Визнано незадовільною

І.Куликов, спецкор «Київської правди». м.Славутич

роботу адміністрації на засіданні партійного бюро

[І тут, і всюди – скрізь погано]

Слово «вперше» у Славутичі можна почути дуже часто. Перший кілок, перший будинок, перші успіхи, перші невдачі… Відбулося й перше засідання партійного бюро тресту «Славутичатоменергобуд» [1].

Я теж уперше в Славутичі. Щоб з’ясувати загальну картину, відчути ритм будови, побував на об’єктах майбутнього міста, зустрічався з людьми, вникав у форми і методи організації праці, чергував на «гарячому» телефоні у кабінеті секретаря Прип’ятського міськкому партії Г.А.Гаврилова, куди збігається практично вся інформація з гігантської будови, побував на кількох нарадах, оперативках і летучках тресту, на яких вирішувалися найрізноманітніші виробничі проблеми, їх вистачає. Дивуватися нема чого. Тисячі людей, безліч техніки, сотні об’єктів. А строки не чекають.

Сам трест створено у лютому. Але є й бригади-немовлята. Їм – від тижня до місяця. Ані традицій, ані справжньої згуртованості. Простої – взагалі ворог номер один, а в час становлення колективу – тим більше. Звичайно, кожен шукає винуватця: що заважає ритмічній роботі будови?

Відповісти непросто. Однозначної відповіді немає. Причин багато. Саме цьому питанню й було присвячено перше засідання нещодавно обраного партійного бюро тресту «Славутичатоменергобуд». До нього готувалися два тижні. Плановики, економісти, інженери аналізували причини відставання, шукали витоки безгосподарності. Всі розрахунки замикалися на управлінні виробничо-технічної комплектації. Тож не випадково партійне бюро сформулювало питання так: про роботу адміністрації і партійної організації УВТК по наведенню порядку на виробництві, створенню нормальних умов праці колективу тресту. Забігаючи наперед, скажу, що розмова на бюро відбулася принципова і безкомпромісна.

Справа в тому, що будова вже вирішила першочергове завдання – закладена необхідна матеріально-технічна база для виконання належного обсягу робіт. І нині трест перенасичений технікою і матеріалами. Справа за дбайливим і раціональним витрачанням ресурсів. Тим часом у складських приміщеннях панує безладдя, відсутній облік і контроль за рухом матеріалів. Наднормативні простої вагонів під розвантаженням стали звичайним явищем. Лише протягом квітня вони перевищили 25 тисяч вагоно-годин. Сплачено понад 40 тисяч карбованців штрафу. Практично не існує графіків поставок матеріалів і обладнання, роботи автотранспорту. Погано організовано роботу нічних змін на розвантаженні вагонів. Виконавська і трудова дисципліна спеціалістів далека від належної. І як результат недбалості – сходження з рейок двох вагонів з вантажем. Крани на залізниці часто простоюють. Проте перевірка, проведена партійним бюро, засвідчила, що всім кранівникам у табелі відмічено по 12-14 годин роботи.

Як же так? Що робиться для вирішення наболілих проблем? Адресуючи це питання заступнику начальника тресту по матеріально-технічному постачанню і транспорту М.Т.Червинському, секретар партійної організації В.М.Торчишник вправі був розраховувати на таку ж пряму відповідь, підкріплену фактами і аналізом зробленого. Та, на жаль, Микола Терентійович до переліку недоліків, наведених партійним бюро, додав ще з десяток позицій: цього нема, того не вистачає, тут недороблено…

Але ж це відомо і так. Нез’ясованим залишилося головне: що планує зробити керівник для докорінного поліпшення стану справ. На жодне запитання члени бюро не одержали чіткої, конкретної відповіді. «Я людина нова, другий місяць працюю… але зробимо, налагодимо, розгорнемо»… Звичайні слова – обіцянки. Але ж їх не покласти у фундамент будови, не замінять вони перекрить або розчину. Будова нова, а пісня стара: запевняння без глибокого аналізу, нічим не підкріплені, без погляду у перспективу.

Більшого чекали і від виступу члена партійного бюро начальника відділу реалізації УВТК Ю.М.Жадана. І знову почули довгий перелік труднощів. Начальник УВТК В.І.Заїкін теж людина на будові нова, прийняв підрозділ два тижні тому, але він не став ховатися за об’єктивні причини, за спини своїх попередників. Троє їх змінилося за чотири місяці. Всі тимчасово виконували обов’язки, і всі однаково погано. Так що його спадщині не позаздриш. Та свою програму Віктор Іванович виклав стисло і чітко: налагодження обліку і контролю, підвищення трудової дисципліни і культури виробництва, добір і розстановка кадрів. Кожен пункт мав чітке обгрунтування, строки виконання.

Водночас Віктор Іванович пред’явив серйозні претензії до виробничого відділу тресту, який не може налагодити декадно-добове планування, без якого захлинається виробничий ритм. Вранці прийшла машина з дефіцитними трубами. Їх вивантажили на базі замість того, щоб відправити безпосередньо на об’єкт. Чому? Тому що спеціалісти УВТК просто не знають, де і хто чекає на ці труби. Один лише приклад прояснює картину.

Партійне бюро визнало роботу адміністрації тресту незадовільною. З метою контролю прийнятого рішення запланували у червні повернутися до цього питання.

Як бачимо, новий склад партійного бюро взяв курс на рішучу боротьбу з безладдям. Будівельники сподіваються, що недалекий той час, коли вони зможуть сказати: вперше у нас не простоювали вагони, вперше на будові не було ніяких затримок. Люди вірять, що порядок буде.

Київська правда, 1987 р., 13.05, № 110 (18895).

[1] Це справді щось неймовірне – трест утворено 1.01.1987 р. (“Имя ему – Славутич» під 13.01.1987 р.; повідомлення даної статті, що трест утворено в лютому 1987 р. – помилкове), і за чотири місяці ніхто не подбав про партбюро! І це в карїні, яка претендує на звання комуністичної й тоталітарної.