«Я не читала Гегеля ні Канта…»

Софія Малильо

Я не читала Гегеля ні Канта,

Ні інших філософії світил.

Була в житті в нас інша домінанта

Та інша мірка для духовних крил.

Була у нас одна-єдина мірка, –

«Короткий курс» для серця та ума,

Одна – над всі світила – справжня зірка,

А інші – мов ковтнула хижа тьма.

Було, було жадання їх читати,

Був лютий голод пізнання-знання.

Та от – на Колиму прийшлось помандрувати,

Життя прожити вбого й навмання.

А вже тепер – і думати даремно.

Не причаститись вже вселюдських знань.

Я знаю геніїв ледь-ледь що поіменно, –

І то – одне з важких моїх страждань.

Не я одна таку зазнала долю.

Мільйони скривджених катами – звідусіль –

Кляли й клянуть насильство і неволю, –

І то – ще більший, ще гіркіший біль.

І знов питання, те ж, сакраментальне:

Коли настане благодатний час,

Щоб мислення вселюдське, всезагальне

Над догм убогість підняло знов нас?

1/VI-1990.