5.08.1987 Гумор – ознака людяності

М.Виноградова

Ленінградські актори в гостях у працівників Чорнобильської АЕС

У вахтовому селищі Зелений Мис з нетерпінням чекали артистів з міста на Неві. Ще задовго до призначеного часу багатолюдно було в просторому залі нового Будинку культури, який кілька місяців тому гостинно відчинив свої двері для робітників зони АЕС, обслуговуючого персоналу селища.

Відтоді щовечора після зміни поспішають вони сюди. Частими їх гостями бувають самодіяльні митці, естрадні артисти. А ось акторів театру господарі приймали вперше.

Вже сама його назва – Державний академічний Ленінградський театр комедії – обіцяла, що мистецтво, яке подарує він глядачам, буде життєстверджуючим, веселим. І, щоб прискорити хвилину зустрічі з прекрасним, господарі охоче допомагали артистам розвішувати на сцені яскраві афіші, які знайомили з репертуаром театру: «Характери» В.Шукшина, «Акселерати» С.Ласкіна, «Рідненькі мої» Е.Брагинського, «Розслідування» С.Лобозарова… А трохи пізніше довідались чорнобильці, що у театру завжди були «свої» автори.

Кияни добре знають деякі з цих вистав, адже театр двічі бував на гастролях у нашому місті. Та для більшості з тих, хто приїхав на роботу в Чорнобиль з різних куточків країни, ця зустріч з акторами театру – перша. Хоч, мабуть, не остання, бо в листі-зверненні до працівників Чорнобильської АЕС, підписаному головою Спілки театральних діячів СРСР народним артистом СРСР К.Лавровим і головою Ленінградського відділення спілки народним артистом СРСР В.Стржельчиком підкреслювалось: «На вас завжди чекають відкриті серця ленінградців і ленінградські театри». Від імені театральних діячів міста на Неві художній керівник Ленінградського Палацу працівників мистецтв Ю.Яновський вручив чорнобильцям пам’ятний подарунок – книгу про місто – колиску трьох російських революцій.

Ленінградські артисти показали свою нову роботу «Давайте говорити один одному компліменти», яка увійшла до їх репертуару лише місяць тому. Цей спектакль не схожий на жоден інший: створений він за сторінками ювілейних вечорів-капусників працівників театру.

Поділяючи думку народного артиста СРСР, професора М.П.Акимова про те, ще «гумор – перша ознака людяності», колектив прагне, щоб гумор завжди панував і на сцені, і в стосунках між акторами, і на ювілейних вечорах.

Слава про яскраві, сповнені гумору і високої виконавської майстерності музичні вітання акимовців линула по країні. Концерти викликали жвавий інтерес у всіх, хто захоплюється театральним мистецтвом, бо вони в музично-літературній формі знайомили з історією театру, який незабаром відзначатиме своє 60-річчя, акторами і режисерами, всіма працівниками, зусиллями яких робляться спектаклі. А нещодавно виникла от ця цікава ідея – створити спектакль «Давайте говорити один одному компліменти».

Автори дотепних, гумористичних текстів ювілейних вітань – Л.Леонідов, Л.Міліндер, В.Никитенко, А.Севастьянов. Написані вони на музику класичних оперних творів і популярних пісень радянських композиторів. Поставив спектакль Л.Міліндер.

У спектаклі взяли участь заслужені артисти РРФСР Світлана Карпінська, відома глядачам з кінофільмів «На все життя, що залишилося» і «Дівчина без адреси». Лев Лемке, котрий є лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, а також знявся в кінофільмах «Подвиг Одеси», «Місто майстрів», «Зворотнього шляху немає», «Лівша», Валерій Никитенко, який виконав роль чарівника в кінофільмі «Сніжна королева», Леонід Леонідов, а також артисти Лев Міліндер і Борис Улітін. Всі вони – провідні актори театру і працюють в ньому вже понад тридцять років. Акомпанував на роялі концертмейстер Володимир Орлов.

Понад дві години не змовкали у клубі вахтового селища веселий сміх і дружні оплески. Начальник штабу по культурному обслуговуванню 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС, завідуючий відділом культури Прип’ятського міськвиконкому Є.Закарлюка від імені всіх присутніх щиро подякував ленінградським артистам, вручив колективу Почесну грамоту, якою відзначено високу виконавську майстерність митців. Чимало виявилося бажаючих сфотографуватися з артистами на згадку про зустріч.

Київська правда, 1987 р., 5.08, № 181 (18966).