплення цього розподілу. Горезвісні акти Молотова і Ріббентропа.

Акцію організовувала Ліга свободи Литви, але дозволу не отримала, про що, на жаль, люди не були повідомлені масовою пресою і зібралися, як на попередній мітинг, на головній площі, площі Гедиміна. Було близько 100 тисяч людей. На них кинули міліцію, спеціальні війська, з киями, щитами, балонами з газом.

САЮДІС участі не приймав, але дії влади, що перевищували міри і закон, засудив. 20 жовтня САЮДІС вітає нового першого секретаря Айгердаса Міколаса Бразаускаса. 22-23 жовтня проходить установчий з’їзд Сайдісу.

Вибирається 7, 220 і рада 35 чоловік. Приймаються програми, статут, резолюції з’їзду і вияв доброї волі. З’їзд від імені Горбачова вітає перший секретар Бразаускас.

Головна справа, що турбує тепер всі прибалтійські республіки і Литву, і САЮДІС, зокрема, це збір підписів більшості населення республіки про припинення обговорення проекту Радянського Союзу про зміни і доповнення Конституції СРСР. Без істинних депутатів не вирішаться проблеми екології, демократії та гласності. У Литві на четвертої годину ночі минулого дня, всього на третій день зібрано 520 462 підписи. Це, бачите, і є дієвим механізм реалізації проблем. Приєднуйтеся до великої Прибалтики!

В єднанні наша сила! Дякую за увагу!

[Виступ Омда Онстука]

Приветствую вас!

Я приехала із Риги. Омда Онстука. Представляю Клуб защиты среды Латвии, а также Народний Фронт Латвии.

Наш клуб образовался 5 лет тому назад, но по-настоящему работать мы начали только в прошлом году. Это очень примечательно, что наш первый митинг, наше первое обращение к жителям города Риги произошло 26 апреля 1988 года, когда мы, примерно 300 людей, вышли на главную площадь города с плакатами в руках в 10 часов вечера и час простояли. И это было наше первое обращение.

26 апреля 1986 года на атомном реакторе в Латвии произошло очень большое ЧП. Вдруг мы подумали, что у нас авария. Потом, через несколько дней, к сожалению, мы узнали, что это авария в Чернобыле. Это не правда, что передавали, что нет повышенного уровня радиации вокруг Латвии и в других местах.

Это показали наши дозиметры, что повышенный уровень радиации был очень высокий. Теперь мы работаем, но в разных плоскостях.

Вот уже только что друг из Литвы рассказал, как происходят у нас дела, как мы все сообща работаем. Самое главное, сейчас идет перестройка. Очень хорошо.

Сейчас все газеты полны статьями, где говорится, что все должны работать в духе перестройки. Но почему-то все то, что называется в духе перестройки, почему это идет из Москвы? Почему то, что тут предпринимается, если это не согласно с мнением Москвы, то это уже не в духе перестройки? Кто такой идеальный человек, который знает, что такое дух перестройки? Я думаю, я на прошлой неделе была в Москве, я встречалась с людьми, с Московским Народным Фронтом, с различными организациями. Никто в Москве не думает, что в Москве знает, что такое дух перестройки. Если с помощью московского руководства в течение очень многих лет мы довели до того, что мы должны думать о перестройке, то может быть нам нужно позволить, чтобы каждая республика в отдельности пробовала свой какой-то путь найти к этой перестройке. Экономическая самостоятельность. Это ужасно, когда министры из Москвы, ничего не зная о состоянии экологии в республике, о каких-то природных условиях, диктуют свои условия.

У нас тоже есть химические заводы. У нас горисполкомы и другие исполнительные органы выносят решение, что эти химические заводы должны закрываться. Но приезжают из министерства московского и говорят, что это решение недействительное.

Я приветствую вас в этот день! И пожалуйста, будем бороться вместе. И я думаю, что все будет хорошо. Счастья вам!

[Виступ Лесі Федорук]

Леся Федорук, Українознавчий клуб “Спадщина”. На адресу нашого мітингу надійшли вітання, телефонограми, деякі з них я зараз зачитаю.

“Вітаю екологічний мітинг, протестую проти спроби будівництва промислового комплексу біля могили Шевченка, підтримую ідею створення Народного Фронту. Ганна Патман, Бердянськ.”

“Мы поддерживаем экологический митинг и идею образования Народного Фронта на Україне, Бердянск”.

“Підтримуємо організацію клубом “Спадщина” та іншими неформальними об’єднаннями екологічного мітингу в Києві, висловлюємо свою повну підтримку і ідею його проведення. Жителі 75 тисячної міста Калуша та навколишніх сіл на собі відчувають складну екологічну ситуацію, яка викликана викидами хімічних виробництв об’єднання Хлорвініл. Об’єднання нестримно розширюється. Майже кожного року вводяться в дію нові хімічні виробництва і це неподалік від курортної зони всесоюзного значення Моршина та Трускавця. Настав час задуматися над тим, що ми залишимо своїм нащадкам. Щоб майбутньому про Україну не говорили як про місце, де колись жили люди. Вважаємо своїм обов’язком підтримати дії направлені на поліпшення екологічної ситуації. Працівники Калуського об’єднання”.

[Виступ робітника Калюжного].

Товарищи, я длительное время добиваюсь слова, но почему-то распорядитель дискредитирует демократию.

Сначала он спросил, кто я, а когда узнал, что я рабочий, он сказал – две минуты, не больше. Мы расписываем уже не две минуты. Значит, сегодня многие выступают от имени народа, но почему-то на трибуну не выходит ни один рабочий.

И я вам даю слово, что я не подсадная утка. Но меня возмутили многие выступления, которые здесь выступали, товарищи. И ученые и академики, им можно говорить что угодно (Свист.) Значит, я Калюжный, работаю на заводе «Маяк», в цехе 54, механический цех, токарь, наладчик автоматов. Калюжный. Все желающие могут приехать и встретиться со мной.

По сути, теперь начинаю. Двумя руками голосую за все те вопросы, которые поднимаются по экологии. Да, загадились мы уже по уши. Жить уже дальше так нельзя. И надо принимать какие-то меры. Я работаю в цехе в плохих условиях. Но это не значит, что я должен пойти, стать на трибуну, на площади и кричать, что вот виновата в этом Москва или виновата в этом Рига. Сегодня приехали наши гости. Не надо свистеть!(Шум). Вы говорите о плюрализме, да? Выслушайте меня! Ведь когда вы слушали товарищей, когда говорили что-то интересное, никто их не освистывал.

А когда что-то неинтересное, их освистывали. Конкретно. Конкретно я говорю.

Значит, сегодня уважаемый мною с детства товарищ Павлычко в конце своего выступления высказался о создании Народного Фронта. Сегодня приехали гости к нам из разных республик, из Москвы. Не совсем я могу быть согласен с ними.

Многое они говорили хорошего. И не со всем я согласен. Сегодня мы собрались здесь принимать какое-то решение от имени народа. А вы уверены, что здесь все стоят представители народа? Все?

(Вигук Ганьба!)

Почему в трудовых столицах не поднимаются вопросы этой технологии? Почему ваши представители не идут в рабочие? Принимается. Хорошо.(Свист). Хорошо, товарищи, еще две минуты. Еще две минуты.(Вигук – Говори, говори!). Я считаю, что все серьезные политические вопросы должны обсуждаться и в трудовых коллективах.(Свист, вигуки). Мы, товарищи, мы же идем по старому пути, который мы осудили. И Сталинский, и Брежневский. Мы идем по старому пути. Собрались в основном представители интеллигенции, и они уже предлагают возглавить народное движение (Свист). Опять они поведут нас на поводу. И последнее. И последнее. Я понимаю, что не всем нравится мое выступление. Последнее. Мы рады, товарищи, мы рады гостям, которые к нам приезжают. Но если гость приезжает к нам в дом и начинает нас учить, как переставить мебель, с кем нам дружить и что нам делать (Шум, свист), то он … (нерозбірливо) (шум, свист).

[Виступ Валерія Бойченка]

Дорогі товариші, я з півдня України, з міста Миколаєва. поет Валерій Бойченко. Я хочу привернути увагу всієї громадськості України до ганебного божевільного проекту, про який ми дуже мало знаємо на Україні і який зараз повним ходом здійснюється. Це на Південному Бузі. Мінатоменерго зводить, запам’ятайте, найбільший у світі енергокомплекс. Зараз про це пишеться. Це найбільший у світі . Південноукраїнський. Запрограмовано шість блоків мільйонників. Було чотири. Два місяці тому приїхали з Мінатоменерго і керівникам нашим сказали, що будуть будуватися шість мільйонів.

Крім того, три гідростанції на нещасній цій річці. Два моря на Південному Бузі. Щодо наслідків? За оцінками спеціалістів, а не нас, яких називають дуже емоційними людьми. За оцінками спеціалістів Мінатоменерго. Перше. Смерть Південном Бугу. Мертва остання велика річка України буде перетворена на дві технічних водойми із мертвою водою, яка буде охолоджувати атомні реактори.

Це екологічна і економічна катастрофа. Друге. Вода з моря, лиману підніметься до Вознесенська. Загине унікальна флора І фауна. Та флора І фауна, яка занесена в червоні книги УРСР і СРСР. Будуть знищені унікальні ландшафти світового значення. Колись журналісти назвали ці місця українською Швейцарією. По живописності нема на землі прекраснішого. Третє, загинуть десятки пам’яток археології, в тому числі світового значення, які мають виняткове значення для дослідження історії витоків народів. Тут же археологічні пам’ятки, які теж загинуть. Вони вже підірвані вибухівкою. Тут вже загинули поселення, урочища. Загинуть пороги, які оповиті легендами, запорозькими гайдамацькими. Саме з цими місцями, пов’язані легенди про козака Мамая, символу незламності українського народу. Усі цивілізовані народи світу бережуть такі місця, цінують. Ми ж жертвуємо величезними духовними цінностями заради атомної станції.

А нас, чекає після цього, безперестективне існування наших дітей, і внуків, ціною саркофагів, ціною реакторів, ціною атомних могильників, які залишаються навічно на нашій землі. Адже досі не вирішено питання як захоронювати ці атомні відходи. Ні у нас, ні на заході. Чи ж може бути виправдання, нам нині сущим, перед нащадками?

Я позавчера був у селі Олександрівській. Я дивився, в очі людям, які живуть там, вони плачуть. А один чоловік раптом почав і перед нами розговорився, почав обурюватися. Його жінка каже йому: “Мовчи, мовчи”. Я подумав, товариші. Оце портрет народу. До чого ми його довели. Але вже рух там почався, товариші! Буквально десь тиждень тому Олександрівська селищна рада, Це в районі будівництва Південноукраїнської атомної електростанції. Олександрівська селищна рада прийняла постанову заборонити бурові і вибухові роботи! І я закликаю зараз тут підтримати селищну раду! Пропоную написати телеграму від імені мітингу. Я вважаю, що ви підтримуєте.

“Олександрівській селищній раді в Оздесенській району Миколаївській області. Ми, учасники екологічного мітингу, столиці України, повністю солідарні у вашій боротьбі за збереження Південного Бугу. Ваша стійкість є гідним прикладом, непохитної громадянської позиції, що показує, як виявлення навіть невеликого колективу народу може стати могутньою перепоною на шляху без духовних змін Атоменерго.”

Схвалюйте! Я пропоную це до резолюції мітингу, обов’язково! Тут не тільки я приїхав, тут приїхала ціла делегація і в тому числі від атомної станції і від будівельників. В ту резюцію треба внести і пункт такий – вимагаємо зупинити будівництво Константинівського і Олександрівського водосховищ та четвертого і наступних блоків Південноукраїнської АЕС до проведення екологічної експертизи. Подальшу долю вирішити народним обговоренням на Україні. Друге і останнє. Звернути, звертаємо особливу увагу уряду Української Радянської Соціалістичної республіки і вимагаємо, щоб наш уряд керувався принципами рішень 19-ї партконференції. Всі важливі питання, має вирішувати народ!

[Виступ Бориса Кубрака]

Шановні товариш!, я представник Державного комітету по охороні природи. Кубрак Борис Климентійович. Товариші, екологічна обстановка дійсно дуже складна на Україні. У нашій республіці дуже розвинене сільське господарство, машинобудування, чорна, хімічна промисловість.

Тому, природоохоронних проблем, як говориться, дуже в нас багато. А ви знаєте, в цьому році, в січні місяці прийнято спеціальну постанову Центрального комітету і Ради Міністрів Союзу про створення єдиної системи державних, природоохоронних органів.

На даний час природоохоронні органи формуються в союзі, в республіці, в областях і в районах. В районах. Коротко. Товариші, що все-таки зроблено на Україні. Складна екологічна обстановка, але все-таки дуже багато робиться. От сесія Верховної ради, яка вчора закінчила свою роботу. Товариші, вдалось дещо зробити , я хочу навести такий приклад. За 81-87 роки зменшилися скидання забруднених стоків майже в два рази. Ні, товариші, я не заспокоюю вас. Товариші, створено понад п’ять тисяч заповідних територій. Але я ще раз повторюю, складна дуже обстановка. Головне, товариші, причина в тому що ми підтримуємо підхід окремих відомств та окремих міністерств та відомств до розширення производственного потенціалу без своєчасного будівництва очисних споруд. Особливо погано, освоюються кошти, які виділяє держава щорічно. Понад 1 млрд на території України освоюється на охорону і раціональне використання водних ресурсів басейнів Чорного і Азовського морів.

Важка екологічна обстановка склалися у містах Жданові, Запоріжжі, Донецьку, Одесі, Дніпропетровську. Зростає часто, товариші, забруднення атмосферного повітря автомобільним транспортом.

Товариші, в цьому році значно покращена обстановка по освоєнню державних капіталовкладень. Товариші, товариші, місцями, да, місцями погіршується, але в цілому екологічна обстановка стабілізується.

Товариші, ми надіємося на вашу підтримку, на вашу підтримку, на гласність!

[Виступ Юрія Височина]

Я Юрий Высочин, председатель общества Экология із Черкас. Это общество по охране окружающей среды. Я работаю ведущим конструктором на НФО РОТОР. Общественность избрала меня в этой организации по охране окружающей среды председателем.

В мае этого года решением горисполкома наша организация получила статус формальной организации. Имеем устав, программу, широко сотрудничаем с Советским Комитетом защиты мира, с советскими партийными организациями, с природоохранными. Чтобы вы думали, что я не функционер. С 45-го года я жил в Киеве, окончил политехнический институт, работал в сибирском Академгородке. Последние 20 лет работаю на Украине. Объездил Украину. В предыдущие годы по проектной работе приходилось расспрашивать во время изысканий старожилов. Все, что было в Украине, осталось в воспоминаниях старожилов. Человек царь природы, но благополучия в царстве нет. Дохнет рыба и мелеют воды. На земле простыл звериный след. Это мы полностью наблюдаем на нашей некогда целебной земле. Черкащина считалась, это было известно и до революции, и в первые годы советской власти, это курортный городок был. Курортные места. Там лечили без всяких лекарств туберкулез. Сейчас, в первом полугодии 1988 года, по сравнению с первым полугодием 1987 года, детская заболеваемость подпрыгнула в 3-5 раз.

Онкозаболевания, благодаря Чернобылю, онкозаболевания возросли в 2 раза. 20-26% новорожденных неполноценные. 18% не проходят военкоматскую комиссию в армию.

У нас должна была комиссия работать в сентябре. По нашему обращению в Минздрав Союза, по направлению Минздрава Республики. Обследование 9000 детей. Усилиями не распорядительности горисполкома оно было заблокировано. Первый митинг у нас состоялся 5-го июня. На этом митинге люди выслушали истинную картину в духе гласности. Чем мы дышим, от чего болеем, от чего умираем. Люди сказали, что это первый разговор советской власти с народом и советского народа с нашей властью. Бывший первый секретарь горкома партии Владимир Григорьевич Сокоренко поблагодарил нас за организацию митинга. Тем не менее представители советских органов всякие колючечки нашли, что мы мешали транспортному движению и прочее.

Следующие два митинга горисполком благополучно задавил в зачатке, не разрешили. Последний митинг должен состояться 30-го октября. Он не состоялся. 29-го октября у нас была киевская кинохроника. Мы проводили пикетирование Чигиринской строящейся АЭС.[оплески]. Было в массовых средствах информации, в массовых средствах информации по различным радиоволнам нашим – Маяк, Проминь, Черкасская Правда. Публикуются сведения, что якобы будет завод атомных запчастей вместо АЭС и еще какой-то заводик. Это неправда, товарищи!

Если судить по мнению генералов и академиков то почему-то наша армия в энергетике не побеждающая, а теряющая. Мы вынуждены были сделать экспертизу площадки и проекта. После чего эксперты Киевского института отказался нам дать технические требования к размещению атомных станций. Хотя мы знаем, работая с этим документом, мы знали, что проект многократно нарушает требования к размещению атомных станций и рекомендации МАГАТЕ и сложившиеся экологические концепции .

По результатам обсуждения доклада (это протокол экологии, на основании дополнительно изученных материалов, а также учитывая продолжающиеся обсуждения земель по запросам Минатомэнерго,

Письмо от Черкасского горисполкома от 24 марта 1986 года, 351 га, от 20.06.88 436 га, письмо этого года от 15 апреля, от завода Атомэнергозапчасть. Последний запрос от 10 октября этого года),

Считаем.

Первое. Размещение Чигиринской атомной АЭс в регионе недопустимым и противоречащим утвержденным международным нормам.

Второе. Всемерно способствовать Черкасскому обкому КПУ, республиканским партійно-правительственным органам и общественно-научным кругам в проведении аргументации о несостоятельности проекта и перепрофилирования комплексов в духе современных экономических требований в регионе Приднепровья республики и страны.

В августе было опубликовано и направлено ( обласному прокурору, генеральному прокурору Сухареву, пленуму обкома, бывшему первому секретарю обкома, в Литературную Україну, в Литературную газету, в подкомитеты республики і союза і другие печатные органы) открытое письмо нашего общества – “ Уроза экологического кризиса Черкасского региона”. В этом письме были приведены все фактические данные, которые известны прокуратурам і госкомитетам. Наше общество квалифицировало это так. Если бы это сделал противник, это назвали бы геноцидом і сказали, что через несколько лет эти достижения будут рассматриваться как политические преступления. Некоторые здесь говорили только об екології. Не говорили о гласности, не говорили о политике, Я считаю, и вы со мною согласитесь, это неправильно.[оплески].После опубликования этого письма бывший первый секретарь ушел на пенсию.

Это происходит в нашей экономике, в нашей природе, на нашій земле, потому что мы доверили хозяйствование і управление временщикам, проходимцам и легионерам [оплески]. Что касается требований по Шевченковскому региону. Там зарождалось, народное освободительное движение Богдана Хмельницкого. Там остановлено было татаро-монгольское иго. В деревнях проходило до 2000 конницы. И эти места отданы буквально на поругание министерствам. Затоплено 1000 квадратних кілометрів. Будут построены атомные колоссы в регионе тектонических разломов, с угрозой затопления, в близости от зарезервированных водных ресурсов. Это является, запланированным преступлением. Мы считаем, товарищи, что каждый гражданин должен относиться сознательно. Нельзя быть безразличным в момент перестройки. Перестройка, наші дети и внуки оценят наше присутствие в истории.

Ни в коем случае нельзя быть молчаливым, а надо быть активным участником восстановления справедливости и заботы о земле!

Спасибо за внимание!

[Виступ Олеся Шевченка]

Я прочитаю коротку екологічну відозву.

Громадяни України, над нашею землею нависла загроза знищення, над нашим народом примара виродження! Внаслідок злочинної централізаторської політики Сталінсько-Брежнівської верхівки, що не рахувалася з інтересами окремих, тільки на папері суверенних республік, внаслідок безвідповідальності місцевих властей, що віддали Україну на відкуп відомствам, Україна перенасичена енергетичною, видобувною, металургійною та хімічною промисловостями, які дають найбільшу кількість шкідливих відходів. На Україні, що займає всього 2,7% території СРСР, зосереджено 50% потужності атомної енергетики СРСР. Крім того, в басейні наших рік знаходиться Воронезька АЕС. Чорнобильська трагедія, що сколихнула увесь світ, нічому не навчила правлячу бюрократичну верхівку. Будуються чи плануються нові атомні реактори на Ровенській, Південноукраїнській, Хмельницькій, Запорізькій АЕС. Незважаючи на протести громадськості завершується будівництво Кримської АЕС. А в самому історичному центрі України тихцем, по-злодійському, продовжують будувати атомну електростанцію в Чигирині. І це при тому, що навіть сьогодні Україна експортує електроенергію в інші країни, а при економному господарюванні і зниженні нерівномірності промисловості до світових норм, вся електроенергія українських атомних станцій виявилася зайвою. І це при тому, що в багатьох країнах світу атомна енергетика заборонена або згортається. Що навіть така зверхіндустріальна держава, як Сполучені Штати Америки, вирішила відмовитися від подальшого будівництва атомних станцій і згортати діючі . Прийшов час покласти край хижацькому господарюванню на нашій землі. Спочатку нас примушували пишатися тим, що ми є всеросійською житницею, потім всесоюзною кузнею, потім всесоюзною кочегаркою. Сьогодні Україна стає всесоюзним реактором. А в перспективі всесоюзним, а то й вселюдським цвинтарем. Сьогодні ми покликані нагадати владоможцям, що у цієї землі є господар, народ, для якого вона не лише засіб для виконання виробничих планів, але й історична колиска в минулому, рідний дім для щасливого життя сучасних і майбутніх поколінь. Але де правда? Де вона? Чому її хочуть приховати? Про ті мільйони, що ходять сьогодні між нами і в найближчі 10 років, на думку деяких компетентних вчених, передчасно можуть лягти в землю. І це лише від одного реактора в Чорнобилі. А їх наплановано півсотні. Українські вчені, громадські діячі зверталися до повноважних інстанцій, а потім і до 19-ї конференції правлячої партії з вимогою припинити подальше розгортання атомної енергетики в Україні.

Ставилося питання про всенародний референдум. Проте не було ніякої реакції на це звернення. Ніхто всерйоз ці вимоги не приймає, ніхто і не думає. А тим часом Мінатоменерго планує нові і нові реактори нових атомних станцій. Люди, зупинімо безумців, зупинімо, поки не пізно. Нехай цей збір підписів, який сьогодні заплановано зібрати, стане нашим всенародним референдумом, в якому український народ, в якому український народ та всі інші народності, що живуть на території України, заявлять свою волю за життя. Земля наша бачила багато ворожих навал, наші предки відстояли її для нас. Сьогодні ж історична відповідальність за долю України усією вагою лягає на нас. Тож відстоїмо рідну землю від безжальних кігтів централізму і від нашої власної безвідповідальності та байдужості за свою долю, за долю наших дітей і внуків, за долю нашої зраненої України. [Оплески].

Відозву прочитав Олесь Шевченко за дорученням виконавчого комітету Української Гельсінської спілки. [оплески].

[Виступ академіка Бориса Аляб’єва]

Шановні товариші, я голова Ради вивчення продуктивних сил Академії наук Української РСР! Це інститут, який має безпосереднє відношення, академічний інститут, до розміщення продуктивних сил та їх розвитку на території Української РСР. До цього хотів би додати, що в складі нашого інституту працює чимало керівників Асоціації “Зелений Світ” та її активістів. Інститут займається прогнозуванням розвитку і розміщення продуктивних сил на період кількох п’ятирічь, до 2005-го, до 2010-го і так далі років.

Я хочу сказати, що сьогоднішній наш мітинг яскраве свідчення тих глибоких змін, які відбуваються в процесі перебудови. Про це свідчить і сесія Верховної Ради, яка вчора тільки закінчилася. Ви знаєте, що там були відхилення від затвердженого регламенту. І саме з питань екології. Шановні товариші, найбільш гострими проблемами екологічними, а це проблеми нашого життя, сьогодні на Україні є проблема розвитку електроенергетики і насамперед атомної енергетики. Мушу вам сказати, що при вирішенні цього питання ми мусимо виходити насамперед, скільки електроенергії нам з вами потрібно. Хто відповість на це питання? Скільки електроенергії нам потрібно? Сьогодні на Україні виробляється 5,5 тисяч кіловат-годин електроенергії на одну людину. Це більше, ніж в Японії. Це більше, ніж в Британії. Це майже на такому ж рівні, як у Франції і Західній Німеччині. А ці країни не можна віднести до розряду слабого розвитку. Таким чином, ми цілком знаходимося на тому рівні, на якому знаходяться найбільш розвинені сучасні держави. У США на душу населення виробляється близько 11 тисяч кіловат-годин.

Але сьогодні ми спостерігаємо таку картину, що майже всюди йде стабілізація, нарощування обсягів. Тобто на цьому рівні з великими коливаннями стабілізується виробництво. Маючи це на увазі, ми вважаємо, що нам треба помірковано розвивати електроенергетику і на якійсь межі припинити будівництво атомних електростанцій. Я хочу сказати, що експансіонізм Мінатоменерго притиснув нас до межі 25 років. Сьогодні на Україні діє 12 років, а ми зупинилися на 27. Якщо нам вдасться вистояти на цій межі, на цій грані, на цьому кордоні, то це було би непогано. Шановні товариші, послухайте мене. Я хочу вам сказати, що міністр Луконін дав слово, що в Криму атомна станція будуватися не буде. Але будівництво продовжується, правда, ведуться так звані підготовчі роботи. Сама станція не будується, будується житло, будується промовузіл і так далі. Шановні товариші, я пізніше скажу. Це одна проблема. Мова йде про Кримську АЕС, ви знаєте. Мова йде про нарощування потужностей на ряду інших атомних станцій. Ми вважаємо, що на Україні, якби ми зупинилися на цьому рівні, то ми б забезпечили всі свої потреби електроенергії на рівень 2005 року. Це одна проблема.

Друга проблема, я зараз скажу. Це широкомасштабне водно-господарське будівництво. Ви знаєте, що готовий проект, технічний проект перекриття Дніпровсько-Бузького лиману в районі міста Очакова. Про це говорили Академія Наук республіки разом з Миколаївською Радою, Радою народних депутатів, і виступили проти цього проекту. Шановні, в будівництво вже вкладено 70 мільйонів рублів. Але більша частина цих коштів витрачена на будівництво житла в Очакові, на будівництво автостради до Очакова, на будівництво залізниці і водопроводу до міста. Тобто це затрати, з якими ми можемо миритися. Але далі будувати не можна і не потрібно, бо це погубить наш Дніпро.

Шановні колеги, і отут би я хотів сказати, що дає союз широких кіл громадськості. Коли ці сили об’єднаються, то ми маємо такий результат. Товариші! Ми просто повинні доводити до відомого уряду, до відомого обласних рад, нашу волю, нашу свідомість, наші плани і так далі. І тоді ми, коли ми об’єднуємося, то це дає чудовий результат.

У нас багато інших проблем. Візьміть проблему хімії.

Ми плануємо аж на 15 років, не рахуючи 90 рік, до 2005 року, збільшити виробництво хімії в 1,3 рази. І це тільки за рахунок хімії, яка потрібна населенню. Ми порівняно з 1965 роком збільшили виробництво хімічних добрив в 2,4 рази. Сьогодні ми на один гектар вносимо 157 кілограмів.

Також я хочу сказати вам, що хімії збільшили виробництво, а урожайність зросла тільки на 7,7%. І треба, я хочу з ясностю сказати, що ми розглядаємо з цих позицій новий завод в Березівці, в Одеської області. Ми виступаємо проти цього будівництва. Неподалеку від Чорноморського узбережжя.

Тепер такі питання, такі проблеми, як, скажімо, Голубий залив Криму.

Я вважаю, громадяни, що Ялтинська міська рада не може приймати рішення про те, щоб віддати такі місця на Україні іноземцям, для того, щоб вони там могли відпочивати. Правильно. Треба виступати проти цього. Є багато інших питань, з яких ми, з яких ми повинні спільно з нашими обласними радами, з нашим урядом виступати. І тільки в цьому разі ми зможемо досягти важливих результатів і зберегти середовище, в якому ми живемо.

Середовище треба не берегти, а рятувати!

Ось так треба ставити думку.

[Виступ Людмили Тараненко]

Людмила Тараненко, місто Черкаси, член спілки письменників. Якщо знайдуться робітники, які будуть говорити, що письменники далеко від народу, то у мене 20 років робітничого стажу.

Думаю, маю право говорити і від них. Наша країна перенесла три великі чужоземні навали. Татаро-монгольська орда, засилля польської шляхти і німецько-фашистську окупацію. Але той розгул відомств, який переживаємо зараз, гірше будь-якої чужоземної орди. Як можна боротися з ними? Ми збирали підписи. Тисячі, сотні тисяч підписів з протестом проти будівництва Чигиринської атомної станції. Де ті листи зараз? Вони осідають десь у високих кабінетах або взагалі провалюються в прірву. Потрібна реальна сила, щоб боротися із ось цими відомствами, які забезпечують самих себе, працюють на самих себе, виконують свої власні плани і не задумуються ні над інтересами кожної окремої людини, ні над здоров’ям, ні про життя вже навіть не думають. Я зараз переконана в тому, що аби завтра раптом центральна преса оголосила, що ця політика Михайла Горбачова виявилась помилковою, знайшовся б дуже великий прошарок людей, які сказали б про те, щоб вони це заперечували, знали і що перебудова нам не потрібна. Ось саме вони і виступають проти будь-якої власності, тому що вони жили при власному комунізмі в часи застою і зрікатися від цього не хочуть. Я ось стояла на цьому помості, а ззаду там один із товаришів представників міської ради чи іншої, апарату, каже, що відхиляємось від теми мітингу від теми екології. Я з ним згодна. Чому? Якби оцю країну до такого стану довело стихійне лихо, ми б говорили про екологію навколишнього середовища. Але довели люди, довели ті, кого Тарас Григорович Шевченко називав словом гнучко-шиєнковими. Люди, котрі не мають уяви, що таке батьківщина і котрим добре там, де їх годують і де їм платять.

А якщо, а якщо іще до цього є зручне і м’яке крісло, то вже не треба більше абсолютно нічого. Бо кілька днів тому в Черкасах, коли я сказала, що ці проблеми всі можна вирішити тільки тоді, коли дивитися в корінь, коли республіка матиме економічний суверенітет, то один з представників міськради ледь не впав. Екологія – це дуже широке поняття і воно включає в себе перш за все і екологію людської душі. Мова нам потрібна, нам потрібна наша культура, бо лише знаючи свою власну культуру і володіючи власною мовою, можна прилучитися і до надбань інших. Дуже цікаве поняття – гласності. Існує гласність по-московськи, московські новості, існує гласність по-київськи, бо в Києві ще можна щось прочитати, і існує гласність по-черкаськи, де нічого не можна сказати.

Ці статті, які запропонували нашій обласній пресі наші екологи, не були пропущені, тому що є постанова головного санітарного лікаря, до речі він у вас зараз у Києві, про те, щоб не говорити людям правду, який процент захворювань пов’язаний з системією. Цього не можна нам з вами знати, хоч ми живемо тут. Я вважаю, що потрібно з усіх цих питань, питання атомної енергетики, питань розміщення нових промислових підприємств, питання мови, як на те пішло, треба проводити загальні республіканські референдуми. Тоді кожен зможе сказати своє слово.

І це буде справді участь кожного в керуванні держави, як того хотів Володимир Ілліч Ленін. Мені здається, що потрібно зараз створити спеціальну комісію із визначних членів нашої республіки, комісію, підзвітну відомствам, які б зробили економічний, обгрунтований аналіз того, що діється на Україні і показали нам шляхи виходу із цієї тупикової кризи. Тільки так ми можемо чогось досягти, тільки так ми можемо сказати, що нам вистачає електроенергії, що нас не радує збільшення продуктивності хімкомбінатів і мінеральні добрива нам вже не потрібні.

У дітей вилізає волосся, а ми ще збільшуємо ці добрива і ще й далі нарощуємо потужності. Республіка повинна переходити на державний розрахунок і повинна вирішуватися тут, на тій землі, де живуть її жителі, що будувати, де будувати і що продавати за кордон і потім куди вкладати валюту. Ви знаєте, як багато проектів зараз визнані помилковими.

Я нагадаю один. Мертві моря Дніпра. Колись фашисти вивозили чорнозем український до себе, ми про це говоримо. Чому не опублікувати цифру, що один мільйон гектарів затоплено мертвими морями, погубивши Дніпро? Це зробили наші, наші оці чиновники від науки, чиновники від апарату, тому що владою я їх назвати не можу. Справжня влада так би не поступила. Я чула такі думки.

Це не перше місце, де я виступаю про те, що треба створювати реальну силу. А реальна сила на сучасному етапі – це Народний Фронт. Самого слова Народний Фронт бояться як нечистий вогню чи хреста. Чому? Тому що погоджуюся. Так, в країні є революційна ситуація, про це сказано з найвищої трибуни партії. Але фронта при цьому не може бути. Хай це буде Рух. Від перестановки, як навчили в школі, нічого не змінюється. Нам говорять, що немає умов, що немає сприятливих умов, щоб це створити зараз. Що я хочу сказати. Слабкі люди чекають, коли ці умови створяться, а сильні їх створюють самі. Так будьмо сильними, хоч після Чорнобиля і після цієї Чернівецької катастрофи. Ви бачите, як пишуть зараз в газетах, нічого страшного не трапилося, таким чином, стригли овечок і потім відростала шерсть ще краще. Я як мати скажу, що облисіння дитини для матері – це страшна трагедія.

І це попередження нам усім. Це перші квіточки, які ми маємо від нашої рідної хімії, від тих мінімальних доз радіації, які теж кажуть нам безпечні і невідомо ще, чим це все закінчиться. Будемо надіятися, що все-таки закінчиться на краще.

Ті, хто проти перебудови, зараз бояться говорити про це відверто. Вони зараз виступають проти народних рухів, проти навіть компанії-підписки. Ви пам’ятаєте, що робилося? Ми не могли підписатися на ті газети і журнали, які писали правду.

Будь проти чого, вже щезає. Там мило в магазинах, вже щезає пральний порошок, коли на базах їх завались. Аби в народі викликати будь-яке незадоволення. І я вважаю, що зараз всі ми повинні згуртуватися, всі оці рухи зелених, екологічні громади, збереження спадщини і інші, для того, щоб все-таки поберегти те, що залишилося від нашої землі. Народний Крок чи Народний Рух – це не проти радянської політики чи політики радянської влади.

Ми за підтримку її, за повернення ленінських принципів соціалістичного будівництва, але проти тих, хто ставить палки в колеса перебудови. І я вважаю, що саме на цьому мітингу, а тут дуже багато робітників, їх видно, теж робітники тут є, треба прийняти постанову чи записати рішення, що такий Рух треба створювати терміново.

[Виступ академіка Дмитра Гродзінського]

Шановне товариство, перед вами знову виступає вчений, я, Гродзінський Дмитро Михайлович. Я радіобіолог і біофізик, і як вчений бажав би висловити свою точку зору про питання екології. Я повинен сказати, що справді в наш час питання екології, питання про долю нас, оточуючого нас середовища, стало проблемою номер один. Нічого в світі немає більш важливого, ніж питання про стан нашого оточення.

Тому що слід все-таки говорити реальні речі, а реальна річ така, що ми, все людство наше вступило зараз в еру технологічну, а технологічна ера характеризується тим, що треба щодня все більше енергії, що концентруються дуже великі кількості хімічних сполук, що втручання в оточуюче середовище стає все більшим, хоча б внаслідок того, що виникають величезні кількості антропогенних відходів, і виникає питання, як існувати в таких умовах. Ну що, повертатися знову до прадавнього якогось стилю життя – це неможливо. Нам необхідно зараз думати про те, як жити в технологічну еру в такий спосіб, щоб і здоров’я було нормальне у людей, щоб і діти були щасливі, і щоб відкриваючи вікно ми не думали про те, що з неба сиплеться щось страшне таке, що вкоротить нам віку.

І ми твердо знаємо, що екологічні умови визначають середню тривалість життя. І ми зможемо збільшити середню тривалість життя в нашій країні лише тоді, коли екологічні питання будуть вирішувати цілком вірно. Але ми повинні бути реальними.

Одними закликами нічого зробити не можна. І от перше питання, перший аспект, з якого я хотів порозмовляти – де екологи? Де вони? Хто тут із вас еколог, хоч один, підніміть руку? Їх нема в нас в країні. В республіці нема жодного еколога. Екологія – це серйозна наука. Наука, яка має свої закони. Дуже складна, сучасна наука.

А хоча б в одному університеті є екологія? Хіба є десь інститут, який би займався питаннями екології? Ні. Є два табори.

Є табір людей дуже емоційних, які стурбовані тим трагедійним станом, який нас оточує. І вони висловлюють дуже гарні свої думки. Ми їх чули, ці думки, тут.

І є друга група екологів – це представники відомчих амбіцій. Це представники ті, які відстоюють стратегію окремих відомств. І от перше, що необхідно зробити, щоб будь-яка дія велика, будь-яке будівництво проходило через депутатські комісії, виносилось рішення Верховної Ради, справжніх депутатів наших.

І лише тоді можна було би вирішувати це питання. Далі виникає питання, а як обгрунтовувати, як робити це екологічне обгрунтування? Все ж це робить відомство. Відомство робить ці всі речі, де екологи, повторюю, лише відстоюють амбіцію даного відомства. І це призводить до того, що спочатку починають проводити роботи, вкладуються в ці роботи.

сотні мільйонів карбованців, так як скажуть в Чигирин, у Кримську атомну електростанцію. А після цього вже починаються обгрунтування і розмови такого типу, що вже стільки грошей вкладено, що ми не можемо народні гроші витрачати так даремно і не будувати цієї станції. Ми повинні говорити про альтернативи.

Тут чудово, що є гасла про альтернативи. Що таке альтернативи? От, скажімо, коли говорять про атомну енергетику, то це вбачається єдина можливість розвитку атомної енергетики. Але ж є і інші альтернативні шляхи. Нам необхідно покращувати ту ж теплову енергетику. Це теж не дуже добра річ, тому що ті кислі дощі, які випадають, вони пов’язані з цим типом нашої енергетики. Нам необхідно вирішувати альтернативним способом. Ті гроші, і ті кошти, які вкладаються у відомства, необхідно скерувати на пошуки альтернативи енергетичні. А такі вони є. Наука опрацювала.

[На цьому місці звукоряд мітингу обривається. Далі близько 30 хвилин запис все ще тривав, але, схоже, без підключення до самого мітингу. Чується лише шипіння].

Як з’явився магнітофонний запис мітингу

Віктор Кулинич

Ми, як організатори, за кілька днів до самого мітингу обговорювали у своєму колі необхідність зробити запис ходу мітингу на плівку. Потрібен був якісний магнітофон, касети до нього і оператор, який би цей запис здійснив. І от, якось, у ті дні до мене підійшов мій приятель, на жаль його ім’я вже не згадаю (хоча маю групову фотографію, на якій він присутній). Він сказав, що може допомогти і запише мітинг на плівку, але для цього йому були потрібні касети. Спадщанин Анатолій Ціпко, зокрема, зголосився роздобути дві касети. Я отримав касети від Анатолія і передав їх приятелю для того, щоб він підготував свою “Комету” до запису.

Пройшов мітинг. На засіданнях “Спадщини” ми вирішили розшифрувати записи, а найважливіші з них опублікувати. Але я певний час ніяк не міг зустрітися з нашим добровольцем-оператором, щоб отримати плівки. Лише через кілька місяців мені вдалося зустрітися з ним і отримати касети, які пролежали у мене вдома ще деякий час до того, як я віддав їх Іванові Зайцю. Пригадую, що це відбулося ще до Установчого З’їзду РУХу, тобто раніше вересня 1989 року. Бо І.Заєць, готуючись до З’їзду, ретельно слухав запис і навіть намагався розшифрувати деякі виступи. Він був сильно розчарований тим, що фінальна частина мітингу не потрапила на запис.

Як би там не було, але завдяки цьому ми записали і зберегли для нашої історії промови 19-ти головних спікерів мітингу. І що найголовніше – тоді вперше на багатотисячну аудиторію прозвучали заклики до створення Народного руху України.

Хто і як записував мітинг

Леонід Добрянський

Мітинг “Екологія і ми”, який відбувся біля Республіканського стадіону в Києві 13 листопада 1988 року, був першим масштабним заходом за участю багатьох тисяч людей. Тому багато хто з його учасників мали можливість заздалегідь підготуватися до ведення кінозйомки і звукозапису перебігу мітингу.

Найбільш відомими є кінокадри, відзняті режисером Георгієм Шкляревським, які показують події мітингу, і, зокрема, виступ на ньому Юрія Щербака, у документальному фільмі “Мі-кро-фон!”.

Інший український режисер Валентин Сперкач, як він сам про це повідомив, здійснив фільмування мітингу на замовлення українця з Канади Юрка Клюфаса. Плівка без копіювання була відіслана в Канаду зразу по закінченню мітингу найближчим авіарейсом. Подальша доля цієї плівки поки що не відома.

Віктор Кулинич у своїх спогадах зазначає, що відома українка з Канади Христина Фріленд проводила фільмування мітингу з використанням спеціального автомобіля, обладнаного кількома знімальними камерами. Відомостей про ці плівки також немає.

Транскрипцію звукоряду мітингу я зробив з плівки, яку після мітингу отримав член клубу “Спадщина” Віктор Кулинич від свого приятеля. Він вже не пам’ятає ім’я приятеля, але збереглося його фото. Як згадує Віктор у своїх спогадах, він передав аудіокасету Івану Зайцю через кілька місяців після мітингу. Це було у 1989 році, ще до Першого з’їзду Руху. Потім, протягом багатьох років касета лежала у домашньому архіві Івана і вже пізніше він зробив собі оцифровану версію запису.

У січні місяці 2024 року Іван Заєць урочисто передав цей запис мітингу на зберігання у медіяархів Національного музею Революції ГІДНОСТІ. Звукоряд мітингу був завантажений на сервер медіяархіву музею.

У серпні 2026 року я отримав від Антоніни Піпко електронну копію цього запису і протягом місяця, за допомогою програми Turboscribe, здійснив транскрибування і подальше редагування звукоряду мітингу у місті Корк в Ірландії.