Справоздання губерніяльного комісара від 12 листопада 1919
З тижневих докладів Новоушицького повітового комісаріату за час від 1 по 19 жовтня 1919 р[оку] показується, що в повіті тім залишилося багато етапних стаційних комендатур, які не маючи в цей мент вже може й рації биту, щораз частіше втручаються в компетенцію адміністраційної влади повіту, чим наносять очевидно тільки хаос і понижують престиж цивільної, повітової влади адміністраційної у населення. Часто, приміром, трапляється, що ці команди при озброєній силі без відома і згоди повітового комісара під видом трусів для розшуку зброї, забирають у селян послідній кожух і штани, послідню свиню, коней з екіпажем і т[ак] д[алі], тілько через те, що комендантові вони вподобалися, дальше жовніри Миньківського коменданта побили батька селянина Василева тільки за те, що на зарядження повітового комісара Лазаренка були видворена з його власної хати жінка дезертира Хамача, котра незаконно жила. У ремісника Н[ової] Ушиці, Семена Йосиповича Щепківського, який і своєю численною сім’єю жиє тільки з того, що через день заробить, забрали жовніри під загрозою рушниць весь його штрумент столярсько-стельмаський, а коли повітовий комісар звернувся до етапного коменданта Н[ової] Ушиці з візнанням, щоби цьому бідному ремісникові повернено забраний штрумент, то комендант не тільки штрументу не повернув, але ще обідливо відповів на письмі яке тут долучається: «впрочім ми не обов’язані давати вам які-небудь пояснення і прошу на будуче в не свої річи не втручатися».
Такі самовільні події зі сторони стац[ійних] етапних комендатур не можуть на будуче ніяк повторятися, бо річ ясна, що населення, видячи безсильність єдиної компетентної повітової влади адміністраційної, перестає зовсім числитися з нею, та прийде до небажаного переконання, що для нього (населення) немає такого рятунку перед самоволею команд військових.
Про ті самовільні події стац[ійних] етап[них] коменд[ант] Н[ово] Ушицього повіту повідомляється рівночасно Міністерство військових справ та Диктатуру З[ахідної] О[бласті] У[країнської] Н[ародної] Р[еспубліки] з проханням припинення їх відповідними зарядженнями зваживши однако ж, що подібні події військових команд також і інших повітах нерідко появляються, як це на відбутім тут щойно з’їзді повітових комісарів виявилося, заходить конечна потреба радикальної заради сему лихові через видачу ухвали Ради Народних Міністрів, котра би рішучо і під строгою відвічальністю заборонила військовим командам запілля під яким-небудь видом вмішуватися в компетенцію цивільних повітових властей адміністраційних, як також переводити хоч би найконечнійші реквізиції без відома, згоди і участи тої ж влади зглядно її представників.
При тій нагоді подається до відома заразом сучасний стан цього ж повіту:
1) Народна самоохорона заведена досі тільки в деяких селах згаданого повіту. Причина тому тая, що селянство до організації народної самоохорони відноситься негативно, одні требують за се платні, другі домагаються, щоб їм державою видана потрібна для цього зброя, інші бідні кажуть, що вони самі не маючи чого боятися, не будуть багачів обороняти, а в кінці є і такі, котрі без участи цих бідних бояться самі самоохорону організувати. Містечкові самоохорони всюди поорганізовані і службу свою сповняють в контакті з міліцією. Натомість в многих селах прийнялася інструкція «ночних обходів», котрі відбуваються по черзі всім населенням села, або декуди наймленими на кошт села нічними вартівниками. На перешкоді в зорганізуванню народної самоохорони стоїть ця обставина, що населення не бачить для себе із цього користі, під час коли «нічна варта» береже його майно і особу. Треба сподіватися, що з таких «нічних обходів» чи «нічних варт» згодом дасться зорганізувати «народну самоохорону», бо ходить о те, щоб населення звільно зрозуміло конечність такої самоохорони.
2) Мобілізація в цім повіті переведена і закінчена, при допомозі військових відділів забрано примусово майже віх призваних. Вислід мобілізації такий: з 7 серпня по 11 жовтня 1919 р[оку] прибуло на збірний пункт до військового начальника: старшин тридцять чотири, урядовців вісім, фершалів чотирнадцять, підстаршин п’ятсот двадцять п’ять, козаків п’ять тисяч триста дев’яносто один – разом п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят два. З них прийнято: старшин сімнадцять, урядовців чотири, фершалів дев’ять, підстаршин чотириста вісім, козаків три тисяч двісті. Забраковано: підстаршин вісімнадцять, козаків вісімсот дев’яносто чотири – разом чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят. Звільнено по закону від 13 січня ц[ього] р[оку]: урядовців один, фершалів один, підстаршин дев’яносто один, козаків вісімсот дев’яносто чотири – разом дев’ятсот вісімдесят сім. Одержало відпуск по хворости: старшин шістнадцять, урядовців три, фершалів чотири, підстаршин дев’яносто один, козаків вісімсот дев’яносто чотири – разом одна тисяча вісім. Розбіглося зі збірного пункту: підстаршин один, козаків сорок один – разом сорок два.
Рекрутів з 1 серпня по 11 жовтня ц[ього] р[оку] прибуло одна тисяча сорок один. Дезертирство шириться в страшний спосіб так з частин як і з фронту. Буває так, що ушицькі дезертири залишаються по селах і лісах Могилівського повіту, а могилівські переховуються в Ушицькім повіті. На донос сельських і волосних комісарів виловлює міліція дезертирів, але всі прийняті міри небагато помогають, бо відставлені до військового начальника дезертири через котрий час знову появляються в селі. Дезертири караються начальниками та передається їх до покарання військовому надзвичайному суду, який одначе замало проявляє енергії.
3) Адміністративний апарат волості і села наладжений. Волосні комісари вибрані всюди з людей підходячих, сельські комісари не всюди відповідають своїм завданням, багато з них не посідає адміністративного досвіду, позаяк здебільше є то нові люде, котрі давніше старостами сільськими не були і населення до таких відноситься байдуже. На меті мається перевибори сельських комісарів і їх остаточне затвердження на підставі опінії волосних комісарів.
4) Міліція всюди зорганізована, обов’язки сповняє вдовольняюче. В повіті є тридцять вісім чоловік кінної і сто шістдесят чотири чоловіка пішої міліції. Повіт розбитий на сім міліційних участків. Ніколи на час міліція не одержує платні, не виплачено залежної платні за червень, липень і серпень ц[ього] р[оку], кредити на міліцію досі не відкриті. Охоронна сотня формується, кадр її складається з тридцяти п’яти людей.
5) Рідше помічаються випадки вбивств та пожеж, в деяких волостях зачали самовільно рубати ліс, але прийнято міри для припинення й показання виновних.
6) Антидержавної агітації відкритої в повіті немає, за нею таємно слідять агенти карно-розшукового відділу.
7) Щодо міжнаціональних відносин то в деяких селах селяне відносяться ворожо до жидів і поляків, причина щодо жидів – їх спекуляційна робота, щодо поляків – слухи, що польські пани хочуть відібрати землю.
8) Інформація населення. Волосні інструктори є всюди, але не всі вони сповняють як слід своє завдання: обмежуються вони лиш до поширення літератури, та від часу до часу на сільських сходах інформують населення. Наказано зараз волосним інструкторам давати допомогу в боротьбі з дезертирами і по збору одягу для армії.
9) Санітарні відносини в повіті дуже погані. По всіх селах шириться тиф і дизентерія. Всі шпиталі переповнені хорими козаками, так що для цивільного населення немає місця. В повіті є всього чотири лікарні земських, а заходить конечна потреба заснувати негайно кілька епідемічних бараків, на що не достає коштів.
10) Земельні управи відновлені, але для успішної їх праці брак відповідних людей, а для переведення земельної реформи брак на місцях фахових сил. Селяни бажають, щоб негайно нарізати їм землю, щоби поміщицькі і церковні землі перейшли в їх користування та щоб кожний вже знав, що на нього припаде.
11) Справа постачання не наладжена як слід; повітовий продовольчий відділ функціонує, але волосних продовольчих відділів поки що нема. Зараз йде праця головно в тім напрямку, щоби обезпечити армію хлібом, одягом і обувою, для чого продовольчий відділ робить заготовки й закладає майстерні.
12) Списки родин призваних на військову службу при волосних управах заготовляються; трудність справляє строге повірення, хто дійсно служить при війську, а хто дома, дезерція тоже гальмує всю роботу.
13) Культурно-просвітні організації щойно починають свою роботу, але помічається брак людей для тої праці. Місцеве духовенство й учительство відноситься зовсім байдуже до культурно-просвітної й національної справи. В Новій Ушиці засновано «Українську громаду», котра час від часу улаштовує віча й вистави.
З вищепредставленого приходиться до слідуючих висновків:
1) Щоби робота місцевих органів влади була нормальною і успішною, треба передовсім подбати про добір на всіх становищах людей совісних, чистих і характерних до праці охочих і щирих та на дане становище уздібнених.
2) Для волосних і сільських комісарів треба шляхом закону виміряти і усталити платню, яку при розкладці податків належало б узгляднити і разом з податками від населення волості зглядно села осягнути.
3) Для міліції та для інструкторів-інформаторів треба конечно платню майже вдвоє збільшити та своєчасно кредити на сю ціль відкривати, бо й найкращі працівники становища свої покидають, коли на час при теперішній дорожнечі платні не одержують.
Губерніяльний комісар Поліщук
Оригінал Міністру внутрішніх справ, машинопис
ЦДАВО України Ф. 1092. – Оп. 2. – Спр. 70. – Арк. 10-12.