Пошта цих днів
Спільна наша турбота
Аварію на Чорнобильській АЕС працівники тресту «Київпідзембуд-2» сприйняли як власну біду. На відкритих партійних зборах комуністи тресту вирішили високопродуктивною працею на всіх ділянках виробництва внести свою частку, щоб якнайшвидше компенсувати шкоду, заподіяну аварією. Вони запропонували одноденний заробіток передати на рахунок № 904. Рішення комуністів підтримав увесь колектив тресту. У фонд допомоги Чорнобилю переказано 10 тисяч карбованців.
Колектив тресту в ці дні виконує відповідальні завдання: забезпечити введення поливних водопроводів на житлових масивах Березняки, Оболонь, Троєщина; будівництво водоводу на Дніпровській водопровідній станції; спорудити площадки для дезактивації в селі Демидові.
На цих роботах трудилися 500 працівників тресту, і всі, від керуючого до робітника, розуміючи важливість і складність завдань, працювали повний світловий день, у вихідні і в свята. При цьому ніхто не скаржився на втому, і кожен вважав, що найбільш нагальних справ у ці дні немає.
На будівництві об’єктів розгорнулося змагання за надійність, якість і скорочення строків виконуваних робіт. Такий настрій – самовіддано трудитися з однією метою – якнайшвидше ліквідувати наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції – властивий усім трудовим колективам тресту. Про це добре сказав секретар партійної організації БМУ-1 слюсар В.Зубриловський: «приклад у труді кожного комуніста – ось найкращий організатор, пропагандист і агітатор». І слово самого секретаря парторганізації не розходиться з ділом. Після напруженої роботи на Березняках В.Зубриловський виїхав у Демидове [1] і очолив там бригаду, яка за короткий строк своєчасно виконала роботи по будівництву зливового стоку, чим забезпечила фронт робіт для шляховиків.
Високу продуктивність показали комуністи Г.Липинський, М.Михайленко, В.Садовой, П.Самійленко, С.Білик, П.Нетреба, С.Корлат, В.Святненко, О.Роздорожний, В.Лиштва, Г.Христос, кандидати в члени КПРС М.Кутузов, В.Оревін, а також І.Бован, М.Грищенко, С.Субботін, Л.Колосовський, О.Цибульський, Д.Савін, А.Прус та багато інших робітників і керівників, представники різних національностей дружної сім’ї народів СРСР.
Ф.Гураков.
“Не можемо стояти осторонь”
Так заявили на сесії міської Ради народні депутати міста Очакова, де одностайно прийнято рішення про те, що всі депутати перекажуть одноденний заробіток у фонд допомоги чорнобильцям. Ініціативу депутатів підтримали всі трудові колективи міста. Понад 25 тисяч карбованців вже переказано у фонд по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
«Кожен з нас, – заявили на своїх зборах робітники Очаківського рибокомбінату, – зробить усе, щоб швидше було ліквідовано наслідки чорнобильської аварії і відступила біда, яка спіткала людей і станцію.
Ми всі за те, щоб енергія атома використовувалась у мирних цілях, а не в воєнних, як цього прагнуть США та їх союзники по блоку НАТО».
І.Андрущенко, працівник очаківської районної газети «Чорноморська зірка».
Чекаємо в гості
Дорога редакціє! Сьогодні прочитали в газеті, що можна запросити до себе дітей з Київської області. У нас троє дітей: старшому синові 15 років, молодшому – два, а дочці – десять. Я працюю вчителькою в школі в робітничому селищі, яке оточують ліс і водоймища. Я буду у відпустці влітку, чоловік – у липні. Весь час думаємо про дітей Чорнобиля, хочемо, щоб до нас приїхала дитина шкільного віку. Дочка просить, щоб погостювала дівчинка; вони б подружилися з нею надовго. Житлоплоща наше дозволяє приймати гостей – у нас три кімнати і літня веранда. Якщо потрібні якісь довідки, ми надішлемо. Дуже хочемо чимось допомогти потерпілим від аварії на АЕС. Їх горе – наше горе. Наша адреса: Ворошиловградська область, Перевальський район, с.Чорнухине, вул. Піонерська, 10, кв.12.
В.Демидова.
Разом з усіма
Як особисте лихо сприйняли ми звістку про аварію на Чорнобильській АЕС. Днями відбувся мітинг колективу тресту «Оргбуд» Мінбуду Молдавської РСР. Присутні одноголосно вирішили: одноденний заробіток колективу переказати чорнобильцям.
Якщо нашим українським братам потрібна якась інша допомога, ми готові надати. З бідою справимося разом.
Згадую важкі роки війни. Скільки труднощів випало на долю людей. Подолали. Подолаємо труднощі й тепер. Хай вороги не радіють з нашої біди. І не лякають нас.
В.Федоренко, конструктор. Кишинів.
Радянська Україна, 1986 р., 8.07, № 154 (19659).
[1] Українською мовою це село зветься Демидів.