Життя. 1

Софія Малильо

Життя дає то радощі, то сльози,

то світлу благодать, то чорний сум,

то мир гармонії, то згубні грози,

що волю гнуть, як вітер верболози,

і сушать дух, мов навісний самум.

Життя – химерне, словом невимовне:

то любе серцю, мов безцінний дар,

немов натхненне дійство молитовне,

а то – ненависне, бо муки повне

і непосильне, як важкий тягар.

Я досхочу пила вина зневіри.

Не раз боялась: душу погублю.

О Господи, ласкавий ти без міри!

Ти дух мій вивів на стежину Віри.

Молюсь тобі й життя благословлю!

7/VI-1991.