«Я сама не знаю, хто я завтра буду…»

Софія Малильо

Я сама не знаю, хто я завтра буду.

Дух ожив зненацька і шукає шлях.

Серце неспокійно стукає у грудях,

І людські тривоги жевріють в чуттях.

Доле моя, доле невимовно чорна!

Не минув нас, доле, всенародний жах.

Нас перемололи безпощадні жорна

У фатально лютих, катівських руках.

Рідного народу частка невід’ємна,

Я у вир насилля впала, як і Він.

Є в душі народній сила незнищенна,

Що його підніме з горя і руїн.

Він – у нас, ми – в ньому всі воскреснем знову,

Зорями надії освітився світ.

Матері! Співайте діткам колискову,

Дайте їм в майбутнє честі заповіт.

11/IV-1990.