Сергій Шелухин, справоздання Андрію Ніковському, Рига, 12 жовтня 1920

Сьогодні, 12 октября 1920 р[оку], ще немає документу про перемир’я, хоч і є відомости, що він вже підписаний в мовах польській, російській і українській. Вчора на засіданні делегації послів Посол п[ан] [Witold] Kamieniecki зробив доклад про переговори, в якім заявив, що договір заключено між Польщею, з одного боку, і Совітською Росією та Совітською Україною, з другого боку. З сього докладу видно, що Польща придбала територіяльно од большевиків трохи більше української землі, як по договору з Урядом УНР, і що придбала од вказаних контрагентів дуже багато коштами Білорусії та Литви, з тим, що совітські російська і українська влади за Білорусію беруть одвічальність на себе.

З свого боку, я виступив з мотивованою заявою того ж змісту, як наша нота з 7 октября, підкреслив, що безцільно нічого не робиться, а тому, очевидно, було не безцільним і визнання Польщею фікції совітського українського Уряду з наданням сій фікції міжнародової реальности і легалізації, тоді як Польщу до сього ніщо не примушувало, і просив зібрання прийняти до відома, що всі наслідки і вся одвічальність за договір, яким порушено наші інтереси і в якім ми участи не брали, падають на Польщу, і що той договір, як складений всупереч нашим інтересам і без нашої участи, для нас не має ніякої обов’язковости. До сього Посол [Володимир] Кедровський додав заяву, що Польща не тілько не виконала свого договору з нами, а ще порушила його.

Після сього сенатор [Voldemārs] Zāmuēls, латвійський Уповноважений, поставив питання, чи Польща передбачає можливість ревізії її договору з Українською Совітською Республікою, чи ні. Польський Посол [Witold] Kamieniecki на се питання ухилився одповісти, але ж завірив, що своїх відносин до УНР і її Уряду Польща не перемінила і вживе всіх заходів, щоб виконати й далі свій договір з урядом УНР.

Литовський Уповноважений Посол [Dovas] Zaunius після сього зробив заяву про те, що Польща наступом на Вільно повторює Бермонтовську авантюру, що військо генералів [Lucjan’а] Żeligowsk’ого і [Wacław’а] Iwaszkiewicz’а [-Rudoszańsk’ого] є безперечно польським військом і що воно проголосило себе незалежним од польського командування фіктивно, бо працює для Польщі в повнім контакті з польським командуванням. Литовці страшенно занепокоєні і шукають піддержки од українців, латишів і инш[их]. Дуже було б добре, коли б ми в Литві мали свого представника. Його треба послати туди негайно.

І досі немає полк[овника] [Максима] Дідковського. Чому? Не маємо ніяких інформацій ні з Варшави, ні од Уряду, чим наша робота зв’язується і гальмується. Неодмінно потрібні інформації про відносини з поляками, про наш фронт і про ближчі перспективи. Необхідно зараз же мати п[ану] [Володимиру] Кедровському, мені і полк[овнику] [Максиму] Дідковському уповноваження на участь в конференції послів і в її комісіях. Инші представники сі уповноваження вже подали. Прикладаю зразок уповноваження. Прошу поспішити. Подробиці про засідання послів пише Посол [Володимир] Кедровський.

Українська делегація сидить без грошей – нема з чого не тілько зробити виплати за октябрь, а і купити білети на подорож. Грошове питання прошу розрішити теж негайно. Коли б були гроші, то є можливість давати інформації в французьку і англійську преси. Зараз випадково маю нагоду передати пошту. Поспішаю, щоб не спізнитися.

Голова Делегації,

сенатор С[ергій] Шелухин

***

Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 430. – Арк. 29-30.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 645-646.