Бджола

Софія Малильо

Мій творчий дух знеміг в самоарешті,

На дибі лютих, смертницьких страждань,

Та після Колими і самокатувань,

На схилі віку, знов ожив, нарешті.

Йому не хто-зна як уже буяти.

Йому б – тепло, та сонце, та квітки.

Якусь там дещицю нектару в щільники

Він все ж таки повинен ще надбати.

Хай той нектар нінащо й не згодиться,

Однак нікому й не спричинить зла.

Живе на світі божому бджола,

Серед комах – невтомна трудівниця.

18/III-1990.