Додаток № 4 [Порядок роботи Собору]

1/14 жовтня 1921р. в м. Києві

Всеукраїнська Православна Церковна Рада

Порядок відкриття і праці

Всеукраїнського Православного Церковного Собору

1. Привітання Собору від Всеукраїнської Православної Церковної Ради і відкриття Собору.

2. Затвердження наказу Собору.

3. Обрання почесного Голови Собору.

4. Обрання Голови Собору.

5. Обрання решти членів Президії Собору.

6. Привітання Собору.

7. Заслухання наказів з місць.

8. Вступна інформаційна доповідь про ВПЦР і скликання ВЦС – М. Мороз і Ів. Тарасенко.

9. Православна віра, канони і Всеукраїнський Церковний Собор.

1/14 жовтня 1921 р.

10. Взаємовідносини межи Українською церквою і другими церквами – протоієрей В. Липківський і В. Чехівський.

11. Внутрішній устрій церкви – протоієрей В. Липківський, В. Чехівський і О. Куниченко.

12. Рідна мова в церкві – протоієрей Н. Шараївський.

13. Церковні співи – П. О. Козицький [24].

14. Мистецтво в церкві – Щербаківський [25].

15. Українські церковні звичаї – [о. С. Рклицький].

16. Удосконалення церковного богослужіння – прот[оієрей] В Липківський.

17. Відокремлення церкви від держави – В. Чехівський.

18. Життя парахвіяльних церков – В. Чехівський.

19. Монастирі в українській церкві – прот[оієрей] В. Липківський.

20. Засоби та кошти утримання працьовників церкви і органів керівництва церквою – М. Пивоварів і М. Мороз.

21. Устрій (статут) Української Православної Автокефальної Церкви – М. Мороз, П. Погорілко [26], К. Соколовський [27], і Г. Вовкушевський.

22. Відновлення (Церковної ієрархії) – В. Чехівський.

23. Біжучі справи (допомога голодним братам).

Примітка: Засідання Всеукраїнського Православного Церковного Собору відбуваються у Києво-Софійському Катедральному Соборі.

Ф. 3984. – Оп. 1. – Спр. 57. – Арк. 11. Копія.

Примітки

24. Козицький Пилип Омелянович (1893 – 1960) – український композитор, музикознавець, диригент, фолькльорист. На Соборі – автор доповіді про необхідність впровадження в церкві під час служби загальних співів.

25. Щербаківський Данило Михайлович (1877 – 1927) – мистецтвознавець, етнограф, археолог, професор, член постійної комісії УАН по складанню біографічного словника діячів України (1919 р.), а також комісії по дослідженню Софійського собору.

26. Погорілко Павло – з 1914 р. законовчитель у Київському училищі, священик. З 1917 р. – член Центральної Ради від духовенства. На з’їзді Київщини (травень 1921 р.) заочно обраний кандидатом в єпископи УАПЦ. Влітку 1921 р. ВПЦР вирядила його до Грузії як кандидата на висвячення Грузинським патріархом (Див.: Част. II, док. № 19). Не погодившись з всесоборною висвятою митрополита, відійшов від УАПЦ. Пізніше висвячений єпископом «Живої Церкви» в Москві. У 1925 р. був учасником створення Соборно-єпископської церкви («Лубенський розкол»). Очолював на Поділлі самостійну релігійну організацію БОПУПАЦ. Заарештований наприкінці 1920-х рр. Подальша доля невідома.

27. Соколовський Ксенофонт (1871 – ?) народився в с. Горинки, Кременецького повіту в родині псаломщика Фоми Соколовського. У 1881 р. поступив у Кременецьке духовне училище. В документах Собору згадується в сані протоієрея. У 1921 – 1922 рр. був завідувачем бібліотеки ВПЦР, а також мав уповноваження від ВПЦР по українізації парафій на Київщині. Через його доповідь (див.: Част. І, док. № 7, дод. 7) на Соборі виник розкол щодо канонічності соборної висвяти митрополита УАПЦ.

Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 38 – 39.