1531 р.
Станіслав Карнковський
| 1 | Anni Domini MDXXXI memorabilia. | Року Господня 1531 пам’ятні події |
| 2 | Sub finem anni 1530 indictus erat generalis conventus pro festo sancti Andreae apostoli in oppido Petricow, ad quem consiliarii convocantur deliberaturi de avertendo incursionis Tartaricae periculo, tum etiam de palatino Moldaviae, infenso regiae Mtis. hoste, maxime vero, ne quidpiam adversi terris Prussiae, quas tum temporis Carolus V in feudum creato novo magistro dedisset, acciderit. | Під кінець 1530 року у день святого апостола Андрія [30 листопада] в містечку Петрокові було скликано загальний сейм, на який були запрошені радники, щоб обговорити питання про відвернення небезпеки татарської навали, а також про воєводу Молдавії, запеклого ворога королівської величності, а особливо, щоб нічого прикрого не сталося із землями Пруссії, які на той час Карло V віддав у лен новопризначеному магістрові. |
| 3 | Ad eum conventum legati ducis Prussiae adveniunt petitum facultatem sive jus suffragii duci Prussiae et ejus successoribus in eligendo rege Poloniae, ubi multis rationibus ex jure imperiali sumptis et allegatis id justum et aequum esse fierique necessario debere docebant, tum etiam periculi ingruentis a magistro Prussiae per caesaream Majestatem recens creato admonebant, quibus responsum est: Mtem. regiam juribus caesaris non subesse neque subditos suos ex praescripto illorum regere (gubernare). | На той сейм прибули посланці герцога прусського, які просили про надання можливості або права герцогу Прусському та його наступникам брати участь в обранні польського короля, де, наводячи численні доводи із імперського закону та долучаючи його, вони стверджували, що це було б справедливо і чесно, і це необхідно зробити, а також нагадували про небезпеку, що нависла з боку магістра Пруссії, нещодавно призначеного цісарською величністю, відповідь на що була: королівська величність не підлегла цісарським законам і підданці її не керуються їхніми приписами. |
| 4 | De facultate vero eligendi regis praesentibus comitiis, cum admodum pauci convenerint senatores, nihil certi responderi posse. | Що ж власно до можливості обирати короля, то на нинішньому сеймі, оскільки зібралося дуже мало сенаторів, нічого не можна відповісти з певністю. |
| 5 | Quod autem creatum magistrum attinet, curaturam Mtem. regiam, ne ipsarum terrarum inde aliquod dispendium suboriri queat. | Що ж стосується новопризначеного магістра, королівська величність має намір подбати, щоб саме їхні землі не зазнали жодної шкоди. |
| 6 | Contributio in iisdem comitiis pro defensione regni decreta. | На тому ж сеймі був постановлений внесок задля захисту королівства. |
| 7 | Stanislaus Kostka legationem ad Joannem, regem Ungariae, nomine Sigismundi regis obivit petens, ut indutias cum Ferdinando per legatos utriusque constitutas ratas firmasque habere velit. | Станіслав Костка прибув до Яноша, короля Угорщини, з посланням від імені короля Сигізмунда, в якому той просив, щоб він [Янош] зволів розглянути та ствердити перемир’я з Фердинандом, укладене через послів обох. |
| 8 | Turcarum imperator tempus conficiendarum indutiarum inter regem Ungariae et Bohemiae prorogat ac diplomate suo cavet. | Імператор турків подовжив час для укладення перемир’я між королями Угорщини та Чехії й турбувався стосовно своєї грамоти. |
| 9 | Legatio a Sigismundo ad conventum Lithuanorum Petro Firlejo, castellano Chelmensi, data, in qua primum agebatur de aliqua communi defensione contra vim Tartarorum utrisque dominiis assidue inferri solitam. | Посольство від Сигізмунда до литовського сейму, доручене Петру Фірлею, каштеляну холмському, в якому на початку йшлося про якусь спільну оборону проти татарських сил, які зазвичай накидалися на обидва володіння. |
| 10 | Veniunt legati ducis Prussiae adferentes poenale mandatum cum citatione contra illustrem ducem ex camera imperiali productum, in quo jussus erat intra octo hebdomadas suo jure in Prussia Waltero magistro creato cedere, quod si hoc facere negaverit ultra dictum tempus, 90 die peremptorie ad cameram imperialem sub poena banni comparere et se sistere. | Прибули посли герцога прусського, які принесли судову ухвалу, прийняту імперською судовою палатою, з приписом найсвітлішому герцогу, в якій тому наказувалося протягом восьми тижнів передати свої права стосовно Пруссії призначеному магістру Вальтеру, а якщо він відмовиться або якщо це буде зроблено після зазначеного часу, він має упродовж 90 днів з’явитися та постати перед імперською палатою під страхом оголошення поза законом. |
| 11 | Itaque consulunt Mtem. regiam, quid in eo negotio sit faciendum, simulque petunt, dignetur sua Mtas. causam hanc tanquam propriam promovere, missis ad ejus caesaream Mtem. suis legatis, qui hanc injuriam usurpati juris in subditos suae Mtis. factam solenniter quererentur, et ne de cetero fiat, admonerent. | Отож вони радяться з королівською величністю, що в тій справі робити, і просять при цьому, щоб його величність зволила просувати цю справу так, ніби вона була його власною, і щоб він відправив своїх послів до його цісарської величності, щоб ті наполегливо поскаржилися на це несправедливо вчинене порушення прав підданців його величності, і застерегли б їх не робити нічого іншого. |
| 12 | Rogant praeterea, ut aequalem fieri valorem monetae Mtas. ejus in Prussia faceret. | Вони також просять, щоб він зрівняв вартість монети його величності у Пруссії. |
| 13 | Quibus datum fuit responsum, Mti. regiae curae negotium hoc fore atque jam constituisse legatum ad caesaream Mtem pro impediendo et tollendo mandato ejusmodi mittere, inhibitionem autem illmo. duci, ne aliquam jurisdictionem imperialem agnosceret, ex cancellaria sua proferre jussisse. | Яким було дано відповідь, що ця справа буде турботою королівської величності, і що він уже вирішив послати посла до цісарської величності, щоб перешкодити виконанню й скасувати таку ухвалу, а найсвітліший же герцог нехай накаже, не визнаючи будь-якої імперської юрисдикції, її заборону та щоб вилучити зі своєї канцелярії. |
| 14 | Quod autem inaequalitatem monetae attinet, mandaturam regiam Mtem. consiliariis Prussiae aestimationem ponderis exercere et ad justam qualitatem reducere. | Що ж стосується нерівності грошей, його величність мав намір наказати, щоб радники Пруссії здійснили оцінку ваги та привели її до справедливої якості. |
| 15 | His peractis legatio a Sigismundo primo, rege Poloniae, ad conventum Marienburgensem missa, in qua ingruentia pericula a Turca, Tartaris, Valacho nuntiabantur, et propterea, ut in equis et armis ad omnem occasionem parati sint, et nihilominus tributum aliquod pro mercenario milite conferrent, admonebantur. | Після того, як це відбулося, Сигізмунд Перший, король Польщі, відправив послання до зборів у Марієнбурзі, в якому було оголошено про небезпеку, що насувається з боку турків, татар і волохів, а отже, щоб вони підготували коней і зброю про всяк випадок, і, тим не менше, внесли певну данину для найманців. |
| 16 | Legati regis Ferdinandi veniunt una cum legatis Joannis, regis Ungariae, Strigoniensem, Wissogrodensem, Agriam et Kessmark arces in sequestrum Sigismundo regi et Georgio, duci Saxoniae, tradituri, quas non nisi durantibus indutiis, quae unius anni erant, tenere debuerant certis sub conditionibus, nempe ut quisque arces a se in sequestrum datas victu sufficienti provideret, stipendia militibus solveret vel aliqua tuta cautione de solvendo stipendio prospiceret, milites juramento sibi obstrictos solveret ac eosdem praefectis arcium aliud praestare faceret. | Посли короля Фердинанда зібралися разом із послами Яноша, короля Угорщини, щоб передати замки Естергом, Вишеград, Егер і Кессмарк у заставу королю Сигізмунду та саксонському герцогу Георгу, які вони були зобов’язані тримати на певних умовах, не більше як упродовж перемир’я, укладеного на один рік, за умов, що кожен мав забезпечувати фортеці, які він узяв у заставу, достатньою кількістю продовольства, виплачувати платню жовнірам або надати певну надійну запоруку виплати платні, розплачуватися з солдатами, зв’язаними з ним присягою, і змусити комендантів тих замків виконувати інші обов’язки. |
| 17 | Victoriae de Walachis partae descriptio. Cujus haec est brevis narratio: | Опис перемоги над волохами. Про це коротка розповідь: |
| 18 | Cum Joannes palatinus naturali ac perpetuo quodam odio erga Sigismundum regem affectus esset neque aperte inimicitias denuntiare atque hostilia tentare auderet, viribus suis diffisus, Moschum, cujus foedus cum Lithuanis jam jam exspirabat, in societatem belli Polonis inferendi alliciendum statuit, et ut id occultius perficere posset, nuntium ad regem Poloniae mittit petens salvum conductum per dominia regni pro legatis suis in Moschoviam ad coemendas pelles mittendis. | Оскільки воєвода Іван мав природжену та постійну ненависть до короля Сигізмунда, але не наважувався відкрито виявити неприязнь чи виказати ворожнечу, не вірячи у власні сили, він вирішив залучити московита, чий договір з литовцями вже закінчився, до спільного розв’язання війни з поляками, і щоб він міг це зробити більш таємно, посилає послання до польського короля з проханням про безпечний прохід через володіння королівства, щоб вислати своїх послів до Московії, буцімто задля купівлі шкур. |
| 19 | Verum rex Sigismundus, id quod erat ratus palatinum Valachiae legatos eos gratia conspirationis faciendae mittere decrevisse, in eum sensum respondere jussit: Non licere id sibi absque consilio senatorum permittere ideoque ad futurum conventum eam deliberationem dif[f]erre. | Король же Сигізмунд, який вважав, що воєвода вирішив послати волоських послів щоб змовитися, звелів йому відповісти в такому сенсі: для нього неприпустимо дозволити це без поради сенаторів і, отже, слід відкласти розгляд до наступного сейму. |
| 20 | Valachus eo magis exacerbatus clam oratores ad Moschum mittit, qui ad impetendam Lithuaniam eum excitarent et in societatem affligendi regni attraherent. | Волох, ще більше роздратований, таємно посилає до московита речників, які спонукали б того напасти на Литву і долучитися до союзу з метою послаблення королівства. |
| 21 | Itaque confisus rem ex sententia successuram, illico exercitu collecto Pokucie ingressus longe lateque populatur atque totam illam provinciam occupat. | Отже, впевнений, що справа вдасться, він негайно зібрав військо і вдерся у Покуття, спустошив його вздовж і поперек, і зайняв усю область. |
| 22 | Quod simulac didicisset rex Sigismundus, legatos ad eum misit, qui admonerent arguerentque palatinum nomine violati foederis desertaeque fidei. Praeterea in memoriam reducerent ingentem cladem majorum ejus, qui simili injustitia territorium illud occupare sunt conati neque tamen consecuti. | Як тільки король Сигізмунд довідався про це, він послав до нього послів, щоб попередити та звинуватити воєводу в порушенні договору та віроломстві. Крім того, вони мали нагадати про великі лиха його предків, які так само несправедливо намагалися захопити цю землю, але так і не досягли успіху. |
| 23 | Proinde mallet potius dominiis excedere, damna sarcire, quam Mtem. suam ad profundendum sanguinem christianum, a quo suapte abhorret, lacessere. | Відповідно, було б краще швидше залишити ті володіння, відшкодувавши збитки, аніж підбурювати його величність до пролиття християнської крові, яке він, природно, ненавидить. |
| 24 | Non tamen a proposito poterat abduci, causas facti sui praetexens, quod solum illud palatini Valachiae semper possederint; neque contra foedera fecisse, cum ea non nisi cum Sigismundo primo percuteret, multo ante unctus et coronatus successisset. | Той однак не відмовився від своєї мети, удаючи причиною своїх дій те, що цією землею завжди володіли воєводи Валахії, і що він не діяв всупереч договорам, оскільки уклав їх лише з Сигізмундом Першим, задовго до того, як сталося помазання та коронування. |
| 25 | Itaque cognito ejus obstinato animo Sigismundus legatos ad Turcam mittit, qui scelus a palatino patratum deferrent, justitiam de eo tanquam ejus subdito administrari peterent. | Отож, коли Сигізмунд дізнався про його впертий розум, він послав послів до турка, щоб ті донесли про злочин, скоєний воєводою, і попросили, щоб над ним, як над його підданцем, відбулося правосуддя. |
| 26 | Qui quidem tale responsum retulerunt: Caesarem Turcarum admodum acerbe ferre factum palatini, qui se inscio bellum Mti. regiae inferre praesumeret atque illico per litteras illi mandavisse, ut a proposito abstineret, damna sarciret, et nisi destitisset, gravem indignationem et supplicium subiturus. | Вони ж принесли таку відповідь: цісар турків з великою гіркотою сприйняв учинок воєводи, він не знав, що той наважився вести війну з королівською величністю, і негайно письмово наказав йому відмовитися від свого наміру, відшкодувати збитки, а якщо той не відмовиться, то зазнає сильного гніву та страти. |
| 27 | Accepto igitur Sigismundus responso et exploratam habens voluntatem caesaris, cujus Valachus mandata parvifaciebat neque terris excedere volebat, mox consilium propellendi hostis vindicandaeque injuriae cepit atque Joannem, palatinum Russiae, conscribere militem jussit, qui sex milibus equitum, duobus peditum collectis, ad Pokucie contendit, et cum jam prope adesset, levi armatura praemissa hostilia praesidia deturbat, pallantem hostem prosequitur finibusque propellit. | Тож Сигізмунд, отримавши відповідь і довідавшись про волю цісаря, чиї накази волох зневажив і не схотів залишити країну, незабаром узявся за задум про вигнання ворога та помсти за шкоду, і наказав Янові, воєводі руському, здійснити набір до війська, який, зібравши шість тисяч кінних і дві піших, рушив на Покуття і, коли вже був близько, з легкоозброєними скинув ворожі залоги, які були попередньо поставлені, переслідував ворога, що відступав, і відкинув його до кордонів. |
| 28 | Valachus audita suorum clade furibundus exercitum viginti quattuor milium colligit, cum quo adversus Tarnovium progreditur; tandem cum ad Obertinum pervenissent, utraeque acies ex adversa positae constiterant, ita ut sic essent conspicuae; Valachus paucitate nostrorum visa eo magis animi ad ineundam pugnam sumeret. Victus tamen a nostris, ita ut ipse palatinus acceptis duobus vulneribus aegre admodum mortis periculum evaserit. | Волох, розлючений, коли почув про поразку своїх, зібрав двадцятичотирьохтисячне військо, з яким виступив проти Тарновського; нарешті, коли вони досягли Обертина, обидва ряди здійнялися з протилежних сторін, тож їх було видно; волох, коли побачив невелику кількість наших людей, набрався більшої мужності вступити в бій. Проте він зазнав поразки від наших, так що сам воєвода, отримавши дві рани, з великим болем уникнув небезпеки смерті. |
| 29 | Capta in eo bello quinquaginta tormenta bellica, tria vexilla, quae Cracoviam sunt delata. Eo nuntio accepto Sigismundus rex per omnes ecclesias supplicationes fieri mandavit. Paulo post dux ipse Tarnovius Cracoviam ingressus spoliis prae se latis triumphavit. | У тій війні було захоплено 50 гармат і три прапори, які були привезені до Кракова. Король Сигізмунд, отримавши цю звістку, наказав молитися в усіх церквах. Трохи згодом гетьман Тарновський сам увійшов до Кракова і тріумфував із поставленою перед ним здобиччю. |
| 30 | Parta itaque de Valacho victoria veritus Sigismundus, ne inde Turca occasionem belli gerendi sumeret, nihil cunctatus Jacobum Wielamowski ad Turcam mittit, qui nomine Mtis. suae totam belli rationem referret, ne sit calumniandi et mentiendi de Mte. regia aliquis locus. | Отож Сигізмунд, здобувши перемогу над волохом і побоюючись, щоб турки не скористалися цим самим як нагодою вести війну, без вагань посилає до турка Якова Велямовського, який від імені його величності виклав усі мотиви цієї війни, щоб не було якихось наклепницьких або брехливих розповідей про його величність. |
| 31 | Praeterea diceret, nihil Mtem. regiam contra foedera, quae sanctissime servasset, commisisse neque commissuram esse, ac ut eadem caesar Turcarum foedera servare velit, nec eo tumultu quicquam adversus illum factum existimaret, cum hostem latrocinantem non nisi finibus propulisset, terram autem illius, ne foedus violari videretur, non attigit. | У першу чергу, хай би він сказав, що його величність нічого не вчинив і не мав наміру вчиняти проти договорів, яких він найсвятіше дотримувався, і хотів, щоб і сам цісар турків зберігав договори, і щоб він не подумав би, що щось було вчинено проти нього під час того бунту, коли він гнав ворога-грабіжника тільки до кордонів, але не торкався його землі, щоб не здалося, що договір порушено. |
| 32 | Conventus terrarum Prussiae Marienburgi celebratur, in quem Mtas. regia legatos miserat, qui pondus et valorem monetae statuerent, ad extremum tributum aliquod propter subitum et repentinum periculum, si quod fieri contingeret, conferri persuaderent. | Збори земель Пруссії влаштовано в Марієнбурзі, на які королівська величність послав послів, щоб визначити вагу та вартість грошей і переконати їх, що зрештою слід сплатити певну данину через негадану та раптову небезпеку, якщо так станеться. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1915, , p. 1 – 3.
Станіслав Костка (, 1487 – 1555) – від 1531 р. підскарбій прусських земель.
Петро Фірлей (, 1497? – 1553) – холмський каштелян (1527 – 1535).
Іван – ім’я воєводи в тексті зазначено помилково. Насправді йдеться про Петру IV Рареша, воєводу Молдавії з 1527 р. Прим. В. Т.
сталося помазання та коронування – сенс тексту стає зрозумілим з листа молдавського воєводи до польського короля від 21 лютого 1531 р. З нього випливає, що на думку воєводи, польський престол обійняв Сигізмунд Август, з яким воєвода перемир’я не укладав, уклав його тільки з Сигізмундом І. Прим. В. Т.
Янові – (1488 – 1561). Він кілька разів був великим коронним гетьманом, зокрема, в 1537 – 1533 рр.
Обертин – битва під Обертином (зараз Івано-Франківський район Івано-Франківської області) відбулася 22 серпня 1531 р. Прим. В. Т.