«Діла ні дні – ніщо не тішить ум…»

Софія Малильо

Діла ні дні – ніщо не тішить ум,

коли в душі нема живого Слова,

і навіть дружня зустріч і розмова –

не лік на сум.

Без творчості – до самозабуття! –

немов у бурю блискавкою вбите,

кайданами кріпацькими сповите,

пройшло життя.

Та дух не вмер, хоча мільйони раз

в безмірних муках умирав щомиті.

Природо-Нене! Тайни твої – скриті

від вбогих нас.

Тож поверни частинку сил мені,

що витекли у болі та боріння.

Дай часу ще для творчого горіння

в самотині.

28/XI-1990.