Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Києвознавство / Київські острови та… / Розділ 2. Історія київських… / 2.4. Заплава Дніпра в Києві… / 2.4.3. Оболонь, дніпровські… / Неводничі, Видубичі, гирло Либіді, Галерні острови та…

Київські острови та прибережні урочища
на Дніпрі – погляд крізь віки

Розділ 2. Історія київських островів та заплавних урочищ

2.4. Заплава Дніпра в Києві в період становлення України (від 1240 р. до сер. ХІХ ст.)

2.4.3. Оболонь, дніпровські острови та інші заплавні території Києва в XIV – першій половині XIX ст.

Неводничі, Видубичі, гирло Либіді, Галерні острови та затока з 1240 р. по п.п. ХІХ ст.

Парнікоза І.Ю.

Неводничі. З 1702 року за наказом Петра І у гирлі р. Неводничі, на місці давнього паромного перевозу Києво-Печерської лаври, почали зводити наплавний міст. М. Берлинський (1820) щодо цього вказує коротко: «У Наводницької пристані заснований з 1706 р. (помилково -1702 р.-авт.) головний через річку переїзд». Ця переправа служила поза іншим для кращого постачання матеріалів для зведення Печерської цитаделі. Зі спеціальної оказії тут навіть зводився тимчасовий дерев’яний міст. Імовірно, саме його описують у зв'язку з візитом 1744 р. імператриці Єлизавети Петрівни до Києва:

«Для шествия через Днепр, – наголошувалося в офіційному журналі подорожі – сделан на расстоянии 450 сажен (майже кілометр!!!) изрядный деревянный мост, при котором ни судов (понтонов), ни железа, ни канатов, и никакого другого укрепления, кроме одного дерева и из тонких лоз сплетенных веревок, нигде употреблено не было и который при том был так тверд и плотен, что, хотя во время шествия весь он от одного конца до другого лошадьми, людьми и колясками покрыт был, однако ж не токмо никакого повреждения ему от того не учинилось, но и мокроты никакой на нем видно не было» (Лисенко, 2012).

Київ Наводницька переправа Київ Наводницька переправа
Рис.2.4.1.90. Наводницька понтонна переправа через Дніпро на мапі Києва 1740 р. проходить через нижню частину суч. острова Венеціанський, яка показана такою, що складається з кількох островів Рис.2.4.1.90a. Наводницька переправа на мапі 1750 р. проходить через нижню частину суч. острова Венеціанський, звідки дорога повертає на північ до розвилки доріг на Москву та Бориспіль

Наводницький понтонний міст станом на п.п. ХІХ ст. щороку наводили сапери Київської фортеці, який діяв увесь теплий сезон, забезпечуючи переправу на лівий берег. Щорічне освячення Наводницького моста відбувалось в урочистій обстановці, в обов‘язковій присутності на церемонії представників губернської адміністрації та церкви, а також під бадьорі вигуки глядачів. Цей міст, за словами Тараса Шевченка:

«як морське чудовисько розлігся впоперек Дніпра і показує зчудованій людині свій хребет з блискучої безодні».

Цим мостом Т. Шевченко користувався неодноразово ().

Видубичі, гирло Либіді, Галерні острови та затока. В описуваний період продовжував існувати піщаний острів напроти Видубицького монастиря. За повідомленням П. Алепського Дніпро у середині ХVІІ ст. підходив безпосередньо під плато, де розташований монастир. У цей час підпірна стіна Мілонега та більша частина Михайлівського собору вже обвалилися (Івакін, 1996).

Неподалік Видубицького монастиря розігралася і трагічна сцена, яка була наслідком насильницького ведення в українських землях церковної унії. Уночі 23 лютого 1618 р. кілька десятків запорожців спільно з міщанами схопили ігумена уніатського Видубицького монастиря А. Грековича притягнули до Дніпра і:

«там же противь Выдубецкого подь ледь посадили воды питии» (Білоус, 2008).

Київ Остров против Выдубецкого монастыря Київ Острів проти Видубицького монастыря
Рис. 2.4.3.90b. «Остров против Выдубецкого монастыря» на плані І. Ушакова, 1659 р., за (Алферов, Харламова, 1982) Рис. 2.4.3.91. Острів навпроти Видубицького монастиря показаний на мапі Києва 1750 р.

На плані І. Ушакова 1659 р. він підписаний: «Остров против Выдубецкого монастыря» і показаний як зарослий чагарниками – імовірно, верболозом. Такий його вигляд підтверджує і мапа 1750 р., на якій чітко видно, що то була піщана мілина лише по своїм верхівкам поросла заростями білої верби. Загалом Дніпровські острови в Києві до гідробудівництва виглядали саме так. Наразі ж так виглядають піщані острови на не зарегульованій Віслі.

Київ Острів навпроти Видубицького монастиря Київ Острів навпроти Видубицького монастиря
Рис. 2.4.3.92. Острів навпроти Видубицького монастиря виглядав так, як зараз виглядають заплавні острови на Віслі Рис. 2.4.3.93. Острів навпроти Видубицького монастиря (2) та Лиса гора (1) та гирло Либіді, 1799 р.

В той же час мапи XVIII ст. показують навпроти Печерського монастиря велику піщану косу. Як ми вже вказували раніше вона найімовірніше утворилася внаслідок перевідкладення матеріалу розмитої Почайнинської коси. На деяких показано перевіз, що проходив через нею. Як свідчить мапа 1812 р. тут у зв’язку з французькою загрозою планувалося звести окремі редути.

Київ Острів проти Видубицького монастиря Київ Видубичі на малюнку Т. Г. Шевченко
Рис. 2.4.3.94. Острів навпроти Видубицького монастиря (1), с. Осокорки (2) та острів Осокірнянський на мапі Києва 1842 р. Рис. 2.4.3.95. Берег Дніпра в урочищі Видубичі на малюнку Т. Г. Шевченко. Замальовка поміж іншим показує і випас худоби на дніпровських схилах

Впродовж XVIII-XIX ст. острів розташований навпроти Видубицького монастиря, використовувався громадою обителі, залишаючись її власністю навіть після секуляризації монастирських земель 1786 р. Його абриси у результаті «роботи» річкової течії змінювалися. Паводки повністю накривали його. Монастир використовував територію острова як заливні луки, місце рибного лову й вирощування вербової лози («верболозів»), яку широко застосовували для кустарних промислів.

У XVIII ст. Дніпро продовжував активно розмивати тут правий берег:

«Тогда же принято старание о укреплении гор как старокиевских, так и Печерских (указы губернские о починке обрушившейся горы возле строющегося дворца 1752 года 30 июня; о укреплении Хрещатицкого спуска 1754 года, о укреплении горы над Богословским монастырем 1759 года; но все таковые укрепления по причине песчаного материка и многих при северной подошве горы ключей никогда не могли быть долговременны]. В сем последнем месте со времени перемены днепровского фарватера великое последовало повреждение, особливо при Дальних пещерах, куда река, все было свое направила стремление и, подмывая гору, уносила с собою землю. К тому же положение той горы имеет ту невыгоду, что дождевая вода, текущая с крутизны ее, делает рвы до самой реки, или, проходя под землею, еще более обрушает гору, составляя весьма частые водяные ключи, которые ради северного положения косогора не иссякают, но пробираясь слабыми местами, способствуют к ее разрушению. (1753) Сперва по именному повелению поручено было конторе государственного строения принять надлежащие о укреплении сей горы меры, а потом учреждена особа» для того контора, понеже работа сия чрез многие продолжалась годы (в 1761 году ее величество изволила ассигновать знатную сумму на укрепление Печерской горы от Днепра у самых Дальних пещер, но строение сие разновременно продолжалось несколько годов. Когда от реки в 1765 году на сваях и ростверках заложен каменный фундамент длиною на 53 сажени, занимая всю ту гору, где наипаче предусмотрена опасность. На оном фундаменте сделаны были дубовыми бревнами укрепленные с насыпною землею уступы. Но прежде окончания оного укрепления начали в 1769 году оные бревна с мест своих выходить, и все уступы с насыпною землею, отдвинувшись от горы, пали. Тогда осталось только прикрыть от дождя сии несколько починенные развалины; в таком положении сие строение пребывало до 1797 года)» (Берлинський, 1991).

Ці мальовничі місця відвідували любителі красивих пейзажів. В 1844 р. тут побував Тарас Шевченко, який зробив у районі Видубичів кілька малюнків ().

Станом на 1799 р. острів навпроти Видубицького монастиря не показаний. Натомість показаний інший острів навпроти гирла Либіді (Рис. 2.4.3.84.-2). Можна було б припустити, що це перевідкладений колишній «острів напроти Видубицького монастиря», який на мапі 1750 р. був показаний вище за течією. Проте на мапі Київської та Полтавської губернії 1915 р., складеної за зйомкою 1868 р. ми знову бачимо острів у Видубицького монастиря на своєму місці. А на мапі 1871-73 рр. він перетворюється на прибережне урочище (суч. Теличка). Таким чином цей і розташований на тій же мапі 1799 р. нижче за течією інший острів, разом з показаним тут же колишнім Микільським (чи Осокірнянським), слід проасоціювати з групою островів позначених на мапах 60-х рр. ХІХ ст., а пізніше підписаних на мапі 1871-73 рр. як Галерні. Що ж до назви Галерних островів, то вперше вона з’являється в документах 1870-х рр., проте напевне функціонувала і раніше. Північна частина архіпелагу імовірних Галерних островів показана на детальній мапі 1842 р. Верхівки островів вкриті вербовими заростями, їх перетинають зниження-протоки (Детальніше про Галерні острови в наступному історичному розділі ).

Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі Києва 1745 р. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі Києва 1745 р.
Рис. 2.4.3.96. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на плані Києва 1695 р.: 1 – Лиса гора, 2 – тогочасне гирло Либіді, 3 – дорога суч. урочищем Нижня Теличка до гирла Либіді, 4 – дорога від гирла Либіді в бік сучасного Корчуватого, 5 – млин Видубицького монастиря, зрубна будівля та дорога від нього на південь, 6 – дорога та будівлі в гирлі Либіді, 7 – млин та городи, 8 – дорога на Видубицький монастир, 9 – «гульбище» – дерев’яна будівля з галереями, до якої через Либідь веде міст, 10 – заліснені схили Чорної гори Рис. 2.4.3.97. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі Києва 1745 р.: 1 – Лиса гора, 2 – забудова в нижній течії Либіді

Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі Києва 1750 р.

2.4.3.98. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі Києва 1750 р.: забудова в нижній течі р. Либідь, 2-3 струмки, які збігали північним та південним Лисогірськими ярами, 4 – дорога з суч. Диміївки через корчувате на південь, 5 – гирло р. Либідь під Лисою горою

На мапі Д. де Боскета 1753 р. зображена промислова зона, зокрема цегляні заводи. Отже їх поява біля Лисої гори сягає середини XVIII ст. Показано також праву притоку Либіді – р. Буслівку та млини Михайлівського монастиря та Лаври на ставках на Либіді у підніжжя Лисої гори. На мапі 1799 р. ми знову бачимо два великих стави на Либіді, а також групу розкиданих будівель на північ від місця впадіння показаної, але не підписаної р. Буслівки. На південь від місця впадіння показано також групу прямокутних будівель тутешньої промислової зони.

Зображення нижньої Либіді на мапі Києва Д. де Боскета 1753 р. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на промальовці мапи Києва Д. де Боскета 1753 р. Д. Вортмана
Рис. 2.4.3.99. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі Києва Д. де Боскета 1753 р.: 1 – Лиса гора, 2 – тогочасне гирло р. Либідь, 3 – цегельні при гирлі Либіді, 4 – млин Лаври, 5 – р. Буслівка, 6- млин Михайлівського монастиря, 7 – річка Ореховатиця, 8 – шинок в районі сучасної Диміївки Рис. 2.4.3.100. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на промальовці мапи Києва Д. де Боскета 1753 р. Д. Вортмана. Показано праву притоку Либіді – р. Буслівку та млини Михайлівського монастиря та Лаври на ставках на Либіді у підніжжя Лисої гори

Річка Либідь станом на 1799 р. впадала двома рукавами, один – впадав безпосередньо в Лисогірський рукав (між островами та правим берегом), а другий відрізав ділянку правого берега у східного підніжжя Лисої гори, проходив паралельно до Лисогірського рукава та впадав у нього в районі суч. вул. Лисогірський спуск. На мапі 1829 р. (Рис. 2.4.3.88) та мапі Печерської частини Києва 1835 р. М. Закревського ситуація залишається такою ж. Показаний і невеликий острів (один з Галерних) в гирлі Либіді.

Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі 1799 р. Київ, гирло р. Либіді
Рис. 2.4.3.101. Зображення району нижньої Либіді-Лисої гори на мапі 1799 р. 1 – Лиса гора, 2 – острів навпроти гирла Либіді, 3 – промислова зона в гирлі Либіді, 4 – став на Либіді та місце впадіння р. Буслівки, 5 – ще один став на Либіді, 6 – хутір Ксаевь (Архів Д. Вортмана) Рис. 2.4.3.102. Гирло р. Либіді на мапі 1820 р.

Що ж до Галерної затоки, то цю назву, наявну на сучасних мапах, в київському краєзнавстві прийнято пояснювати у зв’язку з поїздкою імператриці Катерини ІІ у знов приєднані до Росії південні губернії. Нібито, оскільки імператриця зажадала з Києва плисти далі Дніпром, у Смоленську було збудовано 80 галер. З весни 1786 р. більше року вони чекали нижче урочища Теличка у затоці, яку відтоді назвали Галерною, як і прилеглі заплавні острови ().

Київ Галера «Днепр» Київ візит Катерини II
Рис. 2.4.3.103. Галера «Днепр», що була копією галери «Твер», на якій Катерина II у 1767 р. подорожувала Волгою (за Лысенко, 2010) Рис. 2.4.3.104. Флот, на якому двір Катерини II, на чолі з Григорієм Потьомкіним, вирушив з Києва 3 травня (22 квітня ст. ст.) 1787 р. (за Лисенко, 2010)

Дійсно описи подорожі на галерах збереглися. Ось як наприклад описує подорож імператриці французький посланник граф Сегюр:

«22 квітня імператриця пустилася в дорогу на галері “Дніпро”, у супроводі прерозкішнішої флотилії, яка коли-небудь йшла широкою рікою. Вона складалася з 80 суден з 3000 матросів та солдат. Попереду йшли сім гарно вбраних галер величезних розмірів, вправно розписані з великою кількістю ловких матросів в однаковому одязі. Кімнати влаштовані на палубах, блищали золотом та шовками…На кожній з галер була своя музика. Безліч човнів та шлюпок гасали спереду та навколо цієї ескадри, яка здається створена була чародійством» (Ковалинський, 2008).

Зовсім по іншому відізвався про цей візит у 1845 р. у поемі «Сліпий» Т. Шевченко:

Як цариця по Києву

З Нечосом ходила

І Межигорського Спаса

Вночі запалила.

І по Дніпру у золотій

Галері гуляла,

На пожар той поглядала,

Нишком усміхалась

Проте в наявних у нас фрагментах опису візиту згадки про Галерну затоку відсутні.

На вищезгаданій мапі 1799 р. ми можемо також побачити район с. Мишоловка – Китаївського монастиря (частину сучасного Корчуватого), місце впадіння Голосіївського та Китаївського струмків в Лисогірський рукав Дніпра, а також позначений хутір Багринів.

Київ Район Корчуватого Київ Північна частина архіпелагу Галерних островів
Рис. 2.4.3.105. Район с. Мишоловка – Китаївського монастиря (суч. Корчувате) на мапі 1799 р. 1- місце злиття об’єднаного Китаївського (2) та Голосіївського (3) струмків до Лисогірського рукава Дніпра. 4- Багринова гора (підписано хутір Багринів) Рис. 2.4.3.106. Північна частина архіпелагу імовірних Галерних островів показана на детальній мапі 1842 р. Верхівки островів вкриті вербовими заростями, їх перетинають зниження-протоки

Помилково локалізуючи Вітачівський брод та Заруб на території Києва, М.Берлинський (1820), імовірно, описує район Лисої гори –гирла Либіді:

«Нижче цього урочища (гирла р.Неводничі),поминувши тісний в’їзд через Видубичі, зустрічається більш відкрите в продовженні Дінпровських гір місце при гирлі Либіді».

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 767

Модифіковано : 7.01.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.