1527 р.
Станіслав Карнковський
1 | Anni Domini MDXXVII memorabilia. | Року Господня 1527 пам’ятні події |
2 | Anno MDXXVII conventus regni generalis indictus fuit Cracoviae pro festo Epiphaniarum, ad quem consiliarii de more convocantur; legati ad conventus particulares a regia Mte. missi, causas comitiorum exposituri: nempe a Tartaris recenter acceptam cladem, a Turca imminens periculum, qui Ungariam, caeso Ludovico, occupaverit ac eo successu elatus Poloniam quoque sibi destinaverit. | У 1527 році загальний сейм королівства був скликаний у Кракові на свято Богоявлення [6 січня], на який у звичайний спосіб скликали радників; від королівської величності на місцеві сеймики були відправлені посланці, щоб викласти причини сейму, а саме: поразка, яку нещодавно зазнали від татар, небезпека, що насувалась від турків, які захопили Угорщину після загибелі Людовика і, радіючи цьому успіху, призначили собі також Польщу. |
3 | Proinde mature cogitare et providere defensionem regni oportere, quae proxime transactis comitiis, cum de reformatione jurium ageretur, satis infirma sit constituta. | Відповідно, треба було завчасно обдумати і передбачити оборону королівства, яка після останнього сейму, коли обговорювалися перетворення в судах, виявилася досить слабкою. |
4 | In his quidem comitiis contributio, taxatio fundorum admodum onerosa fuerant decreta, ordinatio quoque conducendi militis facta, via in Silesiam propter evitandam falsam monetam Swidnicensem praeclusa et interdicta ac ea, quae ex Valachia adferebatur, bannita, antiqua thelonea ejusdem conventus auctoritate sublata. | Дійсно, на цьому сеймі були постановлені дуже обтяжливі земельні збори та податки, а також впорядковано наймання жовнірів, дорога до Сілезії була закрита та заборонена задля уникнення фальшованої монети зі Свідниці, а та, що привозилася з Валахії, була заборонена, а давнє мито було скасовано владою того самого сейму. |
5 | Interim nuntiatur Tartaros opera Constantini fusos ac victos esse. Inde magna fit gratulatio et laetitia, cujus regia Mtas. summum Pontificem et Joannem, regem Ungariae, per literas certiores reddidit. | Тим часом повідомлялося, що татари були розгромлені та переможені працею Костянтина. Потім були великі привітання і радість, про яку королівська величність повідомила листами верховного понтифіка та угорського короля Яноша. |
6 | Proceres ducatus Masoviae in comitiis superius transactis regiam Mtem. petierant, filium creari in ducem Masoviae, sed negatum illis erat ob aetatem nondum confirmatam filii, illudque additum: non esse, cur ducem creari optent, cum regem benignissimum, qui eos ad instar aliarum provinciarum Poloniae prudentissime regat, haberent. | Достойники князівства Мазовії, коли відбувався вищезгаданий сейм, просили королівську величність, щоб він призначив свого сина князем Мазовії, але їм було відмовлено, оскільки син ще не досягнув належного віку, і додали, що немає жодних причин, чому вони захотіли б призначити князя, коли мали найдоброзичливішого короля, який керував би ними у наймудріший спосіб, як і іншими провінціями Польщі. |
7 | Praeterea rogabant, ut jura et privilegia salva et illibata serventur, quod benigne pollicita est regia Mtas. | Крім того, вони просили, щоб їхні права та привілеї зберігалися непорушними та недоторканими, що було люб’язно обіцяно королівською величністю. |
8 | Deinde, ut animadverteretur severe in eos, qui mortis ducum Masoviae reperti fuerunt conscii, – sed hoc suspensum in aliud tempus, – ut judicia more solito celebrarentur ut fines Masoviae circumquaque terminarentur et Vicegerens crearetur, quod se facturam regia Mtas. pollicita fuerat. | Потім, щоб були суворо покарані ті, кого визнали б змовниками, винними у смерті князів Мазовії, – але це було відкладено на інший час, – щоб правосуддя відправлялось у звичайному порядку, щоб кордони всі довкола Мазовії були визначені, і щоб був призначений намісник, поставити якого пообіцяла королівська величність. |
9 | Decretum regiae Mtis., ut feminae in Masovia deficiente stirpe mascula succederent in bona paterna jure hereditario. | Указ королівської величності про те, що жінки в Мазовії за відсутності нащадків – чоловіків повинні успадковувати власність батьків за правом успадкування. |
10 | Foedus inter Sigismundum, regem Poloniae, et Petrum, palatinum Moldaviae, constitutum. | Договір було укладено між польським королем Сигізмундом і молдавським воєводою Петром. |
11 | Epus. Scarensis, qui a Clemente papa VII legatus in Moscoviam componendae inter Sigismundum regem et ipsum ducem Moscoviae pacis causa missus fuerat, atque inde pace relata rediens ad Mtem. regiam divertitur, petens a sua Mte. eandem pacem coli et sanctissime servari. | Біскуп скарський, який був посланий папою Климентом VII як посол до Москви для переговорів про мир між королем Сигізмундом і самим московським князем, повертаючися звідти з повідомленням про мир, відвідав королівську величність і просив його величність той мир з повагою й у найсвятіший спосіб зберігати. |
12 | Cui responsum erat, grato admodum animo Sanctissimi dni. salubres conatus et hoc studium fovendae pacis regiam Mtem. accipere atque maxime optare, ut eandem curam et cognitionem in conciliandis regibus Ungariae et Bohemiae, qui sibi essent infestissimi, adhibere dignaretur. | Відповідь на це була, що королівською величністю з дуже вдячним серцем прийняті ці рятівні зусилля найсвятішого панотця та його зацікавленість у сприянні миру, і він сподівається на більше, щоб той зволив використати таку саму турботу та мудрість, щоб примирити королів Угорщини та Чехії, які запекло ворогували між собою. |
13 | Neque vero ipsa Serma. Mtas. regia in hoc negotio perficiendo egregia opera sua defuit; nam Christophorum de Szydlowiecz, palatinum Cracoviensem, ad Ferdinandum, Bohemiae regem, destinaverat, gratulatum inprimis de summa regalis dignitatis accessione a Bohemis illi oblata, deinde regiam Mtem. suppetias dare non posse regi Ferdinando contra Joannem, regem Ungariae, nuntiaret, qui non satis contra Tartaros, infestissimos hostes suos, praesidium haberet; | Власне, і сама найясніша королівська величність не зазнала невдачі в цьому ділі, бо, щоб завершити ці визначні справи, він направив Христофора Шидловецького, краківського воєводу, до Фердинанда, короля Чехії, перш за все вітаючи його із вступом на найвищу королівську гідність, запропоновану йому Чехією, потім королівська величність повідомила, що не може надати допомогу королю Фердинанду проти короля Угорщини Яноша, який не мав достатніх сил проти татар, його найзапекліших ворогів; |
14 | hortaretur, ut potius amice et quietis consiliis, (quibus se ultro rex Ungariae offerebat) quam armis experiri velit propter commune universae Christianitati imminens periculum; | і закликала його, щоб він краще спробував дружні та спокійні заходи (які з іншого боку запропонував від себе король Угорщини), ніж зброю, через загальну небезпеку, що загрожувала всьому християнському світу; |
15 | adderet illud: Mtem. regiam jus prosequendi regni Bohemiae habere, non tamen illud sollicitari, ut qui pacem et tranquillitatem pluris faceret; quod si qua mentio de ducatu Zatoriensi, Sieveriensi, Osviecimensi per Ferdinandum facta fuerit, ut ratione dotis Elisabethae inscriptos esse diceret; postremo negotium Barense commemoret, illudque curae Mtis. suae commendet. | і він додав, що королівська величність мала права, щоб домагатися Чеського королівства, але не пред’являла їх, щоб зробити міцнішими мир і спокій; і якщо Фердинанд зробив згадку про герцогства Заторське, Зверінське і Освенцимське, то він сказав, що вони були записані до посагу Єлизавети; нарешті, він згадав справу про Барі, і він порадив йому турботу своєї величності. |
16 | Ad principes Germaniae in conventum imperialem Ratisbonae congregatos Andreas de Gorka de mandato regio missus, munere fungitur oratoris, ubi primo exponeret vim et potentiam Turcicam, quam assiduis bellis afflicta regna Ungariae et Poloniae diutius sustinere non posse referret, subsidium et suppetias imploraret, maxime vero ut inter principes Christianos, praesertim Ferdinandum Bohemiae, Joannem Ungariae reges, discordias tollere et ad concordiam reducere studerent, nomine suae Mtis. admoneret. | Перед князями Німеччини, які зібралися на імперській рейхстаг у Регенсбурзі, виступив речником Анджей з Горки, посланий за наказом короля, який спочатку показав міць і могутність турків, яких, як він повідомив, уражені постійними війнами королівства Угорщина та Польща не в змозі більше терпіти, і благав про підтримку та допомогу, і особливо закликав від імені його величності, щоб вони намагалися усунути розбрат між християнськими государями і повернути їх до злагоди, особливо королів Фердинанда Чеського та Яноша Угорського. |
17 | Neque vana et irrita fuit haec legatio, qua factum, ut indutiae XV dierum inter hos reges statuerentur pacis et concordiae tractandae causa, quae per oratores cujusque Olomuncium missos componenda et transigenda fuerat. | Це посольство також не було марним і даремним, бо завдяки йому було укладено 15-денне перемир’я, встановлене між цими королями з метою переговорів про мир і злагоду, який мав бути укладений та схвалений через речників, посланих кожним до Оломоуца. |
18 | Dum haec aguntur, adveniunt legati regis Ungariae, qui legatos suos subsidii causa contra Turcas petendi ad Ferdinandum missos ingratissime susceptos fuisse questi sunt; | Поки це відбувалося, прибули посли короля Угорщини, які скаржилися, що його посланці, послані до Фердинанда за допомогою проти турків, були дуже непривітно прийняті; |
19 | praeterea significarunt, duces Bavariae persuadere conari Sermo. regi, ut bellum susciperet adversus Turcas, offerentes semper eidem paratas suppetias ferre, ceterosque principes Germaniae, ut idem facerent, adducere; | крім того, вони повідомили, що баварські герцоги намагаються переконати найяснішого короля розпочати війну проти турків, пропонуючи завжди надавати йому готові припаси та залучити інших князів Німеччини зробити те саме; |
20 | insuper consilium rogabant super conditionibus a Ferdinando pro sui contentatione propositis, quarum prima fuit de concedenda libere Moravia et Silesia, quae jam tum adhaeserat regi Ferdinando, et summa 400,000, secunda, ut si regem Ungariae sine prole contigisset decedere, regnum ad Ferdinandum et successores ejus relaberetur; postremo, ut in eo negotio arbiter potius quam compositor esse velit. | крім того, вони попросили поради щодо умов, запропонованих Фердинандом для його задоволення, першою з яких була вільна поступка Моравії та Сілезії, які вже тоді приєдналися до короля Фердинанда, і виплата 400 000, і щоб, якщо король Угорщини помер би без нащадків, королівство перейшло би до Фердинанда та його спадкоємців, і нарешті, що в цьому питанні він волів би бути спостерігачем а не призвідником. |
21 | Secretior autem legatio, uti ex responso regio conjicere licet, haec erat: primo, significabat rex, se delectum exercitus fecisse, quod si ad reprimendam vim minus suffecerit, implorare auxilium Turcicum decrevisse; deinde constituisse, filium suae Mtis. sibi adoptari ac de filia itidem illius elocanda seriam cogitationem habere. | Таємне ж послання, наскільки можна зробити висновок з відповіді короля, полягало в наступному: по-перше, король повідомляв, що він створив собі відбірне військо, і що, якщо він не зможе дати відсіч з меншими силами, він вирішив благати про турецьку допомогу; і крім того, він вирішив би усиновити сина його величності, і такі саме грунтовні наміри він мав стосовно того, щоб закликати його дочку. |
22 | Ad quam legationem responsum est: optare Mtem. regiam tempus indutiarum pro negotio tam gravi perficiendo prorogatum iri, verum cum inter utrosque reges id convenerit, curaturum se, ut eo temporis spatio difficultas haec decidi possit, placere quoque suae Mti., | На це послання була відповідь: його величність обрав би подовження часу перемир’я для досконалого завершення такої складної справи, і коли про це було б домовлено між обома королями, він подбав би про те, щоб ці труднощі можна було подолати протягом цього часу, |
23 | quod delectum militum Sermus. rex haberet, tanquam paratus vim vi repellere et dignitatem subditosque suos tueri; | також, що його величності було б приємно, щоб найясніший король мав би відбірне військо, з тим щоб міг силою дати відсіч силі та захистити гідність і честь своїх підданих; |
24 | ceterum displicere Mti. suae consilium de imploranda ope Turcarum, cum inde ingens malum Christianis principibus metuendum foret, | разом із тим, незадоволення його величності викликала думка благати допомоги у турків, бо відтоді християнські государі мали б боятися б величезного лиха; |
25 | gratam vero eam voluntatis significationem regiae Mti. esse de adoptando filio suo; sed cum ipsa sine consiliariis quicquam hac in re statuere non posset, non indigne ferre Mtem. illius, quod nihil ad eam clausulam legationis responsi daret, quod autem Mti. regiae fuerit curae Serma. | він був вдячний за повідомлення королівської величності про його бажання усиновити його сина; але оскільки сам не міг нічого вирішити в цій справі без радників, і не хотів вчинити з його величністю негідно, то не давав жодної відповіді на це положення послання, і що це була турбота найяснішого про королівську величність. |
26 | Hedvigis filia Mti. suae magnas habere gratias Mtem. regiam ac omni studio et pari officio referre polliceri. | Ядвіга, донька його величності, обіцяє мати до його величності велику вдячність і виявляти всіляку старанність і таку ж чемність. |
27 | Adferuntur literae Dantisci, apud caesarem oratoris regii, in quibus notatu dignissimum est, quod cum de Barensi ducatu cum consiliariis caesaris contulisset, inter cetera hoc eodem medio ad sopiendam litem usum esse significat: nempe, ut rex Poloniae respectu et intuitu Masoviae et Prussiae, quarum jus ad imperium pertineret, ducatui Barensi renuntiaret ac homagium ratione provinciarum earum faceret caesari. | Наведено листи Дантишека, речника короля до цісаря, у яких особливо варто відзначити, що коли він займався з цісарськими радниками герцогством Барі, серед іншого повідомляє, що, щоб приспати суперечку використовувався такий спосіб: а саме, щоб король Польщі обміркував і розглянув відмову від герцогства Барі на Мазовію та Пруссію, які за правом належали б до імперії, і приніс би цісарю васальну присягу за ці області. |
28 | Eo quoque tempore nuntium de crudeli vastatione et funesto excidio urbis Romae per milites caesarianos facto fuerat allatum. | У той же час надійшла звістка про жорстоке спустошення і тужливе руйнування міста Рима, вчинене цісарськими жовнірами. |
29 | Subinde legatus venit regis Ungariae, petitum suppetias adversus regem Bohemiae Ferdinandum, cui responsum erat: regiam Mtem. plurimum dolere, nullum ab eo regno Ungariae subsidium dari posse cum ob pacta regno Poloniae et Bohemiae intercedentia, tum ob imminens a Tartaris periculum, precari, ut boni consulere et interpretari dignaretur. | Час від часу приходив посол угорського короля, який просив допомоги проти чеського короля Фердинанда, якому відповідали: королівська величність дуже шкодує, але не може бути надати жодної підтримки від себе Угорському королівству, бо цьому перешкоджають договори між Польським і Чеським королівствами, а також через небезпеку, що насувається від татар, і молив, щоб той зволив розглянути та зрозуміти правильно. |
30 | Sub idem tempus adveniunt legati Joannis, regis Ungariae, implorantes opem adversus Ferdinandum, quibus responsum erat: nec posse nec licere Mti. regiae utri parti se adjungere, sed potius summopere curare, ut inter utrosque tanquam necessarios et confoederatos pacem componere possit, polliceri tamen has preces referre ad ordines regni, si quod illis ferendum auxilium videretur. | У той же час прибули посланці Яноша, короля Угорщини, благаючи допомоги проти Фердинанда, яким відповіли, що це неможливо, і не личить королівській величності приєднуватися до якоїсь сторони, а краще подбати про те, щоб можна було встановити неначе необхідний та об’єднуючий мир між ними обома, обіцяючи, проте, передати ці прохання станам королівства, щоб вони розглянули, чи слід надавати йому якусь допомогу. |
31 | Eodem anno Cricius ex Premisliensi ad Plocensem episcopatum erat evectus. | Того ж року Крицький був підвищений з перемиського до плоцького біскупа. |
32 | Mittuntur legati a rege ad conventum Varsaviensem Masoviis indictum tractaturi de unienda Masovia Poloniae regno. | Король посилав посланців на сейм мазовчан у Варшаву для переговорів про об’єднання Мазовії з Королівством Польським. |
33 | De ratione monetae cudendae aliquot literis et una legatione dux Prussiae cum regia Mte. egerat, ad quod negotium terminandum indictus erat conventus Elbingi. | Деякі листи з приводу карбування монети і одне послання, направлене герцогом Пруссії з королівською величністю, в якому для припинення цієї справи скликалися збори Ельблонга. |
34 | Sequuntur epistolae commendatitiae, petitoriae, expostulatoriae, de evocatione Gedanensium et Elbingensium ad cameram imperialem. | Далі слідують похвальні листи, звернення та побажання щодо виклику гданчан та ельблонгців до імперської палати. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1876, t. 9, p. 1 – 3.
Костянтин – мається на увазі великий гетьман литовський князь Костянтин Іванович Острозький. Прим. В. Т.
Петро – Петру IV Рареш (1487? – 1546), воєвода Молдавії в 1527 – 1538 і потім у 1541 – 1546 рр.
Анджей з Горки (Andrzej Górka, 1500 – 1551) – великопольський політичний діяч. Це посольство було його першою службою.
руйнування міста Рима – так зване «розграбування Риму» (Sacco di Roma) тривало з 6 травня до 6 червня 1527 р. Прим. В. Т.