1525 р.
Станіслав Карнковський
| 1 | Anni Domini MDXXV. memorabilia. | Року Господня 1525 пам’ятні події |
| 2 | Misit rex ad conventum terrarum Prussiae Thorunii habitum, ut ibidem consulerent, utrum induciae cum magistro Prussiae prorogandae aut bellum renovandum. | Король послав до Торуні на збори прусських земель, щоб вони порадилися там, чи слід продовжити перемир’я з магістром Пруссії, чи слід відновити війну. |
| 3 | De inhibenda cusione monetae Gedani. De extirpando Luteranismo ex Prussia. | Про припинення карбування монети у Гданську. Про викорінення лютеранства у Пруссії. |
| 4 | In hoc conventu pro defensione regni contributio universalis et taxatio bonorum decreta est. | На цих зборах задля захисту королівства було прийнято рішення про загальний внесок і оподаткування майна. |
| 5 | Misit rex nuncios Gedanum, qui civiles turbas et tumultus componerent illosque de adventu regis certiores redderent. | Король відправив до Гданська посланців, які мали заспокоїти юрби громадян і заворушення та певніше сповістити про прибуття короля. |
| 6 | Plenipotentia data erat Georgio, marchioni Brandeburgen. et Friderico, duci legnicen. ad tractandum pacem inter regnum Poloniae et ordinem Cruciferorum. | Було надано повноваження Георгу, маркграфу бранденбурзькому, і Фрідріху, князеві легницькому, вести переговори про мир між Польським королівством і Орденом хрестоносців. |
| 7 | Pacis conditiones factae inter regem Poloniae et magistrum Prussiae et alios fratres ejus. | Умови миру між королем Польщі та магістром Пруссії та іншими його братами. |
| 8 | Magister Prussiae creatus est dux a rege Poloniae Cracoviae. | Магістр Пруссії королем Польщі у Кракові зроблений герцогом. |
| 9 | Privilegium confectae pacis et concordiae inter regem et ducem Prussiae factum. | Привілей про укладення миру та згоду між королем і герцогом Пруссії. |
| 10 | Epistola Joannis Laski, archiepi. gnesnen. ad summum pontificem, in qua suadet, ut generale concilium indiceret ad tollendim Luteranismum, et regem excusat, quod cum Turca inducias fecerit | Послання Яна Ласького, архібіскупа гнезненського верховному понтифіку, в якому він пропонує доручити всесвітньому собору придушити лютеранство і вибачити короля за укладення союзу з турками. |
| 11 | Epistola regis ad summum pontificem purgatoria, quod magistrum Prussiae ducem creaverit. | Лист від короля до верховного понтифіка з виправданнями за те, що він зробив магістра герцогом Пруссії. |
| 12 | Missus fuerat a rege legatus ad imperatorem Turcarum de faciendis in sex annos induciis. | Король відправив посла до імператора турків, щоб укласти перемир’я на шість років. |
| 13 | Franciscus, Rex Galliarum, fusus et captus a Carolo V imperatore. | Франциск, король Франції, був розгромлений і захоплений у полон імператором Карлом V. |
| 14 | Allatus fuit Sigismundo regi a Clemente VII pontifice gladius et pileus per Gonsalvum de Sangro. | Королю Сигізмунду від понтифіка Климента VII через Гонсало де Сангро подаровано меч і шолом. |
| 15 | Petitio ducis Prussiae a Sigismundo rege, ut cum Ludovico rege conveniret, cum Joachimo electore foedus renovaret et filiam suam illius filio in matrimonium collocaret et ut fratrem suum Wilhelmum in curiam reciperet, ut ducissam Masoviae cum parte aliqua vel toto ducatu illi in matrimonium traderet. | Прохання прусського герцога до короля Сигізмунда зустрітися з королем Людовиком, відновити договір з курфюрстом Йоахимом і видати свою дочку заміж за його сина, а також прийняти його брата Вільгельма до двору, щоб віддати йому заміж княжну мазовецьку з якоюсь частиною чи з усім князівством. |
| 16 | Rex Ludovicus respondet Joanni Karnkovio, nuncio regis, de stabiliendo statu utriusque regni, de mittendis ad papam oratoribus, de transigenda pace inter imperatorem et regem Galliarum, petens, ut Sigismundus rex in Olomuncz Ludovicum conveniret. | Король Людовик відповідає посланцеві короля Яну Карнковському про потрібне для зміцнення становища обох королівств, про відправлення речників до папи, про укладення миру між імператором і королем французів, з проханням, щоб король Сигізмунд зустрівся з Людовиком в Оломоуці. |
| 17 | Mandat rex Joanni Dantisco, oratori, ut cum a Francisco Sfortia jure impetitus fuerit de ducatu barensi, caesarem rogaret, quo uno et eodem judicio etiam de ducatu Mediolanensi et de civitate Cremona decerneret. | Король наказує Яну Дантишеку, речнику, щоб, коли Франческо Сфорца заявив би права на герцогство Барі, просити цісаря прийняти одне й те саме рішення також щодо герцогства Міланського та міста Кремона. |
| 18 | Sigismundus rex gratias agit Carolo imperatori, quod jussisset restituere ducatum Barensem, tamen, quo haec restitutio firmior evaderet, petit, ut et arx Barensis sibi traderetur. | Король Сигізмунд висловлює подяку імператору Карлу, який наказав відновити герцогство Барі, але, щоб це відновлення виявилося міцнішим, просить передати йому фортецю Барі. |
| 19 | Significat Dantiscus regi, quas conditiones obtulerat imperator ducissae de Alanson, sorori regis Galliarum, ni mirum, ut tres miliones auri pro damno bellico daret et cum Romam at coronationem proficiscentem comitaretur, Burgundiam restitueret filioque suo Delphino pro obside caveret. Sed eas conditiones Galli recusarunt tanquam inhonestas. | Дантишек пояснює королю умови, які імператор поза сумнівом запропонував герцогині де Алансон, сестрі короля Франції: що той [Франциск] має дати три мільйони золотих за збитки від війни, і що він відправиться супроводжувати його [Карла] до Риму на коронацію, і поверне Бургундію, і віддасть свого сина дофіна як заручника. Але французи відмовилися від цих умов як ганебних. |
| 20 | Rex Sigismundus ab imperatore Carolo V. est Aureo Vellere ornatus ex sententia universi ordinis istius. | Імператор Карл V прикрасив короля Сигізмунда Золотим Руном за присудом усього ордену. |
| 21 | Respondet rex literis ordinum terrarum Prussiae, qui petebant, ut Thorunensibus emporium restitueret, quod rex certis de causis negavit. | Король відповів на листи станів земель Пруссії, які просили його відновити торжище у Торуні, у чому король з певних причин відмовив. |
| 22 | Mittit rex commissarios Thoruniam, ut seditionem inter plebem et consules ortam sopirent et tam consuli de plebeo quam plebeo de consule justitiam administrarent. | Король послав уповноважених до Торуня, щоб придушити сварку, що виникла між плебсом і консулами, і здійснити правосуддя як над консулами стосовно простолюдинів, так над простолюдинами стосовно консулів. |
| 23 | Committit rex negotium castellano Gedanensi Balinski, ut Marienburgi de Luteranis supplicium sumeret. | Король доручив Балінському, каштеляну Гданська, взяти на себе покарання лютеран Марієнбурга. |
| 24 | Datum est responsum Gedanensibus a regia Mte., illorum constitutiones nec approbare nec rejicere posse ante quam in conspectum suum fuerint allatae. | Королівською величністю дано відповідь гданчанам, що він не може ані схвалити, ані відкинути їхні установлення, доки вони не будуть принесені йому на розгляд. |
| 25 | Mittuntur a rege commissarii Marienburgum, ut ibi tumultus inter consules et Ferber exortos sedarent. Quod non fecerunt, totum enim negotium judicio regis commissum fuerat. | Король посилає уповноважених до Марієнбурга, щоб припинити сварку, що виникла там між консулами та Фербером. Чого вони не зробили, оскільки вся справа була довірена суду короля. |
| 26 | Scribit rex Gedanensibus, ut ea que in catholicam fidem direptione, distractione, blasphemiis patraverant, in integrum restituerent et consules propria auctoritate exauctoratos in pristinum dignitatis statum reponerent. | Король пише до гданчан, щоб вони повністю відшкодували те, що вони вчинили проти католицької віри грабунками, зруйнуваннями та блюзнірствами, і що консули, яких було усунуто від влади, мають бути поновлені у своїй попередній гідності. |
| 27 | Ad ea non per literas, sed per quinque nuncios responderunt Gedanenses objecta omnia autoritate s. scripturae refutando, videlicet, quod nullum scelus in eo commiserint, quod sacramentum hostiae, imagines ex ecclesiis ejecerint, monachos expulerint, aurum et argentum ecclesiasticum expilaverint, ceremonias aboleverint, senatum exautoraverint. | На це гданчани відповіли не письмово, а через п’ятьох посланців, які з посиланнями на авторитет Святого Письма відкидали всі звинувачення, що вони, мовляв, не вчинили проти нього жодного злочину, коли викинули з церков священні гостії та зображення, вигнали ченців, розграбували церковне золото і срібло, скасували обряди та позбавили влади сенат. |
| 28 | Quae omnia etsi disertis verbis, impudentibus tamen, probare regiae Mti. conati fuerunt, longa serie verborum, quae appologiam nominavere, omnem tumultus in causa religionis facti causam in magistratum ostenderant et rejecerant, quoniam post habitam concionem Luteranorum, consules correptis armis forum occupaverant; affirmabant tamen omnes jam post tumultum excitatum in amorem et gratiam rediisse. In secunda parte legationis petut a rege, ut emporium sibi adjudicatum in favorem Thorunensium sibi non adimatur. | Все це у красномовних, хоч і безсоромних виразах вони намагалися довести королівській величності за допомогою довгої низки слів, яку вони назвали апологією, мов у магістраті викрили та усунули причину всіх заворушень, що були вчинені з приводу релігії, оскільки після проповіді лютеран консули зайняли ринкову площу зі зброєю в руках, і стверджували, що після заворушень усі повернулися до любові та милості. У другій частині послання вони просили короля не відбирати присуджене їм торговище на користь торуньців. |
| 29 | Ad tam prolixam legationem respondet Tomicius nomine regio: aliter sibi regia Mtas. de illis persuasum habebat, etenim hic verbis subjectionem regie Mti. declarastis, re autem ipsa nihil eorum hactenus fecistis, quae vobis a regia Mte. injuncta fuerant, cum reliqua alia tum de fide catholica observanda, quare ut commodiorem dictis suis responsionem haberent, jubet regia Mtas., ut se intra hoc tempus Cracoviae continerent. | На це багатослівне послання від імені короля відповів Томіцький: його королівська величність була ними переконана у протилежному, дійсно, тут на словах ви заявили про підкорення королівській величності, але на ділі нічого не зробили з того, що королівською величністю було на вас покладено, і також стосовно решти іншого слід дотримуватися католицької віри, отже, щоб вони могли зручніше отримати відповідь на свої твердження, королівська величність наказала, щоб вони на певний час затрималися в Кракові. |
| 30 | Petit consilium rex a consiliariis, quid sibi in negotio Gedanensium sit faciendum et exponit omnibus quaecunque acta sunt. Mittit Cricius, epus. premisliensis, deliberationem suam super legatione Gedanensium et suadet, ut responsio regia, quaecunque illa futura sit, severitatem prae se ferret. | Король спитав поради у радників щодо того, що йому робити в справі гданчан, і пояснив усім, що сталося. Крицький, біскуп перемиський, надіслав свої гадки стосовно посольства гданчан, і радив, щоб королівська відповідь, якою б вона не була, була суворою. |
| 31 | Postquam rex a consiliariis edoctus fuit in negotio Gedanensium, illis dare responsum jussit, ubi autoritates s. scripturae, quas pro confirmando errore suo adduxerunt, doctissime Tomicius in legatos et errores illorum retorsit argumenta illorum et ut melius in ea re aliquid constitui posset, conventum generalem negotium rejecit. Legatio interea Cracoviae manere jussit. | Після того як радники висловили королю свої думки у справі гданчан, він наказав дати їм відповідь, де стосовно посилань на Святе Письмо, які вони використовували на обгрунтування своїх помилок, Томіцький дуже вчено звернув би їхні ж доводи проти посланців та їхніх помилок, і, щоб вирішити щось краще з цього питання, він відклав справу до загального сейму. Тим часом він наказав посланцям залишатись у Кракові. |
| 32 | Mandat rex Gedanensium commitati, ut eorum cives, autores istius seditionis de se mitterentur et bona illorum confiscarentur, praeterea tres concionatores illorum sub poena banni. | Король накладає на мешканців Гданська зобов’язання, щоб їхніх громадян, винуватців цього бунту, було вигнано, а їх майно конфісковано, а також трьох їхніх проповідників під страхом оголошення поза законом. |
| 33 | Epistola regiae Mtis. ad Gedanenses, qui propter insolentiam plebis fuerunt adacti ad abdicandum se magistratu, in qua regia Mtas. persuadet eis, ejusmodi abdicationem nihil eorum bonae famae et existimationi cum apud externos tum apud domesticos nocere posse. | Лист королівської величності гданчанам, які через зухвалість народу були змушені відмовитися від посад урядовців, у зв’язку з чим королівська величність запевняє їх, що таке зречення не може зашкодити їхній добрій славі та судженню про них як серед іноземців, так і у співвітчизників. |
| 34 | Literae regiae ad ducem Prussiae, ad magistrum Livoniae, ad Lubecenses, ad reliqua externa et propria dominia, in quibus scribit sua Mtas., ut famosas cantilenas in proconsules et consules gedanenses compositas submoverent illisque minime crederent. | Королівські листи до герцога Пруссії, до магістра Лівонії, до городян Любека та до решти іноземних і місцевих державців, у яких його величність пише, щоб вони відкидали відомі пісні, складені про проконсулів і консулів Гданська, й анітрохи їм не вірили. |
| 35 | Decretum regium, in quo cives, qui tumultum plebis senatu amoti fuerant, omnis seditionis immunes declarantur. | Королівський указ, яким городяни, усунуті бунтом простолюду з сенату, оголошувалися непричетними до будь-якого повстання. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1857, t. 7, p. 149 – 151.
Франческо Сфорца Франческо II Сфорца (нар. у 1495 році) – доводився двоюрідним братом батькові королеви Бони, герцог Міланський у 1521 – 1524 рр., у 1525 р., після битви при Павії знов був поновлений імператором Карлом V у званні герцога.
зроблений герцогом – 10 квітня 1525 р. Прим. В. Т.
захоплений у полон – у битві при Павії 24 лютого 1525 року. Прим. В. Т.
Йоахим – мабуть Joachim I. Nestor (1484 – 1535), курфюрст Бранденбурга (1499 – 1535).
Вільгельм (Wilhelm von Brandenburg, 1498 – 1561) – молодший брат прусського герцога Альбрехта, від 1529 р. робив духовну кар’єру. Але в роки його молодості, як бачимо, були й інші плани щодо його майбутнього.
княжна мазовецька – Анна (1498? – 1557), сестра мазовецьких князів Станіслава й Януша.
Франческо Сфорца (Francesco Maria Sforza, 1495 – 1535) – міланський герцог (1525 – 1535).
герцогині де Алансон – Маргарита Наваррська (1492 – 1549), у першому шлюбі (1509 – 1525) – герцогиня Алансонська.
Фербер (Eberhard Ferber, 1464 – 1529) – бургомістр Гданська (1510 – 1525).