Відомості 4 чв. 18 ст.

Відповідно до конфірмованих 24 грудня 1776 року установлення і штатів поселених у Новоросійській та Азовській губерніях гусарських і пікінерних полків 13-го лютого 1780 року розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії передбачалося виділити із дач військових поселян відокремлені земельні наділи для тих, хто дійсно перебуває на службі в розрахунку 15 дес. орної і сінокосної землі (для ескадронів Єлисаветградського пікінерного полку), які мали звільнятися від плати за землю.

Із Дереївської дачі для цього мало бути відмежовано 2460 дес. За військовослужбовцями залишалося також право користуватися загальним вигоном. Не дивлячись на обіцяні пільги, такий переділ землі за половинною пропорцією, вочевидь, не влаштовував ні військовослужбовців, з яких комплектувалися пікінерні ескадрони, ні решти військових поселян. Тому, як рапортували направлені для відмежування землі землеміри Іванов і Самбулов, –

"оного полку [командир] господин полковник и кавалер Ферзен на военнослужащих того полку чинов земли принять несогласен, прописывая на то повеление его светлости господина генерал аншефа Новороссийской губернии генерал губернатора и разных ординов кавалера князь Григория Александровича Потемкина, что де военнослужащим чинам с их фамилиантами веленно оставаться на прежнем Новороссийской губернии учреждении, в чем того же 1780 года июня 4-го дня его превосходительству господину генерал майору и кавалеру Николаю Даниловичу Языкову из сей экспедиции рапортованно" (ІР НБУВ, ф. V, спр. 1-103, д. 86, арк. 219).

На початок 1780-х років у Дереївській земельній окрузі, яка у цей час входила до складу Крюківського повіту Новоросійської губернії, фактично вже не залишалося вільної (не розданої) землі, що була використана як на збільшення попередньо відведених наділів під заселення поміщицьких слобід, так і на надання нових. Останні по-суті "замкнули" і можливості для збільшення земельного наділу поселян Дереївки і Куцеволівки. Зокрема, на його південних межах уже в 1775 році було відведено 3000 дес. для слободи поручика Пугачевського, названої Ясеноватою, у 1776 році по 360 дес. землі при балці Крутенькій отримали капітан Талапиндов і підпоручик Линь (Линевський). До 1950 дес. зросли наділи майора Аврамова при слободі Плоскій (ДАХО, ф. 14, оп. 1, спр. 51, арк. 14 і зв.).

Розпочалася і скупка (перепродажа) землі, завдяки чому більшість рангових земель та наділ під слободу поручиці Щербакової при річці Омельнику увійшли з 1779 року у межі одноосібної дачі сільця Млини генерал-майора Пищевича, що знаходилася у сусідній земельній окрузі гусарського шанця Земунь (Плахтіївки). На протилежній (східній) стороні Дереївської округи у приватні руки потрапили і так звані "всегдашних ротмистров луга" при усті Жаб’ячої балки. Власне в середині земельної дачі військових поселян опинився також клин землі, де згодом постало сільце Лимани (Олександрівка) неподалік Куцеволівки. Враховуючи, що йдеться про володіння тогочасного губернського землеміра майора Аврамова та його рідні, певні поступки вочевидь робилися і для громади сіл Дереївки і Куцеволівки.

Зокрема, за наявними даними обліку станом на 1785 рік земельна дача сіл Дереївки і Куцеволівки складала вже 8960 дес. (РДАДА, ф. 16, спр. 693, ч. 6, арк. 102), збільшити яку (без урахування побережжя Дніпра та островів) можна було лише малопомітними прирізками вглиб степу при відмежуванні тут новонаданих відводів.

Розподіл землеволодінь у Дереївській окрузі, який склався на час утворення Катеринославського намісництва, без особливих змін зберігався і до кінця ХVIII ст., коли на території краю розпочалося генеральне межування у повітах новоутвореної Новоросійської губернії (1798 рік).

Земельний устрій, що склався в окрузі, досить наглядно фіксує 5-верстова карта з маловідомого Атласу Катеринославського гетьманства 1990 року (РДВІА, ф.846, оп.16, д.20769, арк. 6 зв.), яким уявляв тогочасне намісництво його головний управитель, Світлійший князь Г.Потьомкін.

На карті у межах округи в порядку нумерації зазначені під № 204 – дача Розсоховатого пустища спадкоємців поручика Пугачевського; 205 – сільце Олександрівка (Олександропавлівка) корабельного секретаря Павла Леонтовича, 206 – сільце Орлова Балка підпоручика Устимовича, що перейшло у власність дворянина Левченка; 207 – пустище при Орловій балці, що перейшло до поручика Плахотного; 208 – пустище при тій же балці поручика Дерієва: 209 – сільце Ясенове капітана Пугачевського і дворянина Шутя; 210 – дача колишнього генерального писаря Лядського, що перейшла до вахмістра Нагнибіди; 211 – сільце Олександрівка підпоручика Аврамова, що перейшло до поручика Лауданського; 212 – дача казенних сіл Дереївки і Куцеволівки; 213 – сільце Парне капітана Сологубова, що перейшло до значкового товариша Величка; 214 – рангова дача поручиці Іванової; 215 – сільце Мала Дереївка поручика Дерієва, що перейшло поручику Гапонову; 220 – дача сільця Млини генерал-майора Пищевича, куди увійшли землі частини колишніх рангових дач Дереївської округи; 222 – сільце Мале Крутеньке підпоручика Линя; 223 – сільце Крутеньке майора Талапиндова; 224 – сільце Плоске поручика Аврамова, 226 – пустище Жаб’яча балка військового товариша Руденка; 227 – сільце Жаб’яче колезького асесора Бистрицького; 228 – сільце Леонтовичевка капітанші Леонтовичевої, що перейшло до майора Ляховича.

За останніми перед початком генерального межування відомостями з опису Новоросійського повіту 1798 року безпосередньо у складі дачі сіл Дереївки і Куцеволівки з наявних 8960 дес. землі під садибами (дворами) перебувало 260 дес. (у Дереївці – 160, у Куцеволівці – 100), нараховувалося ріллі 7500 дес., сінокосу – 540, лісу – 200, ще 460 дес. відносилося до непридатних місць. За 5-ою ревізією населення (1795 рік) на цей час у Дереївці проживало 1065 жителів, у Куцеволівці – 718 [36] (РДІА, м. Санкт-Петербург, ф. 1350, оп. 312, спр. 238, арк. 23).

В економічних примітках до опису 1798 року зазначено:

"Оба селения на супесковатом грунте при речищах лиманов, в них жители малороссийские поселяне, платят поземельной оклад, и имеются: в Дериевке церковь деревянная во имя Воздвижения Честного Креста Господня, ярманки бывают: 1-я апреля 23-го в день Победоносца Георгия, 2-я июля 20-го Пророка Илии, 3-я сентября 26-го Иоанна Богослова; в Куцеволовке церковь во имя Покрова Пресвятия Богородицы [37], в тех селениях мельниц мучных ветряных девятнадцать, на Днепре водяных лодейных десять, земля простирается от Днепра пещаная, болотистая и сенные места с лозоватым кустарником, а в степи чернозем, местами гористая, к хлебопашеству способная и в оврагах сенные покосы харошие" (РДІА, м. Санкт-Петербург, ф. 1350, оп. 312, спр. 238, арк. 23).

Відповідно до конфірмованого 7 серпня 1797 року докладу Експедиції державного господарства "О разделении казенных селений на волости и о порядке внутреннего их управления" (ПЗЗ-І, № 18082) вже 23 січня 1798 року було погоджено склад казенних волостей у повітах Новоросійської губернії, за якими Дереївка, Куцеволівка разом з селами Плахтіївка, Калужине, Дніпровокам’янка і Мішурин Ріг увійшли до новоутвореної 4-ї казенної волості Новоросійського повіту, центром якої за серединним розташуванням була початково визначена Куцеволівка (ДАХО, ф.14, оп.1, спр.333, арк. 53 зв. – 54). Згодом, уже у складі Катеринославського повіту, за більшістю населення центр цієї ж волості було перенесено до Мішуриного Рогу.

У тому ж 1798 році було запроваджено норматив для оцінки забезпечення казенних поселян землею виходячи з 15 десятин придатних угідь на душу населення чоловічої статі, з допомогою якого казенні палати мали вирішувати питання виділення додаткової землі для малоземельних поселян за рахунок пустошей та надлишкових земель в дачах інших казенних сіл.

Примітки

36. За даними попередньої 4-ї ревізії 1782 року сумарно у цих селах було зафіксовано дещо більшу чисельність жителів: 2274 душі (ІР НБУВ, ф. V, д. 490, арк. 134) проти 1783 душ у 1795 році. – Уп.

37. Так в оригіналі документа. Фактично з часу утворення діяла Миколаївська церква. – Уп.