Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історичні джерела / Поселення задніпрських місць… / 57. Указ генерал-майора І.Глєбова від 24 лютого 1754 року з дозволом…

Поселення задніпрських місць
до утворення Нової Сербії

57. Указ генерал-майора І.Глєбова від 24 лютого 1754 року з дозволом значковому товаришу Хомі Лиху на заселення слободи
при річці Омельничку

Пивовар А.В.

Копія. Надіслано при рапорті генерального обозного Семена Кочубея від 15 квітня 1754 року малоросійському гетьману Кирилу Розумовському

УКАЗ Ея ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА, САМОДЕРЖИЦИ ВСЕРОССИЙСКОЙ ис канцелярии Коммисии о поселении здесь в Новой Сербии виходящого ввечное Ея ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА подданство и в службу в новоучрежденнии полки поверених православних народов Полтавского полку, сотни Келебердянской значковому товаришу Фоми Лиху. Поданним тим доношением обявляю, что желаешь ты приречки Омельничку в урочищи Крутенькой, ниже Княжой балки осадить слободу, на которую с тобою желают перейти здешнего заднепрского безуказного поселения духовния и мирския обиватели, а именно: села Бутовки шестнадцать, села Плахтеевки тридцать два, села Дереевки шестнадцать, деревни Джепки шесть, деревни Манзуровки двадцать шесть, всего девяносто пять человек. Просишь, даби тебе на обявленном месте, с желающими с тобою показанних сел и деревень малоросийскими жителми поселится дозволить и под поселение определить места отвесть, и о том бы переселении дать указ.

И по Ея ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА указу в канцелярии Коммисии опоселении сербов определено по числу оних желающих обивателей отвесть на вишеписаном обисканом месте на каждой двор, кои семею будет жить, земли поддвори, огороди и гумна вдлину по тридцати, а вширину по пятнадцати сажен и разначить особо каждому двору для знаку вехами и меж тим поселением зделать обикновения улици, и для знака поставить вехи ж, и ради отводу и показания каждому желающему велено отдать всмотрение тебе, и при том поселении оставить способное место построение кзакритию укрепления, в коих оприч церкви, священничества с причетниками, також сотничества дворов и школ никакому строению небить, а те укрепления по времени имеют быть строени теми ж поселяющими людми, о чем // инженер и капитану Фонвитверу предложено о тебе оние отведение места по разначению от того капитана принять в смотрение свое и будущою весною всем желающим с тобою поселится више писаним обивателям каждому под строение отвесть те назначение места и строить, даби все строились и селились против отводу порядочно.

А понеже ти жительство имеешь на той стороне Днепра, Полтавского полку в местечке Келеберде, а на здешней стороне имеешь потому ж хутор с имуществом, того ради от меня о такових же живущим на той стороне Днепра, а на здешней имеющим хутори и протчее, желающим здесь на поселении бить к високой опробации представлено Правительствующему Сенату. Повелено де будет такових принимать, а до того притом поселении осадчиком тебе быть по желанию обивательскому определяется. И для того накрепко смотреть, дабы каждой поселяющий под поселение места занимал пропорциею отведеной земли и на оной би строился, а другова б двора земли нихто незахвативал, чтоби одним преддругими обид и от того жалоби, а иногда либо соров и драк произойти немогло.

На тож поселение принимать тебе, кроме вишеписанних желающих обивателей других ис протчих сел и деревень самопожелающих одних малороссийских обивателей, и потому ж им показивать вишеписаную ж пропорцию земли, а паче стараться ко интересной прибели нарочно, особливо виходящим ис Польщи семями, чиня им в том всякое благодеяние, даби на простирающой слух большим числом виходить могли; только с накрепчайшим осмотрением, даби те приходящие ис Польщи били существение малоросияни, самопереходци отсюда или из внутри Малороссии, или хотя и тамо в Польще народившиеся, но отци или еще и деди их туда из Малороссии // зайшли, а кроме такових сущих поляк, также ис той сторони Днепра иногда либо приходящих малоросиян отнюдь ниодного под показанием не принимать и из других такових же поселений неперезивать.

И бить тебе в команде со всеми поселяющими в послушании у определенного по указу Правительствующего Сената для лутшого смотрения новопоселяющих слобод Киевского гарнизона капитана Аникити Бикова, поордерам которого обовсем исполнение чинить, и очем подлежит представлять ему, также повсем поселяющих помесячно к нему ж репортовать с показанием имен /:и из других такових же поселений неперезивать:/ кто имянно откуда пришел, ис козаков или посполитих, или же ис подданих бивших чиих и ктож из них имянно действительно построялись. Оним же поселяющим людям найкрепчайше приказать, а паче самому тебе крепкое смотрение за ними иметь, даби они в Новую Сербию как для рубки лесу, так для косбы сена, ради ловли зверей и незачем отнюдь невходили, и ссори между собою неделали, а довольствовались бы в своих дачах под наказанием.

Имеющее ж у предявлених обивателей жилое строение велеть добровольною ценою продавать новопоселяющему народу в Новой Сербии, а естли уже никто покупать небудет и бестого ония люди доволни будут, то перевозить на новое поселение, которое ж строение есть, что никто за ветхостию покупать небудет, также за тою ветхостию или по обикновению здешнему мазочное и перевозить неможно, оное оставлять в тех же местах, тка как донине есть, а ломать отнюдь невелеть и недопускать, ибо оное сламав имеет бить праздно лежать. И значковому товаришу // Лиху чинить о том посему Ея ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА указу февраля "24" дня 1754 году.

В подлинном подпись таков:

генерал майор Иван Глебов;

писарь полковой Григорий Бачинский.

ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, спр. 1355-в, арк. 312-314. Копія.

Примітка:

В архівних матеріалах установ колишньої Гетьманщини нам не вдалося відшукати копій інших указів на заселення нових слобод [1] за виключенням окремих згадок про отримання таких дозволів. Зокрема, із вищенаведеної справи 1355 маємо такі відомості за 1753 рік про надання дозволу на осадження слободи цибулівському козаку Кирилу Вовку (сл. Аджамка), за 1754 рік – значковому товаришу з Кременчуцької сотні Михайлу Авраменку (сл. Овнянка), атаману села Камўянки Потоцької сотні Івану Коту (з ним 100-110 бажаючих) на заселення слободи в урочищі Вўязівку за Мішуриним Рогом (біля Бородаївки).

З окремих справ архіву Київської митрополії (ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1020 і 1024) про відкриття церков і призначення священиків у новопоселені слободи, серед їх осадчих бачимо Андрія Головка, колишнього цибулівського козака (в 1742 році згадується як "умершого кошового Ивана Малашевича свойственний козак знатний"), осадчого, потім сотника слободи Бешки при урочищі Кривому Плесі; колишнього атамана села Золотарівки, осадчого слободи в урочищі Мурзинка Василя Петрика і його сусіда по хутору на річці Макарисі – значкового товариша з Хорольської сотні Лубенського полку Павла Дика, родом з-під Крилова, призначеного мурзинським сотником; колишнього значкового товариша Миргородського полку (з села Крукова) Йосипа Чечеля, осадчого, а потім сотника слободи Верблюжки; колишнього хорунжого Цибулівської сотні Петра Погрібного, осадчого слободи Грузької; козака з міста Цибулева Семена Сича, осадчого слободи Плетений Ташлик, пізніше – сотника слободи Висі; козака містечка Глинська Матвія Сіренка, осадчого, а пізніше сотника слободи Домоткані (Глинської); козака з села Кам’янки Потоцької сотні Петра Кота – осадчого, а пізніше сотника слободи Зеленої; колишнього цибулівського жителя Якима Лелеку, осадчого Інгульської слободи (Лелеківки).

Але навіть з урахуванням трьох перших слобод, заселених вихідцями з Архангелогородської сотні (Тернівка або Новоархангельська, Липняжка або Красна і Вись), заселеної вихідцями з села Ухівка Цибулівської сотні слободи у вершині Камўянки (Інгульської), слободи Преградської для міщан новозбудованої фортеці Святої Єлизавети, а також колишніх задніпрських сіл Полтавського полку, які не ввійшли до складу Нової Сербії (Мишурін Ріг, Кам’янка, Калужине, Буянське, Бородаївка і Пушкарівка та новозаселена слобода біля хутора Тройницького), в більшості з яких впродовж 1754-1756 років були закладені також церкви [2], згаданий перелік новозаснованих слобод є далеко не повний. Іван Глєбов, який безпосередньо очолював процес заселення нововідведених територій, в донесенні Кирилу Розумовському від 26 липня 1754 року повідомляє про заснування 26 таких слобод (ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, спр. 1355, арк. 372), відомості про які, на жаль, не додано [3].

Детальні відомості про жителів Слобідського козачого полку з зазначенням місць їх попереднього проживання до виходу на поселення містяться в пізнішій "Переписи Слобоцкого казачего полку по окончании минувшего 1758 года", яка зберігається в матеріалах Сенатського архіву (РДАДА, ф. 248, оп. 39, спр. 2888/405, арк. 111- 490). Зважаючи на значний обсяг документу, нижче приводяться вибіркові дані лише про сотників та осадчих новопоселених слобод на час проведення перепису:

Назва слободи Прізвища сотників і осадчих Звідки за походженням
Орел осадчий Василь Черніченко з козаків Архангелогородської сотні
Добрянка сотник Йосип Табанець з Запорозької Січі, за походженням з м. Умані
Новоархангельська сотник Юрій Константинов з м. Архангельська, де був сотенним писарем
Ольшанка сотник Микола Донець з польського села Торговиці
Красна сотник Матвій Тавровський з Петроострова, де жив в числі значкових товаришів
Плетений Ташлик сотник Василь Мовчан з волохів м. Шаргорода Подільської губернії
Виска сотник Семен Сич з м. Цибулева
Грузька сотник Василь Кошовенко з м. Цибулева, де був атаманом
Інгульська підпрапорний Яким Лелека з м. Цибулева
при фортеці Св. Єлизавети сотник Михайло Касай з м. Цибулева, де був сотенним атаманом
Аджамка сотник Кирило Вовк з козаків м. Цибулева
Кам’янка сотник Онуфрій Калмаз з Голтвянської сотні, де жив значковим товаришем
Мурзинка сотник Павло Дик з м. Цибулева, де жив значковим товаришем
Бешка сотник Андрій Головко з м. Цибулева, де був в атаманах
Овнянка сотник Михайло Авраменко із значкових товаришів Кременчуцької сотні
Верблюжка сотник Йосип Чечель з с. Крюкова, де жив значковим товаришем
Зелена сотник Петро Кот з козаків с. Кам’янки Потоцької сотні
Омельницька сотник Хома Лишевський з хуторів на р. Омельник Келебердянської сотні, де жив значковим товаришем
Комісарівка осадчий Федір Похил з козаків Мішуриного Рогу
Калужина сотник Василь Робота з хуторів на р. Омельник Полтавського полку, де жив значковим товаришем
Свистунівка сотник Федір Бутович з м. Переволочни, син бунчукового товариша
Мішуринорозька сотник Пилип Устимович з м. Власівки, син значкового товариша
Буянська сотник Василь Кривець з с. Петроострова, де був атаманом
Тройницька сотник Семен Добровольський з польського м. Лисянки, "вихрищен из жидов"
Кам’янка сотник Андрій Гегела з м. Переволочни, де жив значковим товаришем
Бородаївка старший сотник Неділко-Воїнов з Цибулівської сотні
Домоткань старший сотник Матвій Сіренко з козаків м. Глинська
Пушкарівка сотник Павло Космина з хорунжих м. Крилова

Крім того, перепис 1758 року містить відомості (без осадчих) про жителів слободи на усті річки Калинівки, розкольничої слободи Злинка біля Росоховатих байраків, слободи Жовтої та хутора військового товариша Макогона.

[1] За указом Глєбова від 22 грудня 1753 року під нове поселення відводились території "от Красной черты вниз по реке Синюхе, от устя реки Мазницы и оною под оною позначенной черты и тою через реки Плетенова и Черного Ташликов, Ингул, Ингулец, Отжамку и протчие до Днепра" (ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 12277, арк 151 зв.).

[2] При розгляді Синодом у 1756 році питання про утворення самостійної протопопії фортеці Святої Єлисавети новопризначеним протопом Іоаном Орловським було подано наступний список слобід з церквами: "Архангельская, Красная, Плетеный Ташлык, Виска, Груская, Аджамка, Каменка, Мурзинка, Бешка, Овнянка, Верблюжка, Зеленая, Княжие Буераки тожь, Омельницкая, Калужная, Каменка Большая, Фелшанец, Мишурино тожь, Буянская, у хутора Троицкого, Бородаевка, Домоткань, Пушкаревка, мещанская Преградская" (Покровский Н. Русские епархии в ХVI-ХIХ вв., их открытие, состав и пределы. – т. 2. (ХVIII век). – Казань, 1913, с. 663).

[3] З роботи катеринославського архієпископа Гавриїла (Розанова) маємо наступні відомості 1756 року про склад слобід в окрузі фортеці Святої Єлизавети: "слободы Преградская мещанская, Аджамка, Мурзинка, Бешка, Овнянка, Верблюжка, Желта, Омельницкая, Вороновка у бывшего хутора Тройницкого, Мишуринорожский рештамент, слободы Буянская, Каменка, Калужина, Бородаевка, Домоткань, Пушкаревка, слобода Ближних буераков, Ингульская, Комисаровка, Грузкая, Висска, Плетеный Ташлык, Красная, Ново-Архангельск, Ольшанка, Добрянка" (ЗООИД, 1851, т. 3, с. 85). В цьому переліку Гавриїл нараховує 27 слобід. Але очевидно їх було лише 26, враховуючи, що Інгульську слободу в Ближніх байраках автор чисто штучно представив як два окремих поселення. Щодо назви слободи Воронівки, вона в подальшому фіксується переважно в церковних документах (очевидно походила від імені першосвященика з роду Вороновських).

Опубліковано: Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття. – К. : Академперіодика, 2003 р., c. 237 – 239.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2785

Модифіковано : 17.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.