Андрій Яковлів, справоздання Андрію Лівицькому, Брюссель, квітень – травень 1920
Важливі справи, в зв’язку з визнанням Польщею незалежности України, примусили мене негайно вислати до Вас, пане Міністре, другого секретаря Місії, п[ана] Якова Кулішера, з слідуючим докладом.
1) Як відомо, на 25 травня в Спа, в Бельгії відбудеться засідання Верховної Ради Антанти. Ця конференція буде продовженням конференції в Сан-Ремо, в Італії. В Сан-Ремо були також, конче, зовсім приватно, наші представники: гр[аф] [Михайло] Тишкевич, [Арнольд] Марголін, [Василь] Мазуренко і [Дмитро] Антонович. З доданого до цього докладу листа п[ана] [Арнольда] Марголіна Ви довідаєтесь, які настрої були там. Треба сподіватися, що на конференції в Спа, в зв’язку з подіями на Україні і з визнанням України Польщею, буде рада і в справі Польщі – України. Через те присутність в Спа представників від України необхідна. Позаяк я з частиною своєї Місії живу і працюю зараз в Бельгії, в Брюсселі, тому я і піднімаю це питання. Я пропоную дати спеціяльне уповноваження від верховної влади комусь з наших представників за кордоном ([Михайлу] Тишкевичу або [Арнольду] Марголіну), а також і мені як представнику на місці конференції, подати конференції декларацію про визнання України.
2) З початком червня місяця в Брюсселі має бути конференція фінансова Ліги Народів. В свойому заклику Рада Ліги, запрошуючи на конференцію членів Ліги, зауважила, що й инші держави, не члени Ліги, можуть подати відомости про своє фінансове та економічне становище і, як конференція ухвалить, то може запросити прийняти участь і ці держави, що не прийняті до Ліги Націй. В склад конференції увійдуть найвидатніші фінансисти та економісти Европи. Для нас дуже важно виступити на цій конференції і подати докладний меморандум про економічне значіння України для Европи. Я вже зробив заходи в цій справі: я зарані повідомив про це Посла [Миколу] Порша і Міністра фінансів [Бориса] Мартоса. Я прохав останнього в’зяти на себе ініціятиву і скликати конференцію з представників наших: дипльоматичних, фінансових, економічних та кооператорів, щоб скласти вичерпуючий меморандум для конференції. Але, на жаль, відповіди ні від [Миколи] Порша, ні від Міністра [Бориса] Мартоса до цього часу не маю. Я писав, що на крайньому разі я сам складу меморандум і подам конференції. Якщо буде визнана необхідність подачі такого меморандуму, то прошу вислати мені також окреме уповноваження для цього.
3) В зв’язку з цим я долучаю до цього зразки декларацій на ім’я Міністрові Бельгії і Голландії про визнання Україною частини державних боргів бувш[ої] Росії, про визнання прав на концесії за чужоземцями і про відшкодовання від війни. Я прохаю написати таку декларацію на ім’я Вищої Ради Антанти і доручити мені подати її на конференцію в Спа і в Брюсселі.
4) Події, що зараз одбуваються на Україні, договір України з Польщею та визнання цією незалежности України страшенно цікавлять суспільство Европи. В Бельгії ці події одбиваються в той спосіб, що нас підтримують майже всі політичні партії і групи. Навіть бельгійські соціялісти, які хоч і співчувають совітам, але все таки є націоналістами, стоять поки що за нас. В Голландії також до нас прихильно ставляться, виключаючи голландських комуністів, які, конче, за большовиків. З переданих часописей і звіту пресового Ви, пане Міністре, довідаєтесь про це докладно. Ми з свого боку допомагаємо цій акції; користуючись зацікавленням преси, подаємо ріжні для нас прихильні відомости, статті тощо. Найняв я кілька журналістів в Брюсселі, які пишуть по нашим вказівкам в часописах. Але мені дуже бракує матеріялу та інформацій. Через те прошу дуже, пане Міністре, вислати мені текст договору з Польщею для відповідного вжитку, та прошу видати наказ, щоб варшавське пресове бюро висилало на Місію та пресовому бюро в Гаазі і Брюсселі частіше повні інформації. Будьте певні, пане Міністре, що я використаю весь цей матеріял якнайкраще.
5) Промислові кола Бельгії та Голландії вже давно нами поінформовані якнайкраще про Україну. Маємо цілком реальні пропозиції. Наших кооператорів я вже давно закликаю до себе. Тут можна зробити добрі справи: і товарів, і навіть грошей добути. Але досі нічого не можна було зробити, бо наші кооператори та закупочні комісії у Відні та Берліні сидять. На цю справу треба звернути найбільшу увагу.
Крім инших товарів, в Бельгії можна купити військове убрання, військовий матеріял. Я в дуже добрих зносинах з військовим Міністром п[аном] [Paul-Émile’м] Janson’ом. До речі додам, що бельгійська військова форма є точна копія форми української, що була прийнята ще за часів Центральної Ради по проекту [Олександра] Жуківського. Перероблювати зовсім не потрібно. Я гадаю, що якби від Головної Команди нашої хтось приїхав з окремими уповноваженнями до Бельгії, то можна було би купити і вивезти потрібну кількість одягу для армії, а також і инші необхідні речі. Крім того, в Бельгії можна дістати добрих інструкторів – офіцерів для нашої армії. Відомі, здається і нашій команді ті відділи бельгійців: автомобільні, кулеметні тощо, які довгий час були на південно-західному фронті. Бельгійські офіцери отримують дуже малу платню, якихсь 600 франків на місяць (це 100 гульд[енів] або 10 франків). Можна було би виплачувати їм цю платню в Бельгії, а ще давати другу платню на Україні. Багато офіцерів можна навербувати.
6) Оці всі пропозиції я подаю на Ваше вирішення, пане Міністре. Тепер мушу прохати Вас, пане Міністре, зробити заходи також і в справі фінансування моєї Місії. Я видав вже останні гроші урядовцям. Більше ні на утримання Місії, ані на пресу не маю коштів. Між тим це сталося в той саме час, коли якраз необхідно хоч на кілька місяців протриматися, щоб нарешті добути чогось позитивного за кордоном. Під час конференції треба поставити пресу на відповідний для нашої справи шлях. Треба коштів на представництво, яке буде вимагати значних видатків. На підставі всього цього маю честь прохати Вас асигнувати якусь додаткову суму до штату Місії, так значно скороченому Уповноваженим Директорії А[ндрієм] Г[авриловичем] Макаренком. Я вже згадував тут, що Місія зараз розвернулася на дві Місії: в Голяндії та Бельгії. Я з секретарем [Яковом] Кулішером та з урядовцем працюю в Брюсселі, а в Гаазі лишився перший секретар п[ан] Варкентин з урядовцем Тихомирівим. Пресове бюро також поділене на дві частини. Я часто приї’жджаю з Брюсселю до Гааги і направляю діяльність. Поділ праці і переїзди також вимагають грошей, яких немає зараз. Якщо ухвалено скоротити представництва за кордоном і зліквідувати мою Місію (ріжні проекти щодо цього я одержав, напр[иклад] від посла [Миколи] Порша), то хоч я і вважаю таку ліквідацію цілком помилковою, але коли вона вже ухвалена, я прошу повідомити мене заздалегідь, щоб я мав можливість попередити персональний склад Місії і так або инакше їх всіх забезпечити. Більш детальні відомости подасть усно секретар Місії, п[ан] [Яків] Кулішер.
Наприкінці мушу лише додати, що я цілком розумію провідну точку, якою керувалася Місія у Варшаві на чолі з Вами, пане Міністре, заключуючи договір з поляками. Не було иншого виходу, і обставини примусили нас піти разом з поляками. Цю точку погляду я вже переказав бельгійським соціялістам, який прохав підтримки України на той випадок, коли б поляки, захопившись успіхами проти большовиків, зрадили нам і не виконали договору.
А[ндрій] Яковлів
Голова Місії Української Народної Республіки до Голландії та Бельгії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 314. – Арк. 33-36.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 682-685.