Сергій Шелухин, справоздання Андрію Ніковському, Рига, 14 жовтня 1920
13 октября між Польщею, з одного боку, і Українською Совітською Республікою та Російською Совітською Республікою, з другого боку підписано два договори, які до сього додаю, вирізавши їх із часопису. Пункт другий договору про прелімінарний мир направлено просто і очевидно проти нас.
14 октября 1920 р[оку] відбулося засідання делегацій послів Прибалтійського союзу. Польський Посол [Witold] Kamieniecki вніс заяву, що по договору з Урядом УНР Польща зобов’язалася не заключати міжнародових умов проти «України», а тому своїм договором з Совітською Росією і Совітською Україною вона того договору не порушила. На се Посол [Володимир] Кедровський зробив свою заяву про порушення договору. Після того голова засідання Міністр [Zigfrīds] Meierovics спропонував обидві заяви внести в протокол засідання. З нашого боку подана для протоколу письменна замітка про те, що польський Уряд по договору з Урядом УНР зобов’язався не заключати жодних міжнародових умов, направлених проти УНР, яка виступала контрагентом по тому договору, а проте, не вважаючи на се, нині підписав з Урядом Совітської Росії і його емісаром на Україні договір, направлений проти Української Народної Республіки і її Уряду. В засіданні постановлено вважати, що у військовій комісії працюють Латвія, Польща, Фінляндія, Естонія і Україна, а щодо Литви, яка через непорозуміння з Польщею поки що удержується од участи в військовій конвенції, то, не припиняючи роботи, ждати од неї заяви в справі її участи. Необхідна ратифікація постанов, повезених паном Міністром [Олександром] Саліковським.
Згідно з телеграмою, ждемо 15 октября прибуття полковника [Максима] Дідковського і [Олександра] Данильчука, які вже доїхали до Лібави. Вони зараз же увійдуть у комісію, яка вже працює у складі представників од Латвії, Естонії та Польщі. Фінляндський представник прибуде 15 октября. Ми дуже і дуже спізнилися. Сі запізнення нищать всяку можливість ініціятиви з нашого боку, тоді як ситуація вимагає нашої ініціятиви і нашої особливої активности. Зараз не тілько події не ждуть, а і люде поспішають використати всяку хвилину, якою опановують. Ми не маємо од Уряду ось уже два тижні навіть інформацій, і доводиться на запитання червоніти. Такий стан надзвичайно шкодить і Урядові, і нашій справі, даючи приводи оцінювати нас недобре, негативно.
Моє посередництво між білорусами і литовцями дало вже ті добрі наслідки, що між ними зростає наближення і є принципіяльна згода на переговори про єднання й полагодження відносин між ними. Коли б се було осягнутим, то полегшилася б участь Литви в військовій конвенції і введення Білорусії в число членів союзу. Се дало б дуже добрі наслідки, бо зараз егоїстичною політикою нароблено такого, що Литва, Білорусія і Україна не мають між собою спільних меж і територіяльно цілком роз’єднані, то штучними коридорами, то окупацією.
При численних побаченнях з представниками чужих держав майже всі вказують на те, що через брак роботи наших представництв в Парижі і в Лондоні ми дуже багато вже потеряли і далі теряємо. Двоє (Литва і Латвія) називали [Михайла] Тишкевича винуватим в тім, що спільні виступи в Парижі представників нових держав через його зробилися неможливими і попередня спільна робота зруйнована. Офіціяльний виступ [Михайла] Тишкевича в пресі проти [Alexandr’а] Millerand’а вже з маю зробив держання його в Парижі неможливим, а нині, коли [Alexandre] Millerand є Президентом Республіки і новий Міністр закордонних справ солідаризує з ним, держання [Михайла] Тишкевича в Парижі не можна нічим ні виправдати, ні пояснити. Писав про се я, писали три наші посли, тепер вказують на се представники чужих, але дружніх нам держав. Престиж Української Народної Республіки і авторитет Уряду вимагають в сій справі розпорядження, яке було б виконаним в один день. Того вимагають інтереси держави і наших друзів.
Сенатор С[ергій] Шелухин
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 430. – Арк. 43.
Примірник Державної Канцелярії УНР, копія, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 430. – Арк. 34.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 646-647.