Андрій Яковлів, лист Юліану Бачинському, Гаага, 30 січня 1920

Високоповажний пане После!

Листа Вашого від 10 січня дістав сьогодня і зараз же відповідаю. З долучених тут матеріялів довідаєтесь, пане После, що справа на Україні потроху поліпшується. Наше Правительство на чолі з [Ісааком] Мазепою перенесло бурю, що утворилась дякуючи наступу [Антона] Денікіна і зраді галичан (на щастя не всіх, але тільки головних провідників-політиків), і знов продовжує боротьбу з большовиками і [Антоном] Денікіним. Сьогодня якраз дістав звістку, що наші війська взяли Одесу. Зрада, про яку я згадую вище, була виконана дикт[атором] [Євгеном] Петрушевичем та його однодумцями по плану і вказівкам д[октора] [Василя] Панейка, що керував з Парижу. Галицька армія розпорядженням диктатора увесь час боротьби з [Антоном] Денікіним або не приймала участи, або улегчувала [Антону] Денікінові одбивати протинаступ української націон[іональної] армії (напр[иклад] Київ віддано добровольцям ген[ералом] [Антіном] Краусом без жодного наступу з боку добровольців). Весь цей час штаб галицької армії мав сполучення з добровольцями телефоном і повідомляв про всі розпорядження [Симона] Петлюри. Нарешті галицька армія довела до того, що наддніпрянцям [Симона] Петлюри довелося одступити від Бірзули і Могилева, і тоді сама галицька армія, якоби будучи окружена, віддалася до рук добровольців. Потім відкрилася і умова в 150 точок, з якої знаємо тільки 9. Після цього диктатор [Євген] Петрушевич, зібравшись вночі, втік потайно з Кам’янця до Румунії, забравши гроші, що належали галицькій армії, а [Симон] Петлюра, не маючи змоги евакувати Кам’янець через зраду галицької армії і наступ [Антона] Денікіна на Проскурів, викликав польське військо з-за Збруча і передав охорону ладу в місті.

Дальніщі події були такі. [Симон] Петлюра ще раз бився з добровольцями біля Проскурова, а потім, бачачи, що армія знесилена тифом і нестачею амуніції, харчів тощо, подався на північ; тут він розділив армію на кілька частин і пустив їх в тил [Антона] Денікіна, щоб разом з повстанцями повалити його. 16 грудня [Антон] Денікін був уже побитий і большовиками, і українцями. Цього ж дня вся галицька армія, яка увесь цей час стояла у Вінниці, спочила і зодяглася в убрання, що дали добровольці та англійська Місія, одмовилась іти до Миколаєва, куди наказував їм іти [Антон] Денікін, і знов після переговорів злучилася з наддніпрянцями, прийнявши вже цілком єдину команду отамана [Михайла Омельяновича-] Павленка.

Зараз вона добре б’є денікінців і також добре буде бити большовиків. [Симон] Петлюра в цей час виїхав до Варшави, щоб там з [Józef’ом] Piłsudski’м договоритися до спільної акції проти большовиків. Поляки ще вагаються, що не прийняли умов декларації [Андрія] Лівицького від 2 грудня, яка, між инчим, викликала незадоволення і протести також і серед наддніпрянців. Ніяких умов з поляками не підписано, коли ж і будуть які умови, то я гадаю, що про Галичину з ними наддніпрянці не будуть балакати, а будуть вимагати попередньої згоди з галичанами. Диктатор [Євген] Петрушевич виїхав до Парижу, де сидить [Василь] Панейко, щоб там спільно з росіянами провадити дальнішу акцію зради на користь Росії. Найбільше причинилися до такої орієнтації галичан англійські та американські кола, які налякали галичан тим, що України ніколи не визнають, не дадуть допомоги і т[ак] д[алі]. Як же галичане будуть попирати [Антона] Денікіна, то їм все дадуть!

Зараз Зах[ідна] Европа стоїть під знаком погрози большовизму. З переляку вона покладає всю надію на Польщу, хоч і бачить добре, що поляки тільки хвастуни великі і більш нічого. Ось як припруть їх большовики, тоді будуть знати. Між инчим, поляки пустили в оборот план окупації правобережної України з Києвом. Вони зараз лякають Антанту тим, що большовики вже біля Збруча. Але це брехня, і розпускається вона, щоб одержати мандат на окупацію України.

Прикладені документи дадуть Вам додаткові до цього всього відомости. Чи одержуєте Ви час[опис] «Вперед», що видається у Львові укр[аїнськими] с[оціял]-д[емократами]? Якщо ні, то я міг би Вам висилати; дуже добре поставлена справа часопису і завше має свіжі відомости про Україну.

Щодо питання про гривні, які мають бути переслані до Америки, то, на думку Мін[істра] фінансів, вони призначалися для обміну в Америці на доляри у тих українців, які, їдучи додому, потребували б своєї валюти. Коли ж їх не можна переслати через заборону ввозу, тоді не треба зовсім їх везти й до Голландії, бо тут наші гривні жодного курсу не мають, ніхто їх не купить, а як би й купили, то за ціну, яка не оплатила б паперу й друку. Та ще продажа ця тільки б зменшила й ту ціну, яку вони мають на біржах в Галичині, Польщі та Румунії. Через те я буду проти продажу гривень в Голландії, про що і напишу п[ану] Міністру фінансів.

Був в Голландії наш Національний хор з п[аном] [Олександром] Кошицем на чолі. Цей хор робить скрізь надзвичайне вражіння. Холодні голландці прямо голови втратили від захоплення. Вишлю Вам рецензії, з яких побачите, яке велике діло робить цей хор. Зараз хор поїхав в Лондон, де він дає концерти 3, 5, 10, 12, 14 і т[ак] д[алі], буде в Лондоні цілий місяць. Може, тоді і до Вас дійдуть вісти про нього. Хор хоче їхати до Америки, але біда, що немає грошей. Якби йому вислали з Америки гроші на подорож і на перебування там, то хор поїхав би. Я читав в американських українських часописах, що там українці заклали комітет для улаштування концертів, але цей комітет нічого певного ще не зробив для хора, бо, наприклад, про гроші мовчить.

Інформація преси Голландії та в Бельгії йде дуже добре. Тільки є, щодо Бельгії, яка теж була прилучена до моєї Місії, то перед тим саме, як я з превеликим трудом добув дозволу поїхати туди, наспіла мене вістка, що туди призначено д[окто]ра [Бориса] Матюшенка, бувш[ого] члена Мирової конференції в Парижу.

Чи Ви чули, що тепер в Парижі заснувався «Український Національний Комітет» на чолі з п[аном] [Василем] Панейком і при Генеральному Секретарі п[ану] [Кирилу] Білику (американець чи канадієць). Мета цього Комітета добиватися прилучення цілої України з Галичиною до Великої Росії на автономних началах. Цей Комітет існує цілком офіціяльно і робить тільки в напрямі, щоб на всякому місці шкодити українцям-самостійникам. Крім галичан, в його склад входять також бувші вищі урядовці гетьмана [Павла] Скоропадського (як [Олександр] Вишневський, [Микола] Могилянський, [Сергій] Моркотун). Взагалі треба сказати, що думка загалу галицького та галицьких с[оціял]-д[емократів] цілком на боці теперішнього Уряду [Ісаака] Мазепи. Тільки група галицьких політиків, як [Євген] Петрушевич, [Василь] Панейко, [Лонгин] Цегельський, обидва Левицькі, [Володимир] Сингалевич та инші тягнуть до [Антона] Денікіна, хоч його вже чорт вхопив.

Бувайте здорові, бажаю Вам успіху всякого

З щирою повагою і привітом

Андрій Яковлів

***

Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО України Ф. 3752. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 17-18.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 676-679.