Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Андрій Лівицький, лист Костю Мацієвичу, Варшава, 22 лютого 1920 року

Вельмишановний Кость Андріановичу.

Дуже прикро мені було, що ми не побачились з Вами в Варшаві. Багато дечого треба було з’ясувати, але приїзд [Ісаака] Мазепи до Кам’янця затримав мене там. Були безконечні безпартійні наради, пахло навіть переворотом, але нарешті удалось все полагодити. Тільки з есерами становище неясне, можливо, що вони вийдуть нарешті з Уряду, і тоді доведеться Кабінет міністрів поповнити представниками инших українських партій.

Ви бачили з листа [Ісаака] Мазепи, що ніяких надій на порозуміння з большовиками бути не може. Він цілком переконався в цьому і тепер більш вороже відноситься до большовиків, ніж навіть раніше, і большевики, і [Антон] Денікін являються репрезентантами єдиної неділимої Росії, і було б дитячою ілюзією сподіватися на союз або порозуміння з ними. Ніколи Росія того чи иншого кольору добровільно не згодиться на відокремлення України. Тільки наша внутрішня сила і міжнародна ситуація можуть примусити той чи инший уряд Росії піти на порозуміння з нами. Хоч би ми в нашій «лівизні» дійшли до абсурду, большовики не визнають нас, доки ми їх не примусимо до того. Зараз вони охоче пертрактують з «білогвардійською» Фінляндією і буржуазними Естонією, Латвією, Литвою і Польщею, а з нашим соціялістичним Урядом не бажають говорити, і через те не можна мріяти про мир, а лише про боротьбу до побідного кінця. І в цій боротьбі нашими союзниками можуть бути лише ті народи, які теж прагнуть одірватися од Росії. А такими суть Польща, Румунія (через Бессарабію), Прибалтика, Кавказ.

[Ісаак] Мазепа об’їхав значну частину Правобережної України і переконався, що большовики і радянський принцип взагалі не можуть мати якихсь шансів на Вкраїні. Проти всякого навіть українського уряду, який буде займатись експериментами, повстане все населення України. Навіть нашу земельну недоношену реформу доведеться радикально переглянути. Селяне бажають лише порядку, твердої влади і реальної політики.

[Антон] Денікін тільки через те не мав успіху, що вів за собою не регулярне військо, а банди, перед якими блідніють банди большовиків.

Маючи невелику зорганізовану дисципліновану армію українську, можно пройти всю Україну. Овації всього населення України без ріжниці націй зустріне тільки та армія, на чолі якої буде стояти «Петлюра». Великими шансами для нашої національно-державної ідеї являється це ім’я, яке користується надзвичайною популярністю і є символом української державности. Всі розмови про незадоволення [Симоном] Петлюрою, про обурення проти [Симона] Петлюри не відповідають дійсности.

Навпаки: і армія [Михайла] Омельяновича-Павленка, і населення з нетерпінням чекають повороту свого улюбленого вождя і сподіваються, що він прийде на допомогу з армією, яка зараз організується на терені Польщі.

Зараз [Михайло] Омельянович-Павленко займає район Вапнярки – Бірзула, але в стороні від залізниць. З Кам’янця ми послали до нього збройний отряд з грішми. Мали виїхати і три польських старшини. Вони переконаються в настроях нашого війська і тоді вишлють необхідну амуніцію і вступлять в контакт з нашим фронтом.

В Могилеві і Ямполі місцевими силами українськими перебиті большовики і проголошена влада УНР. Представники влади з Могилева і Ямполя були в Кам’янці за директивами. Нами призначений до Могилева подільський губернський Комісар, який виїхав з міліцією. Він по моєму дорученню має установити з Вами постійний зв’язок. Прізвище його Колодожний. Залоги в Могилеві і Ямполі невеликі, і через те дуже бажано, аби Ви надіслали до Могилева той курінь, що мається в Вашому розпорядженню. Тимчасом Олександр Шаповал формує в Кам’янці військову частину, яка має перейти до Могилева і установити сталий стик між польським фронтом і армією [Михайла] Омельяновича-Павленка; як тільки становище в Могилеві буде твердим, весь державний апарат (скорочений), який зараз перебуває в Кам’янці, перейде до Могилева. Прошу Вашої допомоги для Могилева, бо боюсь, що формування О[лександра] Шаповала затримаються, а большовики тимчасом можуть захопити Могилів.

Цей план вироблений нами з [Ісааком] Мазепою в Кам’янці в порозумінні з громадянством і згідно з директивами п[ана] Головного Отамана. Всі розмови про якісь незгоди між членами Уряду не відповідають дійсності. Кабінет міністрів цілком солідарний з Головним Отаманом і цілком одобряє нашу польсько-румунську політику. Я лишаюсь і на далі керуючим Міністерством закордонних справ з осідком в Варшаві до перенесення нашого державного центра на українську територію, де тоді буде перебувати Міністерство закордонних справ. Ми з [Ісааком] Мазепою послали привітання Кубанській Раді, яке в копії прикладаю. Коли наш план здійсниться, армія наша буде базуватись на Дністер, і через те відношення до нас Румунії матиме рішаюче значіння. Формування армії на території Румунії забезпечить в поході до портів Чорного моря. Бажано, аби румунське Правительство прийняло на себе на перших часах видатки по формуванню нашої армії з тим, що ми будемо видавати чеки на Берлін. Так згодилась Польща, якій легше добути з Берліну наші германські марки. Думаю, що й Румунії це не тяжко. А для нас одержати германську валюту з Берліну майже безнадійно. Якраз зараз у нас гостює [Борис] Мартос, який завтра виїжджає до Відня. Інцидент в Кам’янці з арештом Вашого покірного слуги, [Ісаака] Мазепи, [Осипа] Безпалка, [Михайла] Корчинського, [Івана] Огієнка вже ліквідований. Він викликаний лише самочинством і нахабством нижчих агентів польської влади. Сподіваюсь що від польського Правительства ми одержимо відповідну сатисфакцію.

Андрій Лівицький

***

Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 1. – Спр. 170. – Арк. 1-3.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 569-571.