Кость Мацієвич, лист Григорію Сидоренку, Бухарест, 25 лютого 1919
Вельмишановний пане Посол.
Надсилаю Вам для орієнтації деякі матеріяли, з якими Вам буде цікаво познайомитись і з яких Ви побачите, що справа наша зовсім не так зле стоїть, як це удають собі люди, які працюють по віденськім кафе.
Сьогодні особливим гінцем я одержав від І[саака] П[рохоровича] Мазепи ще одного листа, якого не можу подати Вам копію, але познайомлю з найбільш важливими його уступками. Після нарад в Кам’янці [Ісаак] Мазепа їде до нашої армії, де він і зостанеться. Наша армія під командою [Михайла] Омельяновича-Павленка має зараз до 15 000 чоловік. Дуже гарна і міцна, має артилерію, кінноту: їй бракує тільки набоїв. Але і цьому лихові, дасть Бог, запобіжемо. [Ісаак] Мазепа дивиться на варшавську Делегацію не з захопленням і не вбачає в неї якогось сталого акта.
Найбільшу увагу він зараз звертає на організацію армії, яку він і хоче витворити на надзвичайних підставах – фаху військового, дисципліни і карности. Про національний дух він не має ніяких сумнівів, через це усякі експерименти з інспектурою лічить шкодливими і зайвими. В цьому напрямкові, якщо тільки Румунія згодиться, почнемо і ми працювати. Я дуже жалкую, що ген[ерал] [Олександр] Греків, який проїзжав через Букарест, не завітав до мене, я мав багато справ до нього військово-фахових. Може, Ви будете з ним бачитись, то скажіть йому, що якби він захотів, то тут для нього найшлась би відповідна праця. Зараз робимо заходи, аби затримати Могилів, Ямпіль і далі на схід.
Всі наші кур’єри і гінці, які повертаються з України, в один голос кажуть про критичне положення большевиків на Україні. Тифус в їх армії панує так само, як і в нашій. Співчуття вони не мають не тільки у селян, а навіть серед широких кол міського населення, і мене тільки дивує, коли я читаю промови [David’а] Lloyd Georg’а про те, що він сподівається при їх запомозі почати торгувати з Росією. А так як йому потрібні ті сирівці, що є тільки в нас на Україні, то всі надії його, значить, покладаються іменно на неї. Дивно, що раз опарившись на російських генералах, [David] Lloyd George тепер повернув на російських большевиків, знов проминувши нас. Втретє доведеться-таки звернутись до нас, але, мабуть, англійське громадянство тоді розбереться в тому, що таких помилок не варто робити. Окрім того, що вони коштують мільйонів людей ні в чому неповинного народу, вони держать в голоді людність Европи, яка б досі мала б давно український хліб.
Повинно сказати, що праці нам на Україні, дякуючи [Антону] Денікіну, большевикам і нашим повстанцям, буде велика сила. Головне завдання і перше – це транспорт, який, дякуючи тому, що большевики держаться переважно панцерниками, селяни руйнують немилосердно. Через те-то Україна може будуватися або з заходу, або з півдня, з Одеси. Певне, що останній шлях є кращий, бо тут ми можемо мати морем американську запомогу. [Євмен] Лукашевич має вже готовий вироблений план праці в цьому напрямкови і, коли нам пощастить, по весні захопить південний район, а на нього всі наші бажання, то до зими ми будемо мати вже щось міцне і стале. Дуже можливо, що мені доведеться перебратися до Варшави, цього хоче пан Президент Республіки і [Ісаак] Мазепа. І справді наші відношення до поляків приймають якийсь небажаний характер. Нема справжньої лінії і справжнього порозуміння. Починається щось таке, що скидається на відношення до німців. Сами закликали, сами просили допомоги, а тепер починаємо бути незадовольненими. Коли я був в Варшаві, то бачивсь з Міністром внутрешніх справ [Stanisław’ом] Wojciechowski’м, який прямо мені сказав, що «раз Ви нічого не робите по адміністрації і заснованню влади в місцях нашої військової окупації, то ми повинні це сами робити». І ми справді нічого не робимо, окрім «нарад» і висилки агітаторів есерів. При запомозі наших українських поляків з Центральної Ради натрапили на шлях призначення сюди поляків наших демократів, які можуть зостатися і при нас. Я дуже цьому спочуваю і бачу в цьому великий крок вперед к розв’язанню нашої справи на Поділлю і Волині.
З долучаємих проектів тимчасового державного устрою України Ви бачите, що в нас починається оздоровлення і резолюція есдеків, яка з’являється платформою Уряду, теж непогана.
Всього кращого. Бажаю Вам успіху в Вашій важкій праці.
Ваш К[ость] Мацієвич
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3581. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 4-5.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 544-545.