Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

1526 р.

Станіслав Карнковський

1 Anni domini MDXXVI memorabilia. Року господня 1526 пам’ятні події
2 Sub finem anni praecedentis indictis fuit conventus generalis regni in oppido Piotrkow, ad quem rex senatum literis convocaverat. Hunc vero conventum generalem praecesserunt de more conventus particulares, ad quos rex legatos miserat cum ejusmodi legatione: Наприкінці попереднього року в місті Петрокові відбувся загальний сейм королівства, на який король листами скликав сенат. Цьому загальному сеймові передували, як завжди, місцеві сеймики, на які король відправив послів із таким посланням:
3 Tartarum, cum quo nullum foedus, nulla pax constituta fuit, adornari se summa vi summisque conatibus adoriendi regnum Poloniae illudque igni ferroque longius latiusque depopulandi. Татари, з якими не було укладено ані угоди, ані миру, споряджали свої найбільші сили і докладали найбільших зусиль, щоб напасти на королівство Польське і вогнем і мечем спустошити його уздовж і поперек.
4 Deinde etiam alia difficultas in Prussia occurrebat, quod status omnes illius provinciae haeresi lutherana depravabantur. Потім у Пруссії виникли інші ускладнення, оскільки всі стани цієї провінції були заражені лютеранською єрессю.
5 Rustici praetextu evangelicae libertatis adversus dominos suos arma sumebant, domos et curias eorum cremabant. His itaque motis, ut remedium ferri possit, regia Mtas. conventum Petricoviae indixerat. Під приводом євангельської свободи селяни збройно повставали проти своїх панів, палили їхні оселі й двори. Отож, щоб можна було знайти ліки проти цих негараздів, королівська величність скликала сейм у Петрокові.
6 Decreta conventus petricoviensis haec fuere: Постанови сейму в Петрокові були такі:
7 Imprimis ad coercendos Tartarorum impetus milites mercenarii designati, in quos servandos exactio et contributio juxta antiquam consuetudinem ad duos annos constituta fuit. В першу чергу, для стримування нападів татар призначалися найманці, на яких за давнім звичаєм на два роки встановлювалися податок і збір.
8 Deinde propter magnum defectum monetae propriae decretum erat per universum senatum et terrarum nuncios ut ex reliquiis contributionum anni praeteriti moneta nova grossorum ternariorum cuderetur. Потім, через велику нестачу власної монети, увесь сенат і посланці земель постановили із залишків надходжень попереднього року викарбувати нові монету у три гроші.
9 Postremo constitutum fuit, ut rex conventum Marienburgi pro extinguendo ex Prussia Lutheranismo indiceret. Нарешті було вирішено, щоб король звернувся до зборів у Марієнбурзі щодо викорінення лютеранства з Пруссії.
10 Articuli per plebem gedanensem conscripti. Статті, написані простолюдинами Гданська.
11 Citatio contra Gedanenses propter Lutheranismum ad conventum petricoviensem. Заява петроковського сейму проти гданчан через їхнє лютеранство.
12 Comparentibus coram regia Mte. in comitiis petricoviensibus nunciis Gedanensium errores ac excessus agnoscentibus et veniam petentibus decretum fuit, ut terminis ille Gedanensibus ad comitia Marienburgi celebranda produceretur. Коли посланці гданчан з’явилися перед королівською величністю під час сейму в Петрокові та визнали помилки і надмірності й попросили пробачення, було постановлено, що гданчани мають покласти край цьому до того, як відбудуться збори в Марієнбурзі.
13 Sigismundus rex, finito conventu, exivit Petricovia Cracoviam et postea Cracovia contulit se in Prussiam ad comitia Marienburgi celebranda. Король Сигізмунд, коли сейм закінчився, виїхав із Петрокова до Кракова, а потім з Кракова переїхав до Пруссії, де мали відбутися збори в Марієнбурзі.
14 Proficiscenti Sigismundo regi Marienburgum, occurrit legatus ducis Prussiae, epus. pomesaniensis, qui in sua legatione declaravit, sponsalia inita per Illtrem. ducem Prussiae cum filia Sermi. regis Daniae et postulavit nomine ducis, ut ejus Mtas. has nuptias sua praesentia honestare dignaretur Коли король Сигізмунд відправлявся з Марієнбурга, прибув посол герцога Прусського – біскуп помезанський, який під час свого посольства спочатку повідомив про заручини найсвітлішого герцога Пруссії з донькою найяснішого короля Данії, і попросив від імені герцога, щоб його величність зволила би вшанувати це весілля своєю присутністю.
15 Ad hanc legationem ita responsum fuit:
Satis compertum cuicunque esse potest, quantis negotiis Mtas. regia involuta sit hoc tempore in regno et aliis dominiis, ita ut vix ad componendos hos motus in Prussia eripere se potuit, qua propter nequaquam id praestare potest ejus Mtas., quod Illris. princeps postulat.
Відповідь на це послання була такою:
може бути достатньо очевидним для будь-кого, до скількох справ король у цей час був залучений у королівстві та в інших володіннях, так що він ледве міг вирватися, щоб замирити ці негаразди в Пруссії, з цієї причини його величність жодним чином не може задовільнити прохання найсвітлішого герцога.
16 Joannes Franciscus, epus. scarensis, legatus a summo pontifice ad Ducem Moscoviae, componendae pacis inter regem Poloniae et ipsum ducem, missus fuit.
Instructio data a rege nuncio summi pontificis de negotio pacis cum Mosco.
Іоганн Франциск, біскуп скарський, був посланий верховним понтифіком до московського князя для переговорів про мир між польським королем і самим князем.
Настанови короля посланцю папи стосовно переговорів про мир з московитом.
17 Oratores a Carolo V. imperatore et Ferdinando, archiduce, praetextu quidem et specie tentandae inter regem Poloniae et Moscum concordiae, quod palam prae se ferebant, ad ducem Moscorum per Poloniam erant missi, Речники були відправлені імператором Карлом V і ерцгерцогом Фердинандом до московського князя через Польщу під приводом і виглядом спроби досягнути згоди між польським королем і московитом, про що вони про людське око удавали;
18 verum longe aliud fuit illis per principes illorum demandatum, nempe ut Moscorum ducem contra regem Poloniae incitarent, ne rex Poloniae bello moscovitico impeditus posset Ludovicum, Ungariae et Bohemie regem, copiis suis auxiliaribus contra Turcam, qui cum ingenti exercitu in Ungariam adventabat, adjuvare, quo et facilius rex Ludovicus sic destitutus periret et Ferdinandus Ungariam et Bohemiam, quod semper votis omnibus cupiebat, hac data occasione, invadere posset. але те, чого вимагали від них їхні государі, було зовсім іншим, а саме – підбурити московського князя проти короля польського, щоб король польський, якому перешкодила б московська війна, не зміг би відправити Людовику, королю Угорщини та Чехії, свої допоміжні сили проти турків, які з незліченним військом наступали на Угорщину, щоб легше загинув король Людовик, позбавлений таким чином надії, а Фердинанд при цій нагоді міг би захопити Угорщину та Чехію, чого він завжди з усіх сил жадав.
19 Decretum regium in comitiis marienburgensibus inter epum. et nobilitatem, civitates et subditos terrae culmensis super solutione decimarum. Королівський указ про збори в Марієнбурзі за участю біскупів, шляхти, станів і підданців Кульмської землі щодо сплати десятини.
20 In comitiis Marienburgi celebratis constitutum fuit: ut rex Sigismundus Gedanum proficisceretur eamque civitatem haeresi Lutherana infectam purgaret. Під час зборів у Марієнбурзі було вирішено, що король Сигізмунд має відправитися у Гданськ і очистити це місто, заражене лютеранською єрессю.
21 Missi sunt itaque Gedanum imprimis a regia Mte. insignes consiliarii ad disponendam et praeparandam pro regis adventu civitatem Mathias de Drzewiecz, cujaviensis et Gedani eps, Joannes de Latalice, eps. posnanien., Christophorus de Szydlowiecz, cast. et capit. cracovien. regni cancellarius, Lucas de Gorka, cast. posnanien. et Majoris Poloniae generalis capitaneus, Stanislaus de Koscielecz, palat posnanien., Andreas de Thenczyn, palat. lublinen., Joannes Chojenskij archidiaconus cracovien. cum nonnullis aliis consiliariis et cum his una ducenti equites, viri sagaces et rei bellicae periti, propter regis et legatorum autoritatem et ad vim si qua fieret propulsandam. Отож до Гданська від королівської величності спочатку були відправлені видатні радники, щоб облаштувати та підготувати місто до прибуття короля, а саме: Мацей із Древиці, біскуп куявський і гданський, Ян з Латаліце, біскуп познанський, Христофор з Шидловця, каштелян і староста краківський, канцлер королівства, Лукаш із Горки, каштелян познанський і головний староста Великої Польщі, Станіслав із Косцельця, воєвода познанський, Анджей із Тенчина, воєвода люблінський, Ян Хоєнський, архідиякон краківський з деякими іншими радниками, і з разом ними дві сотні вершників, чоловіків вправних та зугарних у військовій справі, задля авторитету короля та послів і для відсічі будь-якій силі, яка могла б мати місце.
22 Ubi post aliquantum temporis ipsorum consiliariorum cum Gedanensibus habitos tractatus, praedispositaque pro regis adventu civitate, rex ipse cum multo senatorum comitatu et universa Prussiae nobilitate Gedanum venit et recta ad ecclesiam majorem ex equo descendit. Cui ecclesiam cum maxima populi frequentia ingresso orationibus et gratiis deo agendis opera data fuit. Коли через деякий час ті самі радники домовилися із гданчанами, і місто було підготовлено до прибуття короля, сам король прибув до Гданська з великим почетом сенаторів і з усією знаттю Пруссії, і зійшов з коня прямо біля кафедрального собору. І в цьому соборі, що вміщує найбільшу кількість людей, відбувалася служба і возносилися молитви та подяки Богові.
23 Quibus finitis rex ad praetorium urbis est deductus, ubi locus residentiae ejus Mtis. et publici consilii erat. Quo acciti fuerunt tam exautorati illi quam novi per seditionem creati proconsules civitatis, scabini reliquique magistratus et praecipui civitatis viri ac seniores populi; ubi in terribili illo judicio ex accusatione optimatum urbis, ex inquisitione diligenti et testium depositione et seditiosorum per torturam examinatione capitalium criminum comprehensos alios ultimo capitis supplicio affici jussit, alios uti minus reos in oppidis Prussiae commorari quidem permisit, interdicto tamen eis Gedani ingressu, alios ad vincula et carceres perpetuos damnavit, reliquos ex tota Prussia proscripsit, et ad hunc modum civitatem suam faece illa tumultuantium haereticorum purgavit, religionem autem sanctam catholicam in pristinum statum redegit. Коли вона закінчилася, короля привели до міського магістрату, де було місцеперебування його величності і державних радників. І туди було покликано як скинутих, так і нових, призначених заколотом, проконсулів міста, райців і решту посадовців, і головних люди міста, і старійшин народу, і там, під час страшного для них суду, на підставі звинувачень міських вельмож, ретельного розслідування та показань свідків, а також допиту під тортурами заколотників, одних, затриманих за тяжкі злочини, він наказав засудити до страти на горло, іншим, менш винним, дозволив жити в містах Пруссії, заборонивши, однако ж, входити до Гданська, деяких засудив довічно на кайдани та в’язниці, решту – до вигнання з усієї Пруссії, і таким чином очистив своє місто від калу бунтівливих єретиків і підніс святу католицьку віру до її колишнього стану.
24 Ecclesias aperiri, addornari et ex his ablata reponi mandavit, sacerdotes, monachos, moniales reduxit, urbe ac officiis dejectos civitati ac honoribus restituit et in throno regali in foro urbis extructo in diademade et chlamide aurea considens magistratus urbanos denuo creavit et jusjurandum ab illis et a cuncto populo sub throno stante et elatis in sublime dextris jurante solenniter recepit. Ad eundem modum Elbingi, Thorunii, Brunsbergi atque in aliis civitatibus Prussiae actum erat. Він наказав відкрити церкви, прикрасити їх і поновити забране з них; повернув священиків, монахів і черниць. Він відновив тих, хто був вигнаний з міста і скинутий з посад, в їхньому становищі та почестях, і, сидячи на королівському троні, поставленому на міській площі, в золотій діадемі та мантії, знову призначив міських урядовців і прийняв урочисту клятву від них і від усього народу, що стояв перед престолом і урочисто присягав, високо здійнявши правиці. Таким же чином це було зроблено в Ельблонгу, Торуні, Брунсберзі та в інших громадах Пруссії.
25 Responsum a Sigismundo, rege Poloniae, Alberto, duci Prussiae, Gedani supra excusationem, quod regem venientem in terras Prussiae non exceperit. Відповідь короля Польщі Сигізмунда з Гданська герцогу Пруссії Альбрехту, на вибачення за те, що той не прийняв короля, який прибув на землі Пруссії.
26 Additio nonnullorum praerogativorum duci Prussiae ultra priores ei concessa ibidem Gedani. Доповнення деяких повноважень герцога Пруссії крім перших, наданих йому в тому ж місці Гданську.
27 Responsum duci Prussiae de dote matris. Відповідь герцога Прусського про посаг його матері.
28 Edictum regis de non legendis libris lutheranis. Королівський указ про заборону читати лютеранські книги.
29 Statuta et ordinationes per regem in civitate gedanensi, pro ejus bono, tranquillo et quieto statu et ordine factae. Статути та постанови, видані королем у місті Гданську, для його блага, спокою та мирного стану та порядку.
30 Constitutiones militarem et civilem ordinem totius terrae Prussiae concernentes. Установлення про військовий і цивільний порядок, що стосуються усієї Прусської землі.
31 Confirmatio privilegiorum civitatis gedanensis. Підтвердження привілеїв гданської громади.
32 Donatio perpetua oppidi et bonorum Hela civitati gedanensi una cum vectigali, quod a mercartoribus in portu gedanensi exigitur. Довічне дарування містечка Гели та доходів з нього громаді гданчан разом із митом, який вимагають від купців у порту Гданська.
33 Contributio decennalis regi per Gedanenses instituta. Десятирічний внесок королю, встановлений гданчанами.
34 Concessio tertii denarii vectigalis «Phalgeld» ad sex annos civitati gedanensi. Поступка кожного третього денарія з мита – фальгельду на шість років місту Гданську.
35 Contractus de solvenda dote retenta marchionibus brandeburgensibus. Договір про виплату приданого, що залишилося за маркграфами Бранденбурга.
36 Feudum super arces Bytow et Lavenburg ducibus Pomeraniae. Плата з двох замків, Битув і Лавенбург у Померанії.
37 Literae ac mandata regia ad reformandam civitatem elbingensem et religionem restituendam. Листи та королівські накази про реформування ельблонгської громади та відновлення релігії.
38 Facultas commissariis data ad restituendam religionem et civitatis statum reformandum Elbingi. Повноваження, надані комісарам щодо відновлення релігії та реформування устрою громади Ельблонга.
39 Restitutio religionis et ordinatio civitatis brumbergensis. Відновлення релігії та впорядкування громади Брумберга.
40 Commissio ad reformandum statum civitatis Thorunensis. Доручення щодо реформування устрою торунської громади.
41 Edictum adversus haereticos. Указ проти єретиків.
42 Renovatio edictorum contra haereticos. Поновлення указу проти єретиків.
43 Mandatum ad coercendos et puniendos Lutheranos in districtu gostinensi. Наказ виявити і покарати лютеран в окрузі Гостинін.
44 Avocantibus regem ipsum negotiis regni et Tartarorum in terris Russiae excursione, rex Gedano Marienburgum se contulit, postea Marienburgo audita morte Stanislai et Janussii, ducum Masoviae, in Masoviam se recepit et eam in possessionem accepit corporique regni Poloniae veluti membrum, jam diu avulsum, restituit, acceptoque ad illis provincialibus jurejurando Cracoviam rediit. Коли сам король був відкликаний справами королівства та навалою татар на землі Русі, він із Гданська перебрався до Марієнбурга; потім, почувши в Марієнбурзі про смерть Станіслава та Януша, князів мазовецьких, повернув до Мазовії та прийняв у володіння, неначе поновив у колись давно відірваний від тіла Польського королівства член, і, прийнявши від мешканців тамтешньої провінції присягу, повернувся до Кракова.
45 Stanislaus et Janussius, duces Masoviae, die VII. mensis Augusti Varsoviae obierunt, veneno perempti, ambo etiam uno sepulchro in ecclesia S. Joannis collegiata Varsoviae sepulti. Станіслав і Януш, князі Мазовії, померли 7 числа місяця серпня у Варшаві, вбиті отрутою, й обидва були поховані в одній могилі в церкві колегіуму святого Яна у Варшаві.
46 Salvus conductus datus Joanni Alantsee, Italo, apothecario plocensi, qui a cunctis culpatus de veneno ducibus Masoviae subministrato. Був урятований італієць Джованні Аланцеє, плоцький аптекар, якого весь народ звинувачував у тому, що він дав отруту князям Мазовії.
47 Deductio ex Chronicis Dlugossii, Masoviae ducatum semper fuisse partem Poloniae regni. Висновок із «Хронік» Длугоша, що Мазовецьке князівство завжди було частиною Польського королівства.
48 Juramentum praestilum per subditos ducatus Masoviae in arce Varsaviensi Sigismundo I., Regi Poloniae. Присяга, принесена мазовецькими підданцями у варшавському замку польському королю Сигізмунду I.
49 Promissio de confirmandis privilegiis in proximo regni conventu omnibus statibus et ordinibus ducatus Masoviae. Обіцянка підтвердити привілеї для всіх станів і верств князівства Мазовії на наступному сеймі королівства.
50 Bona in usum fructuum concessa Annae virgini, sorori ducum Masoviae ad tempus ejus connubii. Права на користування майном, надані діві Анні, сестрі мазовецьких князів, на час до її заміжжя.
51 Confirmatio privilegii civitatis Varsaviensis.
Confirmatio privilegii oppidi Lomza.
Підтвердження привілеїв міста Варшави.
Підтвердження привілеїв міста Ломжа.
52 Mortuis ducibus Masoviae nulla jam masculini sexus stirps remanserat, supererant tantum duae stirpis hujus sorores, altera Zophia, quae palatino Hungariae Bathori nupserat, altera Anna, virgo, quae adhuc in Masovia manebat. Confugit itaque palatinus Hungariae ad Ludovicum regem petitque ab eo, ut pro Zophia, conjuge sua, et Anna, sororibus, apud regem Poloniae intercederet: velit eas in possessione ducatus Masoviae, qui ex jure successionis ad eas pertinet, relinquere. Після смерті князів Мазовії не залишилося жодного чоловічого нащадка цього кореня, залишилися від цього кореня тільки дві сестри, перша Софія, яка побралася з угорським палатином Батором, і друга Анна, незаймана, яка ще залишалася в Мазовії. Тому угорський палатин звернувся до короля Людовика і благав того заступитися перед польським королем за Софію, свою дружину, та Анну, її сестру: він хотів залишити в їхньому володінні Мазовецьке князівство, яке належало їм за правом успадкування.
53 Quam ob causam rex Ludovicus oratorem suum, praepositum colocensem, ad regem misit, qui priusquam expediretur, venit fama, Ludovicum regem esse victum et occisum cum exercitu suo ad Mohacz. З цього приводу король Людовик послав свого речника, настоятеля колоченського, до короля, який, перш ніж він зміг відправитися, отримав звістку про те, що король Людовик зазнав поразки зі своїм військом і вбитий під Могачем.
54 De conflictu Hungarorum cum Turcis ad Mohacz. Historia Stephani Broderici, Ungari, epi. sirmiensis. Про бій угорців з турками під Могачем. Історія Стефана Бродаріча, угорця, біскупа сремського.
55 Occiso rege Ludovico a Turcis, Sigismundus, rex, oratores suos, Andream Cricium, epum. premisliensem, et Stanislaum de Sprowa, cast. biecensem, in Ungariam ad conventum electionis novi regis, qui tum in Alba regali celebrabatur, misit, ut mutuis consiliis bono statui regni Ungariae provideretur. Коли король Людовик був убитий турками, король Сигізмунд послав своїх речників, Анджея Крицького, біскупа перемиського, і Станіслава зі Спрови, каштеляна бецького, до Угорщини на сейм з виборів нового короля, які тоді було влаштовано в Альбі-Регії, щоб забезпечити взаємні поради для доброго стану Угорського королівства.
56 Qui ante quam ad locum electionis pervenissent, rex electus et coronatus fuit Joannes, comes a Scepusio, palatinus Transylvaniae, ad quem iidem oratores legatione functi sunt. Cujus legationis haec summa fuerat: Як тільки вони прибули на місце виборів, Янош, граф списький, воєвода Трансільванії, був обраний королем і коронований, до якого ті самі речники були відправлені послами. Узагальнення їхньої місії наступне:
57 Primum narrabant, se huc a rege eam ob causam ablegatos, ut una cum statibus hujus regni de ejus bono statu consultarent; deinde commissum etiam sibi esse dicebant, ut si soluto conventu et rege creato venirent, nihilominus regem electum adirent atque hunc novum regiminis apicem nomine regiae Mtis. gratularentur. По-перше, вони сказали, що їх направив туди король для того, щоб порадитися разом із високодостойниками цього королівства щодо його доброго стану; потім вони сказали, що їм також доручено, щоб, якщо вони приїдуть після розпуску сейму та обрання короля, вони все одно відправилися б до новообраного короля і принесли цьому новому монарху привітання від імені королівської величності.
58 Instructio oratoribus in Hungariam euntibus. Настанови для речників, які їдуть до Угорщини.
59 Fridericus, dux Legnicensis, admonuerat regem per literas de jure ex Bulla Aurea ad se pertinente ad affectandum Bohemiae regnum. Quam ob causam Sigismundus rex oratores suos ad status Bohemiae, qui tum ad electionem novi regis convenerant, ablegavit, qui eos admonerent: ne contra jus regium, quod habet ex jure Aureae Bullae, in creando rege aliud statuere velint. Quid autem in hoc negotio actum sit, tomus hic non habet. Фрідріх, герцог Легниці, письмово нагадав королю про права, що належали йому на підставі Золотої булли, і стосувалися Чеського королівства. З цієї причини король Сигізмунд відправив своїх речників до чеських станів, які тоді зібралися для виборів нового короля, щоб попередити їх, щоб вони не схотіли при обранні короля вирішити інакше всупереч праву короля, яке він має за правом Золотої булли. Але того, що сталося в цій справі, у цьому томі немає.
60 Ferdinandus, archidux Austriae, in regem Bohemiae ae electus post obitum Ludovici regis, his conditionibus: Фердинанд, ерцгерцог Австрії, обраний королем Чехії після загибелі короля Людовика на таких умовах:
61 Primum obligavit se de solvendis aere proprio debitis regni, deinde de ascribenda in perpetuum Austria et aliis suis provinciis regno Bohemiae. Перш за все він зобов’язався сплатити борги королівства своїм коштом, а потім назавжди приписати Австрію та інші свої провінції до Чеського королівства.
62 Post electionem Joannis, palatini Transylvaniae, in regem Ungariae, Ferdinandus, rex Bohemiae electus, legatos suos ad regem Poloniae misit. Cujus legationis haec summa fuit. Після обрання воєводи Трансільванії Яноша королем Угорщини, Фердинанд, обраний королем Чехії, послав своїх послів до короля Польщі. Ось узагальнення його посольства.
63 Primum conquestus est Ferdinandus de Joanne, electo rege Ungariae, cum se contra Deum, honorem, jus et omnem aequitatem et justitiam in regni Ungariae haereditatem, quae ad se ex tenore quorundam contractuum inter caesarem olim Maximilianum et regem Vladislaum erectorum spectat, intrusisse. Спочатку Фердинанд скаржиться на Яноша, обраного королем Угорщини, що той зневажив Бога, честь, закон і всяке право та справедливість в успадкуванні Угорського королівства, з яким він пов’язаний через низку певних договорів, укладених між цісарем Максиміліаном і королем Владиславом.
64 Deinde rogat, ut sua Mtas., in qua caesar Maximilianus et Vladislaus, rex, singularem confidentiam, ut in fratre habuerunt, hujusmodi ardua negotia animo perpenderet, super quo nobis suum fraternum atque adeo paternum consilium impertiret et ad suscipiendum pro nostra et conjugis nostrae justitia regnum Ungariae, auxilio et assistentia sua nos nequaquam deserat. Далі він прохає, щоб його величність, до якої цісар Максиміліан і король Владислав мали особливу довіру, яку вони мали до брата, розглянув би на свій розсуд таку складну справу, після чого передав би нам свої братерські й навіть батьківські поради, як забезпечити для нас і нашої дружини подружжя справедливість щодо Угорського королівства, і в жодному разі не обминув нас своєю допомогою та сприянням.
65 Postremo petit, ut sua Mtas. oratores ad coronandum se in regem Bohemiae mittere dignaretur. Нарешті він просив, щоб його величність зволив послати речників на його коронування королем Чехії.
66 Responsum a Sigismundo, Rege Poloniae, ad legationem Ferdinandi, electi regis Bohemiae. Відповідь Сигізмунда, польського короля, на послання Фердинанда, новообраного короля Чехії.
67 Primum se dolere ex tam miserabili interitu Sermi. dni, regis Ludovici, По-перше, він висловлював біль з приводу такої гідної жалю загибелі найяснішого пана короля Людовика;
68 deinde, quod ejus Sertas. a Mte. sua postulat, ut sibi consilio et auxilio adesset ad regna Ungariae et Bohemiae assequenda, Mtas. sua favit semper ex animo tum caesareae Mti. tum ipsi Sermo. principi Ferdinando ita ut debet, et nunc Mtas. sua, intellecta electione illius Sertis. in regem Bohemiae, magnam cepit voluptatem, et illius Mti. ex animo gratulatur. далі, щодо того, що його світлість [Фрідріх] вимагала від його величності [Сигізмунда], щоб він надав йому поради й допомогу задля досягнення королівств Угорщини та Чехії, то його величність завжди від душі любив як цісарську величність, так і самого найяснішого принца Фердинанда, як і належить, і зараз його величність, коли дізнався про обрання його світлості королем Чехії, відчув величезну насолоду, і його величність від усієї душі його вітає.
69 Atque ita cum illius Sertas. adniteretur, quo regnicolae Ungariae unanimi voto et sententia regem eligerent et scissio omnibus modis evitaretur, ne ad extremam calamitatem hoc regnum accederet, Mtas. sua oratores suos ad regnicolas Ungariae misit, ut, cum pax et concordia sit potissimum necessaria, modis omnibus curarent, quo unanimibus votis regem eligerent et, quae salutis sunt, amplecterentur. І він також прагне, разом із його світлістю, щоб король був обраний одностайним голосуванням і рішенням виборців короля Угорщини, і що всіма засобами слід уникати розколу, та, аби це королівство не наблизилося до крайнього лиха, його величність послав своїх речників до виборців короля Угорщини, щоб вони, оскільки мир і згода були вкрай необхідні, подбали всіма засобами, щоб вони могли вибрати короля одностайним голосуванням і поважати те, що є рятівним.
70 Legatio Henrici, regis Angliae ad Sigismundum, regem Poloniae, in qua hortatur regem, ut ad regni Ungariae defensionem Turcique saevissimum imperium reprimendum una cum aliis principibus christianis consilia actionesque suas converteret. Посольство короля Англії Генріха до короля Польщі Сигізмунда, в якому він закликав короля разом з іншими государями-християнами звернути свої наміри та дії на захист Угорського королівства і відсіч найтиранічнішій владі турка.
71 Joannes Dantiscus, orator a Sigismundo R. ad Carolum V., cui hoc injunctum erat, ut apud caesaream Mtem. pro virili ageret, quin arx Barensis cum sua possessione Mti. regiae restitueretur. Яну Дантишеку, речнику від короля Сигізмунда до Карла V, було наказано, щоб він в міру своїх сил діяв перед цісарською величністю на користь того, щоб замок Барі з його володіннями було повернено королівській величності.
72 Hoc anno pax inter Carolum V. et Franciscum I. regem Galliarum instituta. У цьому році було встановлено мир між Карлом V і Франциском I, королем французів.
73 Joannes Dantiscus in negotio sibi a rege commisso tale decretum a Caesare retulit.
Ut arx Barensis reginae Bonae restitueretur reginaque quinque viros ex nobilibus et patriciis illius regni Viceregi Neapolitano praesentaret, qui in unum eorum nomine Caesaris consentiret et ab eo juramentum acciperet de non tradenda arce in manus hostium.
Ян Дантишек у дорученій йому королем справі повідомив про такий указ від цісаря:
Щоб замок Барі було повернено королеві Боні, і щоб королева представила віце-королю Неаполя п’ятьох людей з числа шляхетних і патриціїв цього королівства, і він погодився б на одного з них від імені цісаря та отримав від нього клятву не віддавати замок у руки ворога.
74 Commissio ad Viceregem de tradenda arce Barensi. Доручення віце-королю щодо передання замку Барі.
75 Mandatum ad Ferdinandum de Alancon, praefecto arcis Barensis, ut castrum Barense personae a Bona regina electae dimitteret. Наказ Фердинанду де Алансону, коменданту замку Барі, звільнити фортецю Барі для особи, обраної королевою Боною.

Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1857, t. 8, p. 1 – 5.

біскуп помезанський – у 1523 – 1529 рр. ним був Erhard von Queis, від 1526 р. – протестантський біскуп.

донькаDorothea von Dänemark (1504 – 1547), дружина (1526 – 1547) Альбрехта Прусського.

Іоганн Франциск – чернець-францисканець Ioannes Franciscus Cito був апостольським нунцієм у Польщі і числився єпископом скарським. Правив же біскупством Скари у 1522 – 1529 рр. Magnus Haraldsson, лютеранин.

Речники – С. К. мав на увазі Леонарда фон Нугарола, посла імператора Карла 5-го, та Сигізмунда фон Герберштейна, посла ерцгерцога Фердинанда.

Ян з ЛаталіцеJan Latalski (1463 – 1540) – познанський біскуп (1525 – 1537), далі архібіскуп гнезненський і примас Польщі (1537 – 1540).

Ян ХоєнськийJan Chojeński (1486 – 1538) – в 1526 – 1535 роках був препозитом познанської кафедральної капітули, мав інші духовні титули, але біскупом краківським та архідияконом краківським від став тільки в 1537 році. Мабуть С. К. титулував його цим найвищим його титулом, а не титулом, чинним у 1526 р.

БрунсбергBraniewo (Braunsberg), місто у Вармії біля берега Балтійського моря.

ГелаГель (Hel), містечко на кінці Гельскій коси, яка відділяє Гданську затоку від Балтійського моря.

фальгельд – портовий збір на товари, що ввозяться та вивозяться через порт, «портове». Прим. В. Т.

БитувBytów, місто на півночі Польщі, в сучасному Поморському воєводстві.

ЛавенбургLębork, місто в тому ж Поморському воєводстві, у 44 км на північ від Битова.

ГостинінGostynin, місто у Мазовії.

вбиті отрутою – С. Гурський передає легендарну версію смерті останніх мазовецьких князів. Згідно з документальними даними, старший із них, Станіслав (нар. 1500 р.) помер 8 серпня 1524 року, а молодший, Януш III (нар. 1502 р.) – в ніч з 9 на 10 березня 1526 р. Прим. В. Т.

Батор – Іштван (VII) Баторі з Ечеда, палатин Угорщини в 1519 – 1523, 1524 – 1525 та з 1526 р. Шлюб Баторі з Софією Мазовецькою стався 1523 року. Прим. В. Т.

Історія – De conflictu Ungarorum cum Turcis ad Mohacz verissima hystoria Stefani Broderici Hungariae Episcopi Sirmiensis Cancellarii Regni Hungariae (1526). Прим. В. Т.

Станіслав зі Спрови (Stanisław Odrowąż ze Sprowy, 1509 – 1545) – був каштеляном у Бечу (Biecz) від 1533 р. Можливо, С. Г. мав на увазі якогось іншого Одровонжа.

Альбі-Регія – Секешфехервар (Székesfehérvár), місто в Угорщині, традиційне місце коронування угорських королів.

Янош – обрання Яноша Заполья королем Угорщини сталося у Секешфехерварі 10 листопада 1526 року, коронація – 11 листопада. Прим. В. Т.

Золота буллазаконодавчий акт Священної Римської імперії (1356 р.).

обраний королем Чехії – 23 жовтня 1526 року.

Генріх (Henry VIII, 1491 – 1547) – англійський король (1509 – 1547).