З пошти цих днів

Допоможемо відбудувати АЕС

Минуло багато років після війни, а ми пам’ятаємо, як усім гуртом взялися за подолання розрухи. Жили ми тоді набагато скромніше, але позичали державі кошти з наших заробітків. І держава нам тепер віддає нашу позику. У мене і в моїх ровесників-пенсіонерів та й взагалі в багатьох сім’ях ще є чимало облігацій державних позик п’ятдесятих років. От я і пропоную: тепер, коли трапилась біда в Чорнобилі і потрібні кошти на відбудову АЕС, відмовитися від виграшів тих позик [1]. Хай всі кошти йдуть на одну адресу: потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС. Думаю, що мене підтримають.

І.Данилевський, пенсіонер. с.Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області.

Премія – чорнобильцям

За підсумками першого кварталу Комсомольському рудоуправлінню, що на Донеччині, присуджено перше місце у соціалістичному змаганні серед споріднених підприємств Міністерства чорної металургії України.

Високих результатів у праці добилися трудівники Центрального кар’єру, ремонтно-механічного і залізничного цехів, які одержану премію в сумі 18 тисяч карбованців перерахували у фонд допомоги населенню, яке потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС.

Ю.Древицький.

Чужої біди не буває

Коли ми, криворіжці, дізнались про аварію на Чорнобильській АЕС, в серцях у кожного загорілося щире бажання допомогти, зарадити лихові. Робітники та службовці Криворізького металургійного комбінату вирішили передати свій одноденний заробіток у фонд допомоги потерпілим від аварії на АЕС. Таке ж бажання виявили трудові колективи Центрального рудоремонтного заводу, інституту «Дніпроцивільпроект», рудоуправлінь імені К.Лібкнехта, імені Кірова, побутової фірми та інші. До міста, що має і свої бази відпочинку, піонерські табори в мальовничих куточках на березі Інгульця, – почали прибувати на відпочинок діти киян, учні молодших класів. Три тисячі школярів заповнили десять найкращих таборів відпочинку криворіжців.

М.Малоок. м.Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Радянська Україна, 1986 р., 10.06, № 131 (19636).

[1] Ач, лукавий пенсіонер! Знає ж, що по тих облігаціях все одно він ніколи нічого не получить, так і офірує цей безнадійний вексель назад невиплатному боржникові, тобто Совєтській державі.